Пам’ятник воїнам УГА у с.Підберізці Пустомитівського р-ну Львівської обл.

У цього пам’ятника особлива історія…

У відповідності до ст.ст. 225 та 226 Версальського мирного договору нововиникла Польська держава зобов’язувалась взяти на утримання усі військові цвинтарі та окремі військові поховання з часів 1914-18 років. Стосувалось це також кладовищ та могил із українсько-польської та польсько-радянської воєн.
Це було нелегко. Адже станом на 1928 рік на території Львівського воєводства нараховувалось 467 окремих військових цвинтарів та приблизно стільки ж військових полів на інших кладовищах, на яких було поховано 84 636 військовослужбовців різних армій та національностей.
Отож, польський уряд виділяв значні кошти на перепоховання одиноких могил на збірні військові кладовища. Особливо активним цей процес був у 30-тих роках, коли проводилась т.зв. "комасація" (ущільнення) цвинтарів, тобто зменшення їх кількості.

Поляків, які загинули у українсько-польську війну ексгумовували та звозили до Львова, на Личаківський цвинтар, на т.зв. "Цвинтар оборонців Львова - Цвинтар орлят".
Їхніх супротивників, українців із Української Галицької Армії (УГА), перепоховували у значно скромніші місця - на цвинтарі підльвівських сіл Зашків, Глинне (коло Наварії), Лисиничі, Брюховичі, Борщовичі тощо.
Під час т. зв. "комасації" польська влада ексгумовувала останки воїнів УГА та переносила їх на збірні цвинтарі.

У селі Підберізці Львівського повіту Львівського воєводства (нині Пустомитівського району Львівської області) мешканці побили польського урядника, що прибув для проведення робіт із перепоховання.
Пам’ятник щасливо перебув і Другу світову війну та радянську владу.
Місцеві мешканці ретельно доглядають могилу і вшановують героїв. Уже в наш час на пам’ятнику з’явилась табличка із написом:
«Невідомим українським Січовим Стрільцям від громади с. Підберізці».

Архіви свідчать, що загиблих звали Петро Лемішко та Станіслав Юркевич. Вони впали в бою і були поховані на гмінному цвинтарі с. Підберізці у грудні 1918 року.
Імовірно хлопці були стрільцями Української Галицької Армії (УГА), яка саме в цей час прагнула повернути собі Львів у ході польсько-української війни.

Лише тепер, через багато років, ми можемо дійсно оцінити героїчний вчинок мешканців села Підберізці. Адже практично жоден із згаданих вище збірних цвинтарів на території колишнього Львівського повіту до сьогоднішнього часу не зберігся.
У 1960-70-х роках радянська влада піддала їх тотальній руйнації і сотні українських поховань (та й не лише українських) зникли практично безслідно.

Див. більше -
Остап Козак. Невигадана історія одного військового поховання