День другий: Мельники та хутір Буда

Уранці 21 квітня 2013 р. в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області розпочалися традиційні вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, козаків та старшин полку гайдамаків Холодного Яру.
Уже нормою стало, що будь-які акції, які проводять опозиційні сили, починаються з провокацій. Не обійшлося й цього разу. Перед початком меморіального мітингу в центрі Мельників до нього вирішили “долучитися” з десяток прихильників партії регіонів. Вони вже розгорнули знамена. Тут на них несподівано налетіли захисники Холодного Яру. За мить прапори були зірвані, вудки – поламані. Могла виникнути бійка, однак до неї не допустили Вадим Васильчук та Юрій Левченко. Різні були коментарі цього бойового епізоду, однак усім зрозуміло, прапороносці партії регіонів прийшли не за покликом серця...
Про початок свята о 10.00 сповістив тулумбас Чорних запорожців.
Меморіальний мітинг розпочався покладанням квітів до пам’ятника холодноярцям, які загинули в боротьбі за Україну. Попереду несли величезний синьо-жовтий вінок ліцеїсти Львівського державного ліцею ім. Героїв Крут, за ними – голова Чигиринської районної адміністрації Олександр Цисаренко, заступник голови Черкаської державної обласної адміністрації Едуард Івакін та заступник Черкаської обласної ради Василь Касян.
Вів мітинг ініціатор вшанувань у Холодному Яру Роман Коваль. Від імені громади він відправив на кладовище с. Мельників урочисту процесію на чолі з протоієреєм УПЦ Київського Патріархату Василем Цирілем та Олегом Островським – для покладання квітів на могилу Головного отамана Холодного Яру і на братську могилу холодноярських козаків-повстанців. Протоієрей Василь Циріль провів заупокійні літії в пам’ять Василя Чучупака та холодноярських козаків Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця”, закатованих більшовиками.
Тим часом на меморіальному мітингу виступили владика Іларіон, єпископ Черкаський і Кіровоградський та заступник Черкаської обласної ради Василь Касян, а кобзар Тарас Силенко проспівав пісню “Гей, степами, темними ярами” (сл. і муз. бандуриста Степана Малюци).
Від співорганізаторів вшанувань героїв Холодного Яру палко, змістовно – і без папірців! – промовляли народний депутат України Микола Томенко, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, голова Народного Руху України Василь Куйбіда, голова “Батьківщини молодої” Іван Крулько, запальний і хоробрий депутат Уманської міської ради від “Фронту змін” Максим Поляков, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, представник Братства козацького бойового звичаю “Спас” Вадим Васильчук.
Олег Тягнибок, зокрема, сказав: “Не заради галочки збираємося ми щороку в Холодному Яру. Приїздимо, щоб вклонитися могилам гайдамаків, пройти цією святою землею, рясно зрошеною кров’ю, яка народила й прийняла у своє лоно героїв. Бо нам потрібен волелюбний дух Холодного Яру, незламна патріотична енергія народних месників, щоб мати снагу боротися проти нинішніх внутрішніх ворогів України, які хочуть, щоб ми забули свою мову, свою історію, своїх героїв, не виховували своїх дітей в українському національному дусі й перетворилися на манкуртів”.
А Микола Томенко висловився так: “Коли стоїш у людській гущі, зцементованій одними помислами й устремліннями, які озвучують харизматичні лідери нації, – плече в плече, спина до спини – відчуваєш свою високу приналежність до великого народу, якому багато що під силу. Заради цього варто їздити до Холодного Яру, бо сила духу обов’язково трансформується у силу справ”.
Палким словом привітали громаду курсант Львівського державного ліцею ім. Героїв Крут Ростислав Чабря та поет з Галичини Петро Іванець, а мельничанські діти Наталія та Назар Зінченки проспівали пісню “Розкажу про Україну”.
Чудово співали й “Козаки-степовики” з Кіровоградщини та хор з Умані “Ласкаво просимо”. А ветеран УПА з Білої Церкви Теодор Дячун розповів, що повстанці, хоч і використовували слово та пісню, але воювали переважно кулею.
Запросив до слова Роман Коваль і тих, кого влада позбавила перемоги на виборах до Верховної Ради України восени минулого року: Миколу Булатецького (виборчий округ №194, м. Черкаси), Леоніда Даценка (виборчий округ №197, м. Канів) та Юрія Левченка (виборчий округ № 223, м. Київ).
Підвів риску мітингу народний депутат України Юрко Сиротюк, уповноважений ВО “Свобода” в Черкаській області, який висловив думку, що внесок Романа Коваля у відновлення історичної пам’яті про Визвольну війну українського народу у 1917 – 1920-х роках такий значний, що його вирішено нагородити Народною шевченківською премією. Юрко Сиротюк і вручив Романові Ковалеві “Залізного Мамая”, який викували ковалі-віртуози.
Завершився мітинг потужним виконанням історичної пісні “Ой у лузі червона калина”.
О 13.00 на хуторі Буда, на символічній могилі останнього кошового Війська Запорозького Петра Калнишевського протоієрей Василь Циріль провів урочистий молебень за Україну. Священики та Олег Островський висипали на символічну могилу кошового Петра Калнишевського землю із села Пустовійтівки, де він народився, з Хортиці, де він отаманував, із Соловецького монастиря, де загинув.
Тут же, біля храму Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) настоятель храму протоієрей Василь Циріль провів освячення козацької зброї. Роман Коваль розповів, що останнє відоме публічне освячення зброї в добу війни 1917 – 1920-х років здійснив панотець Федір Іванча. Сталося це в серпні 1921 року в родинному селі отамана Хмари Цвітній. Федір Іванча відслужив молебень і благословив гайдамаків на боротьбу за звільнення України від чужоземної окупації (Москва не забула це і 1937 року репресувала священика).
Після історичної пісні про Петра Калнишевського “Ой полети, галко!”, яку виконав кобзар Тарас Силенко, козаки з освяченої зброї потужною сальвою вшанували пам’ять тих, хто загинув у боротьбі за державність України.
Після поминальної трапези на хуторі Буда відбувся концерт. Розпочали його співак Юрій Марштупа та хор “Ласкаво просимо”. Виступив також чоловічий хор “Козаки-степовики”, а байкерський гурт “Вперше чую” (Гриць Ваганов і Юрій “Ковбой”) виконав пісню “Чоперок” та гімн мотоклубу “Нічні птахи”.
Василь Панченко продекламував “І мертвим, і живим, і ненародженим” Тараса Шевченка. Коли ж Василь Панченко заспівав “Родина, родина”, люди на площі перед сценою взялися за руки, утворивши велике коло. Почалося братання.
Програму запальних повстанських пісень запропонував гурт “Вертеп” із Дніпропетровська. Ось які пісні почули в той день учасники свята: “Гайдамацька правдонька” (“Як з війни германської”), “Махновська” (“Ой гуляє полем”), “Славний батько Чучупака”, “Ось куля просвистіла” (народна), “Григор’євська”, “Чорний Ворон” (“Холодноярський марш”), “Ой вигострю товариша” на слова Тараса Шевченка, “Мамай” та інші.
Дует Гриця Лук’яненка і Володимира Самайди чудово виконав народні пісні “Ой у полі вітер віє”, “Ой із-за гори” та “Мельник”. Після цього до Гриця Лук’яненка і Володимира Самайди приєднався соліст гурту “Рутенія” Анатолій Сухий. Утрьох музиканти виконали пісні Анатолія Сухого – “Десь за Дніпром”, “Я – крук”, “Як заграли”, “Козачок”,“Скоростріл, куфайка”, “Неопалима купина”, “Хто живий” та народну пісню “Завтра в далеку дорогу”.
Завершилося музичне свято гімном України “Ще не вмерла Україна”.

У вшануваннях взяли участь багато козацьких організацій, які проводили свої заходи, а саме: Харківська обласна громадська організація козацтва та офіцерів запасу “Наша Воля”, Крайове товариство “Вінницький козацький полк імені Івана Богуна”, Українське вільне козацтво діаспори, Чорноморське гайдамацьке з’єднання, МГО “Білоцерківська Січ”, Окремий Прилуцький козацький полк ім. Петра Сагайдачного, Сумська північно-східна козацька січ, Шевченківський районний у м. Києві осередок МГО “Українське козацтво”, Прикарпатська Січ Українського козацтва, Чуднівське районне козацьке товариство ім. Северина Наливайка, МГО “Реєстрове українське народне козацтво”, Всеукраїнська громадська організація “Велике козацьке коло”, Хмельницький окремий козацький курінь ім. Івана Нечая Українського козацтва, Адамівський осередок козацтва (Задністрової Січі), ГО “Козацьке стрілецьке братство”, Смілянський курінь Українського козацтва, Запорізький кіш “Молодої Січі”, Миколаївська обласна громадська організація “Бузьке козацьке військо” (ці організації об’єднані в Раду козацьких отаманів України).
Свій внесок здійснили члени Козацького благодійного фонду “Меморіал Івана Дмитровича Сірка”, а саме: РГО “Інгульська паланка Війська Запорозького низового”, РГО “Кодацька паланка Війська Запорозького низового”, РГО “Протовчанська паланка Війська Запорозького низового”, ГО “Кременчуцький полк Українського козацтва”, ГО “Мелітопольський курінь імені Дмитра Донцова Українського козацтва”, ГО “Дніпропетровська Січ Військо Запорозьке”, ГО “Жовтоводський курінь “Дніпропетровська Січ” Військо Запорозьке, ГО “Бугогардівська паланка Чорноліського полку ім. козака Мамая Українського козацтва”, Козацьке товариство “Затопська Січ”, Козацьке товариство “Козацька варта Батьківщина”, Спортивно-молодіжна організація “Полк ім. Богдана Хмельницького” та інші козацькі товариства.
Приїхали вклонитися могилам героїв народні депутати України від ВО “Свобода” Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Олег Гелевей, Юрій Бублик, Андрій Мохник, Ігор Мірошниченко, Павло Кириленко, Андрій Міщенко, Ірина Фаріон, Андрій Тягнибок та Святослав Ханенко.
Вшанували борців за волю України дочка Юрія Горліса-Горького Лариса Янг, Василь Оробко, племінник січового стрільця Йосипа Оробка, який загинув у лавах холодноярців; голова Черкаської обласної організації ВО “Батьківщина” Анатолій Бондаренко, поет Владлен Ковтун, народні депутати України Олесь Доній та Василь Пазиняк, народний депутат багатьох скликань Тарас Стецьків, редактор газети “Обухівські вісті” Олена Артюшенко, родина митців Теліженків з Черкас (Олександра і Тарас), письменник з Одеси Євген Стеблівський, журналісти Валерій Колінько з Києва, Людмила Кучеренко з Полтави, Олександр Вівчарик зі Сміли, черкащани Михайло Калініченко і Назар Обідзінський, редактор газети “Рада козацька” Віталій Опанащук, голова Закарпатської обласної організації ВО “Свобода” Олег Куцин, директор Кам’янського краєзнавчого музею Юрію Ляшко, краєзнавці Сергій Зінченко з Мельників, Володимир Вознюк з Цибулевого, Петро Шкляр і Михайло Ганич із Києва, отець Василь, з яким Історичний клуб “Холодний Яр” проводив меморіальні заходи в Холодному Яру в середині та наприкінці 1990-х років, дослідник повстанського руху на Одещині Сергій Боган, головний редактор журналу “Січеслав” Сергій Злючий, багато інших достойних козаків та козачок, серед них і боксери клубу “Дніпробокс”.
За осавульську службу відповідало Братство козацького бойового звичаю “Спас” із Києво-Могилянської академії і блискуче виконано покладені на нього завдання.
Співорганізаторами цьогорічних вшанувань у Холодному Яру виступили Історичний клуб “Холодний Яр”, ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода”, Народний Рух України, Братство козацького бойового звичаю “Спас” при Києво-Могилянській академії, ВМГО “Батьківщина молода”, музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, Вільне козацтво Холодного Яру, Вінницький козацький полк ім. Івана Богуна, Ігор Гаврищишин з Києва, депутат Уманської міської ради від “Фронту змін” Максим Поляков, онучка повстанця Поліна Охріменко з Київщини; член ВО “Свобода” з Одещини Анатолій Голубович; онук повстанця, скульптор Михайло Горловий, науковці Олег Карпенко та Сергій Бондаренко, Анатолій Кучеренко з Білозір’я, син повстанця Олександр Ромащенко із с. Цвітна (дід Карбала) та поет Владлен Ковтун з Києва; фермер Олександр Рибалка з Дніпропетровщини, Володимир Титарів з Кременчука та Анатолій Дідук з Одещини, а також Координаційна рада громадських організацій і партій демократичного спрямування м. Калуша Івано-Франківської області. Пожертвували на організацію вшанувань також мешканці Медведівки Олександр Нагаєв, Анатолій Панченко, Зоя Кобильник, Олександр Кучер, Микола Коваль, Юрій Олійник, Андрій Іванченко, ТОВ “Золотоніський бекон”, Михайло Приходько, Міхович В’ячеслав із друзями з Кривого Рогу та Києва.
Усім доброчинцям – низький уклін!
Окрім видатків на організацію, співорганізатори урочистостей надали фінансову допомогу нащадкам холодноярських отаманів та козаків – Володимиру Дем’яновичу Чучупаку, Юркові та Тимофію Хмарам, Тамарі Гупало і Ганні Харитонівні Токовенко-Холод. Здійснено пожертви на храм Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) й на розбудову “Гайдамацької Січі” в с. Цибулевому.
Ось кілька відгуків – тенденційних і щироправдивих – на вшанування в Холодному Яру:
“Завершилися урочистості в Холодному Яру – жителі Медведівки та Мельників нарешті зітхнули з полегшенням і смутком. Раз на рік їхні села наповнює натовп націоналістів. Представники “Свободи”, “Тризуба”, козацьких та інших структур із різних регіонів гордо крокують вузькими вулицями, прославляючи героїв Холодноярської республіки. Вони обіцяють запалити вогонь революції по всій країні, святять ножі в Гайдамацькому ставку, завзято п’ють горілку і їдуть по домівках, лишаючи після себе витоптане сільське кладовище, купи сміття і пустих пляшок. А подекуди – і фізіологічні сліди безперервного перенасичення організму алкоголем впродовж декількох днів… Революційна молодь “віддячує” не тільки природі, але й зневажливо ставиться до тутешньої гостинності. Ось тільки маленький приклад: молодим “свободівцям” не дали намокнути під дощем і запросили на нічліг до сільського клубу в Мельниках. А 21 квітня зранку з’ясувалося, як гості “віддячили”: поламали прапори та відірвали табличку сільського осередку Партії регіонів… А дехто з Інтернет-користувачів ще до початку заходів передбачив як усе буде: вся прогресивна і патріотична громадськість витопче молоду траву в Холодному Яру, нашашликує і полишить сміття після обіймів з дубом Залізняковим та пиття козацької горілочки біля Гайдамацького ставу. І поїде під сумні пісні додому, лишаючи витоптану траву і головний біль на ранок” (сайт Черкаської обласної державної адміністрації, автор не зазначив свого прізвища).
“Під час урочистої частини заходів із вшанування героїв Холодного Яру мені здалося, що патріотичний захід перетворився на політичний мітинг, на якому представники опозиції переконували самі себе в необхідності боротьби з нинішньою владою. Та минуло півдня і я зрозумів, що ті, хто не хотів слухати політиків, мали що робити. Великі гурти людей під час мітингу можна було зустріти в різних кінцях Холодного Яру – від Медведівки до хутора Буда. Хтось пішов до могили Василя Чучупака, на місце його останнього бою, до пам’ятників, дехто піднімався на найближчі пагорби, щоб помилуватися краєвидами. Та й не тільки політики зверталися до присутніх. Перед громадою виступали бандуристи, співаки, хорові колективи, вояк УПА, митці, літератори, письменники, громадські діячі. Тому прошу колег: не варто підіймати хвилю навколо проблеми, якої не було. А те, що хтось бачив одне, а хтось інше, перебуваючи в один і той же час і в тому ж місці, то це лише питання хто що шукав: хто політику, хто культуру та історію, а хтось “п’яних” свободівців” (журналіст Kropyva.ck.ua).
“Я разом із малолітньою дочкою Ярославою, а також друзями також ночували в цьому таборі. Нічого подібного і близько не було. Коли ми під’їжджали до табору, нас зупинили хлопці в камуфляжі, розпитали, перевірили, хто ми, і лише після того пропустили. Навкруги були порядок і дисципліна. Все сміття хлопці забрали із
собою (його вирішили не спалювати).
Можна не повірити мені. Проте можна розпитати мою дитину. Дитина не збреше. В неї було море вражень. Вона ганяла по табору і я абсолютно не боявся
за неї. Навкруги ходили люди і стежили за порядком. А скільки було у неї сліз,
коли ми залишали табір. До цього часу мене запитує, коли ми ще поїдемо до
Холодного Яру. Так що, як висловився класик: “Нехай гавкають собаки, на те вони й собаки”. Дуже добре з цього приводу сказав Сергій Василюк у своїй пісні “Вишневий садок”: “І байдуже те, що тобі скажуть чужі, Бо є найважливішим те, що скажеш ти...”. Віктор Фастовець, Київ”.
“От пощастило мені побувати цього року в патріотичному таборі, який ВО “Свобода” та організація “Сокіл” проводили в Холодному Яру на околиці хутора Кресельці з 18 по 21 квітня… Колеги із порталу “Про все” розмістили матеріал, який не відповідає дійсності. Тут тобі й п’яні свободівці і гори сміття та бруду на місці табору, і (о жах!!!) витоптана трава. Варто зазначити, що п’яний, який з’явився б у районі Холодного Яру з емблемою “Свободи” зазнав би не тільки морального приниження... Таборовики не тільки не смітили, а ще й збирали сміття в Холодному Яру” (журналіст Kropyva.ck.ua).
“На жаль, не вдалося поїхати в цьому році на вшанування полеглих героїв-холодноярців. Але вперше в житті їздили мої друзі з Києва. Ці два дні змінили їх. Я навіть не можу передати їхній стан. Дуже багато чую і читаю від інших, що аура Холодного Яру не залишає байдужих і знову кличе до себе на ті святі місця. Олександр Мандрика, Київ”.
“Коли виступав заступник голови Черкаської обласної ради Василь Касян – це було жалюгідне видовище. В повітрі запанувала тиша і здавалося от-от вона розірветься вигуками “ганьба”. Однак публіка все-таки витерпіла беззмістовний та формальний виступ представника влади. Мабуть, це був вияв толерантності… Микола Томенко, народний депутат України”.
“Ви бачили як неприродно виступав Касян. Видно, що його послали сюди. Він нервувався, в нього трусилися руки, з листочка читав і навіть прізвищ не знав людей, про яких говорив… Мені здається, що історія Черкащини і Холодного Яру чужа для Сергія Касяна. Анатолій Бондаренко, голова Черкаської обласної організації ВО “Батьківщина”.
“Понад 200 полтавців побували 20 – 21 квітня на Чигиринщині. Полтавське студентство радо сприйняло ініціативу народного депутата України, свободівця Юрія Бублика: ті, хто прочитає романи “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського або “Чорний Ворон” Василя Шкляра, преміюються безкоштовною поїздкою до Холодного Яру. “Наступного року намагатимуся повезти до Холодного Яру ще більше полтавських студентів, – пообіцяв Юрій Бублик, – щоб молоді українці на прикладі героїв-холодноярців вчилися бути справжніми патріотами й захисниками України. Людмила Кучеренко, Полтава”.
Інформаційними спонсорами заходів у Холодному Яру стали газети “Незборима нація” (Київ), “Козацький край” (Черкаси), “Шлях перемоги” (Київ), “Україна козацька” (Донецьк) та “Ринок Бориспіль”. Заходи в Холодному Яру висвітлювали 1-й канал Латвійського телебачення (режисер Атис Климович), деякі українські телеканали та “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”.
Фіксували на фотоапарат щасливі миті кореспонденти Володимир Калюжний, Віталій Струтинський, Григорій Юрик та тисячі учасників свята.
Святкування було настільки барвисте, велелюдне і багате на події, що Історичний клуб “Холодний Яр” вирішив випустити фотоальбом про вшанування героїв у Холодному Яру 2013 року. Тож просимо надсилати найяскравіші фотографії із зазначенням автора, дати, місця, де зроблено фотографію, бажано вказати і прізвища та повні імена тих, кого зображено на світлинах, або дати власний підпис до фотографії.
Щира подяка директорові Медведівського краєзнавчого музею Богданові Легоняку, Василеві Панченку, Вадимові Васильчуку, Максиму Селюзкіну, Владиславу Карпенку, Володимирові Дядику та Петрові Билині за внесок в організацію свята!

 

Читайте і дивіться також:
Фото: https://picasaweb.google.com/102652274152528116947/2013#
http://gazetatk.info/main/1549-fotoreportazh-z-vshanuvannya-xolodnoyarskix-kozakiv-i-gajdamakiv-riznix-epox-2013-rik.html
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.558843924160009.1073741834.100001032188446&type=1
https://picasaweb.google.com/102652274152528116947/2013
Відео: http://youtu.be/59jfzZ4JFIA
Коментарі та фото http://kropyva.ck.ua/content/brekhuni-ta-brekhunts-zhurnal-stiki-ogoloshu-mo-foto-konkurs-kholodnii-yar-2013
http://nazarbo.blogspot.com/2013/04/20.html
http://nazarbo.blogspot.com/2013/04/blog-post_22.html
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.516128735118046.1073741826.100001627735232&type=1