Хрест Пам’яті воїнам УНР у м. Лозова Харківської обл.

Історія пам’ятника

Такий вигляд мала символічна могила (або Хрест Пам’яті) воїнам УНР у м. Лозова Харківської обл. у 2008 році.
Хрест стосується подій 27-29 грудня 1917 року (докладніше http://lozovahistoricclub.narod.ru/nazvizvruh.html).
Втім на табличці, яка з’явилась у 2009 році, зазначено, що Хрест присвячується всім військовим формуванням армії УНР та повстанцям, які діяли на Лозівщині в 1917-21 роках.

В 1991 році Харківський СУМ встановив тут дерев’яного хреста, який у 1995 році знищили невідомі. Після цього 19 серпня 1995 року лозівчанами було встановлено залізний хрест.

В січні 2009 його невідомі за допомогою зварювального апарату знову знищили меморіальний Хрест, встановлений на честь поляглих вояків УНР.  Це сталося саме напередодні вшанування пам’яті героїв Крут.

У лютому того ж року відновили копію Хреста Пам’яті, тільки міцнішу.


Історична довідка

«У грудні 1917-го року в Україну рушили московські орди. Частина, на чолі із Муравйовим, рухалася на Київ, інша, керована Руднєвим, здобула Харків і рушила на південь. Проте у Лозовій шлях їм заступили українські підрозділи – Український полк та гайдамаки Павлограду й Лозової.
Запеклий бій тривав два дні (14-15 грудня за старим стилем). Лише використовуючи панцерного потяга, окупанти оволоділи станцією.
Більшовицькі зайди ніколи не відрізнялися повагою до мертвих. Загиблих вояків закопали просто у сніг. Навесні перенесли до найближчих рівчаків. Частину пізніше перепоховали на лозівському цвинтарі. Лише останніми роками стали відомі два прізвища оборонців Лозової – це гайдамаки Семен Стефанович Горбатенко та Андрій Михайлович Мовчан.
Пам'ять про загиблих вояків жила в народі. Тому із початком українського національного відродження, 1990 року, патріоти Харківщини вирішили встановити пам’ятний Хрест. На Покрову 1990 року до Лозової прибули представники РУХу, СНУМу, інших організацій.
Проте на той час комуністичний монстр ще агонізував. Місцева влада зібрала юрбу затятих комуністів, міліцію, інший набрід, що, застосовуючи лайку, погрози та фізичне насильство, унеможливили встановлення Хреста.
Наступного року, 13 жовтня 1991 року, Молодіжна ліга Харківщини (об’єднувала членство СУМу, «Соколу» та ТУСМ ім. М. Міхновського) вирішила повторити акцію. Цього разу на насипаному кургані було встановлено дерев’яного хреста, котрий освятили священики УГКЦ з Івано-Франківська.
Пізніше Хреста було кілька разів вандалізовано, тож замість дерев’яного було встановлено залізний.
Бій за Лозову – це героїчна сторінка нашої історії, що має всеукраїнське значення. Безіменні вояки, переважно молодь, заступили шлях північній орді. Тому наруга над Гайдамацьким Хрестом – це не суто місцева лозівська подія. Це виклик зденаціоналізованого монстра всьому українству – чобіт ворога потоптався по українським могилам, українській пам’яті…»
 

В’ячеслав ТРУШ,
член Історичного клубу «Холодний Яр»,
м. Лозова Харківської обл.

Інформація і фото: Military Ukraine. Воєнно-історичний форум.

Див. Труш В’ячеслав. Національно-визвольний рух на Лозівщині у двадцятому столітті

Див. також: Спочатку була ЛОЗОВА, потім КРУТИ… В Україні про її героїв пам’ятають лише окремі ентузіасти.