Встановлення хреста на могилі отамана Івана Васильчикова (Галаки). 2006, жовтень.

12 жовтня 2006 р. в селі Пилипча, що на Чернігівщині, встановлено дубового хреста на впорядкованій земляками могилі Івана Олексійовича Васильчикова, відомого як отаман Галака. Поховання відновлено з ініціативи Чернігівської філії Української студентської спілки. Допомагали (матеріально і морально) багато людей. Насамперед це члени Чернігівської обласної організації УНП та Конгресу українських націоналістів, чернігівські козаки, читачі “Незборимої нації”... До справи енергійно взялися й голова Грабівської сільради Олександр Свистун та керівник Чудівського лісництва. Отак громадою і звершили справу – дубовий хрест стоїть, могила воскресла, пам’ять про отамана ожила. Наступного року заплановано встановити пам’ятник, випустити Книгу пам’яті про отамана та його хлопців і тих, хто допомагав “ворогу лютому” вкорінюватися на нашій землі.

Олександр ЯСЕНЧУК,

кореспондент газети “Сіверщина”

----------------------------------------------------

«Напередодні свята Покрови на цвинтарі с. Пилипча, відбувся мітинг з нагоди встановлення хреста на могилі отамана Івана Васильчикова. Ціеї погожої днини, щоб вшанувати пам'ять свого земляка, зібралися десятки пилипчан, мешканців навколишніх сіл, приїхали гості з Чернігова - представники громадських, молодіжних організацій, партій, обласних засобів масової інформації, священнослужителі.
Поминальну службу на могилі І. О. Васильчикова відправили настоятелі Української Православної церкви Київського Патріархату отці Євген і Марк. Вони також провели освячення встановленого на могилі нового, дубового хреста з написом «Отаман Галака. Васильчиков Іван Олексійович. 189...-1921-3.VII».

Зі словом до віруючих, присутніх людей звернувся отець Євген. Він, зокрема, зазначив, що І. О. Васильчиков був дуже віруючою, освіченою людиною, ходив до храму, був християнином і поклав своє життя за боротьбу проти поневолення селян комуною, яка забирала землю і те, що на ній зростили. Він боровся за можливість жити і господарювати мирним життям простим селянам на своїй землі. Тоді отаману Галаці і багатьом селянам як нащадкам козаків доводилося, бачачи жорстоку несправедливість і поневолення, брати шаблі, щоб боронити свою землю від непроханих правителів…

- Хай Раб Божий Іоан і ця могила додадуть нам всім поштовх шукати інші могили, облагороджувати їх за християнськими обрядами, молитися і згадувати своє минуле, бо без нього немає майбутнього. І нація, котра не пам'ятає свого минулого, її героїв - не має своєї держави, підкреслив отець Євген.
- Ми стоїмо на місці, де похована людина, про яку десятиліття тоталітарна комуністична влада намагалася не згадувати, або й згадувати, то тільки у негативному сенсі, - звертаючись до присутніх, сказав аспірат Інституту історії Національної академії наук України Ігор Левенок. - Власне і нині окремі «історики» однобоко трактують його постать, поставивши клеймо «бандит», ті події так, як вигідно іх вузьким інтересам. - Звичайно, постать І. О. Васильчикова - неоднозначна. Але коли говорити, що людина боронила свою землю від більшовицьких окупантів, то її жорстокість можна зрозуміти. Але не можна зрозуміти жорстокість окупантів, які прийшли знищити селянство, його прагнення бути господарем своєї землі.
- Я хочу висловити вдячність всім тим людям, хто збирав кошти на виготовлення встановлення хреста - активістам чернігівських організацій «Просвіта», Української Народної партії, небайдужим до історичної пам'яті свого народу молодим патріотам, а також Грабівському сільському голові О. І. Свистуну, який допоміг зі встановленням хреста, - сказав І. Левенок.

Зі словом до присутніх звернувся науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. Тарновського Євген Василець. Він, зокрема, зазначив, що постать І. О. Васильчикова викликає суперечки. З одного боку - він був захисником селянства, мав велику підтримку і популярність серед нього. Про це є свідчення жителів старших поколінь Ріпкинщини і Городнянщини, Але не можемо закривати очі і на факти жорстоких актів щодо місцевого єврейського населення. Не слід забувати і ту історичну добу, коли тривала народна стихія вкплескувалась у різноманітні форми боротьби, нерідко - жорстокі з різних боків, але не було, певно, жодного учасника тих подій, громадянської війни, хто б вийшов з неї з чистими руками. Це яскрава і водночас трагічна сторінка нашої історії, яку ми маємо всебічно вивчати і поважати.

Першим, хто ініціював встановлення хреста на могилі отамана, був просвітянин, кореспондент «Сіверщини», який також багато часу присвятив вивченню постаті І. О. Васильчикова, Олександр Ясенчук. Він розповіа про досліджені фахівцями історичні факти визвольної боротьби українського народу з тоталітарним комуністичним режимом за волю селян за участю і отамана Галаки, який не міг бачити, ще будучи командиром ескадрону Богунського полку, і терпіти звірства політики воєнного комунізму, новоявленого звірського режиму. Він також висловив вдячність тим, хто докладав зусиль до вшанування по-християнськи пам'яті І. О. Васильчикова, нащадків, які боронили землю від загарбників - заступнику голови обласної організації УНП Олексію Пію, депутату Новгород-Сіверської
районної ради Ігорю Левенку, голові обласної організації “Просвіта» Василю Чепурному, голові обласної організації ОУН Валерію Рябченку, підприємцям Василю Пустовіту, Дмитру Степовику, багатьом іншим просвітянам, активістам молодіжних організацій, жителям Пилипчі.

- В перспективі, - додав просвітянин, - ми плануємо також видати книгу спогадів про життя і боротьбу Івана Васильчикова. Тому всі, хто має спогади про ті часи, фото, просимо надіслати їх за адресою: м. Чернігів, вул.Воровського, 10, «Сіверщина» Олександру Ясенчуку, тел.; 4-92-83.
- Приємно, що багато людей прийшли вшанувати пам'ять одного з визначних ватажків українського селянства, - зазначив член проводу обласної організації ОУН Станіслав Журавель. - Адже отаман Галака був справжнім козаком, лицарем селянства, яке хотіло жити мирно, ростити хліб і дітей. Та на жаль, на цю родючу і багатостраждальну землю зазіхали іноземні зайди: чи то більшовицькі, чи то царські та інші. Але козацький дух жив у серцях українців і не давав миритися з тими, хто поневолював їх. Отаман Галака був жорстокий не до простих селян, а до тих, хто неволив їх, до якої б нації чи армії ті не належали. Прийде час, коли ще маловідомі імена боронителів землі будуть належно вшановані. Спогадами про свого дядька І. О. Васильчикова поділився і 90-річний ветеран Великої Вітчизняної війни Федір Гаврилович Воробей, який теж віддав свої сили і здоров'я боротьбі з іншими поневолювачами - фашистами. Зазначивши, що вдячний Богові, що дожив до того часу, коли про отамана через десятиліття сказали правду, вшанували його по-християнськи і за це вдячний добрим людям.

На заході були присутні і племінники І, Васильчикова, представники громадської організації “Українська справа”, керівники місцевих під приємств.
Під час мітингу також виступили Грабівський сільський голова О. І. Свистун, представник молодіжної організації «Тризуб” Андрій Петренко.
До могили І. О. Васильчикова лягли вінки і квіти».

«Життя Полісся», №44 від 21/10/2006. Пам’ятаючи про земляка-отамана.