Про автора

Автор цієї книги Соломон Ізраїлевич Ґольдельман – визначний жидівський та український науковий, громадський і політичний діяч. Він – колишній член уряду Української Народної Республіки, професор Української господарської академії (УГА) в Подєбрадах, ініціятор та один із засновників, почесний доктор Українського технічно господарського інституту (УТГІ), дійсний член Української вільної академії наук (УВАН). Наукове товариство ім. Шевченка, найстарша українська наукова установа, відзначаючи 80 ліття з дня народження Достойного Ювілята, іменувала його (9 червня 1966) дійсним членом Історично філософічної секції. У мотивації при ставленні кандидатури на голосування було сказано: «Внесення є обосноване в рівній мірі науковою, що й громадсько політичною працею кандидата та його виключними заслугами для української науки та для української спільноти». Бо й справді Соломон Ізраїлевич Ґольдельман є не тільки визначним соціологом, економістом та істориком, який присвятив дуже багато уваги проблематиці України. Публікуючи свої праці різними мовами – українською, ідиш, гебрейською, англійською, німецькою, російською, – він чимало спричинився до зазнайомлення чужинецьких наукових кіл з цією проблематикою. Долучений до цієї книги список важливіших праць дає дуже неповне уявлення про наукову та публіцистичну працю Достойного Автора, бо його численні статті друкувалися і в багатьох різних журналах та газетах.
Соломон І. Ґольдельман – визначний педагог, якого колишні студенти згадують завжди з глибокою пошаною і теплими почуттями вдячности. Він – громадський діяч, який вклав багато ініціятиви і присвятив свої зусилля, труд та знання справам жидівської та української спільноти. Він – політичний діяч, передусім палкий жидівський патріот, але і сповнений любови до України, де провів своє дитинство і молодечий вік. Цій країні він віддав свої сили та здібності, зокрема в бурхливі часи революції й громадянської війни, коли творилася українська держава. В дусі сіоністично соціялістичного світогляду в нього викристалізувалось і усталилося переконання, що кожний гноблений чи поневолений народ гідний визволення і права на власну державу. У час революції Симон І. Ґольдельман висловився рішуче за українську державність та співпрацю між українським і жидівським народами. Згідно з такою настановою проходила вся його діяльність. У грудні 1918 року він писав: «Дійсна потреба, для нас, жидівських соціялістів на Україні, потреба революційна і національна – в активній допомозі ділу повстання українських селян і робітників. Як така допомога, явна і ясна буде, – буде зроблений перший позитивний крок по шляху порозуміння двох народів, нашого і українського…» (Листи жидівського соціял демократа про Україну, Відень 1921).
Але політичні фактори та умови склалися були знову на порізнення обидвох народів – українського і жидівського. Проте, не зважаючи на всілякі суперечності, труднощі, трагічні події та глибоке розчарування, Соломон І. Ґольдельман крокував таердо та послідовно по обраному шляху і залишився на все життя вірним ідеалам, які визнав за єдино правильні.
І в тому виявляється індивідуальність Ґольдельмана як людини, глибоко гуманної в настанові і мужньої в її здійсненні. Він завжди мав відвагу бути не популярним, плисти проти хвиль, одверто висловлювати свої думки. Соломон І. Ґольдельман завжди і єдино шукав правди, в її найглибшому значенні. Він має респект тільки перед правдою. А правда така, що обидва народи – український та жидівський – мусять позбутися ресантиментів та ворогування і жити у взаємній пошані, співпраці та дружбі. У цьому відношенні Достойний Автор посідав виняткове становище і увійде до історії обидвох народів як дороговказ та передвісник кращого майбутнього. А це майбутнє вже нині зарисовується, бо ось речник молодої ґенерації на Україні, Іван Дзюба, каже: «Як українцеві, мені соромно, що і серед моєї нації – як і серед інших націй – є антисемітизм, є ті ганебні, негідні людськости явища, які звуться антисемітизмом. Ми, українці, повинні в своєму середовищі боротися з будь якими проявами антисемітизму чи неповаги до єврея, нерозуміння єврейської проблеми. Ви, євреї, повинні в своєму середовищі боротися з тими, хто не поважає української людини, української культури, української мови, хто несправедливо вбачає в кожному українцеві антисеміта…» (Вячеслав Чорновіл, Лихо з розуму, збірник матеріялів з України, Париж 1967).
Після цих загальних зауважень кілька найважливіших дат із життя автора. Соломон Ізраїлевич Ґольдельман народився 18. грудня 1885 року в м. Сороки над Дністром у Баеарабії (тепер Молдавська РСР) у заможній родині. Після закінчення середньої приватної реальної школи та комерційної школи в Кишиневі (навесні 1907 року) він навчався у Комерційному інституті в Києві, який закінчив навесні 1913 року з відзначенням. Дипломна праця на тему «Німецьке збіжжя на російських ринках» була друкована в «Трудах общества экономистов». В останні роки навчання С. І. Ґольдельман був асистентом при катедрах політичної економії (проф. К. Т. Воблий) та економічної політики (проф. Л. М. Яснопольський). Після закінчення студій Ґольдельман працював в інституті для поглиблення наукового стажу, а від осени 1917 до квітня 1918 року був викладачем новозаснованого Єврейського народного університету в Києві.
Від ранньої молодости (вже від п’ятнадцятого року життя) С. І. Ґольдельман активізувався в політичному русі, спершу в середньошкільному сіоністичному гуртку. У 1903 році він видав (помножену на гектографі) свою першу ідеологічну статтю в сіоністичному дусі. З бігом часу в нього кристалізується погляд, що кожний поневолений народ має право на власну державу. Цьому переконанню С. І. Ґольдельман дав активний вислів під час революції 1917–1920 рр., підтримуючи українські державницькі позиції. Як представник партії «Поалей Ціон» він включився до праці Центральної Ради і Малої Центральної Ради. У 1918 році, з приходом до влади Директорії, він став Секретарем праці і виконував обов’язки Секретаря національних меншин. У 1919 році він був Товаришем міністра торгівлі і промисловосте згодом Товаришем міністра праці. У 1920 році подався на еміґрацію.
В екзилі, після 4 річної перерви, С. І. Ґольдельман включився до наукової праці в Українській господарській академії (УГА) в Подєбрадах, від 1922 року як доцент, а від 1925 як професор. Рівночасно він працював також серед жидівської спільноти, заснувавши в 1933 році у Празі Сіоністичну високу школу (Єврейський вечір ний університет), де працювало 30 викладачів і вчилося понад 200 студентів. Коли виникла загроза ліквідації УГА в Подєбрадах через брак фовдів, С. І. Ґольдельман виробив плян заснування Українського технічно господарського інституту (УТГІ), в якому навчання провадилося заочною методою. Фінансування УТГІ було організоване за зразком Єврейського народного фонду. Отож С. І. Ґольдельман був фактично одним із головних засновників УТГІ і співпрацював у ньому аж до виїзду в Палестину 1939 року. Друга світова війна перервала його зв'язок з українським життям. Але після війни, живучи в Єрусалимі, столиці новопосталої держави Ізраїль, він відновлює цей зв’язок.

***

«Жидівська автономія в Україні» становить одну з підставових праць Соломона І. Ґольдельмана, яка стосується жидівсько українського співіснування в добу ревлюції 1917–1920 рр. Зараз у вступі цієї праці натрапляємо на істотне твердження, що конституція Української Народної Республіки намагається зразково розв’язати проблему, визнаючи за жидівською та іншими національними меншинами в Україні національну автономію. Цей закон, як говоре Достойний Автор, «стоїть осамітнено в усій історії жидівського народу в розсіянні і є визначним і неповторним явищем у спробах уреґулювання міжнаціональних стосунків у багатонаціональних державах». Не знаємо, чи ця конституція знайде вже сьогодні зрозуміння та визнання серед жидів, а, з другого боку, маємо сумніви, чи всі українці будуть задоволені, зокрема тими місцями книги, де одверто і ясно говориться, що шляхетні інтенції керівників молодої української держави не знаходили зрозуміння серед нашого загалу. Не знаємо, чи цією своєю працею Достойний Автор досягне належне визнання. Але знаємо, що він ніколи цього не прагнув, не шукав дешевої популярности. Йому йшлося виключно про з’ясування правди і на цій підставі знайдення тривалих розв’язок на майбутнє.
Проф. Володимир Янів схарактеризував цю книгу такими словами: «Його книга – це наукова праця, але одночасно – визнання, свідчення, ісповідь. у цьому її непроминальна вартість. Так писати могла індивідуальність, яка шукала не тільки об’єктивної правди як науковець, але й терпіла з надміру Любови до обидвох спільнот і прагнула добра для них з глибини серця. Тому в цій книзі сполучається холодна аналіз а з теплими почуттями. Тому в ній стоять поруч спостереження вдумливого очевидця і висновки гострого аналітика. Тому багата джерельна документація оживлена особистим спогадом».
У своїй розповіді про бурхливі роки революції і боротьби за відновлену українську державність С. І. Ґольдельман дає оцінки осіб та подій беспристрастно і з’ясовує їх без ресантиментів та упереджень. Він радше вияснює, на якій спадщині, на якому ґрунті виростали події того часу. Події належать уже до історії, але проблема співжиття народів у взаємному розумінні та взаємній пошані є актуальною та важливою завжди.
Під фірмою Наукового Товариства ім. Шевченка у серії «Записки» друкується цю книгу Достойного Ювілята з вірою, що це відповідає його інтенціям.
Студія «Жидівська національна автономія в Україні» появилася вперше, у скороченому вигляді, мовою ідиш 1961 року в Нью Йорку. Перше українське видання, циклостилевим способом, вийшло в 1963 році. У ближчому часі появиться англомовне видання в США.
Другим, достойнішим виданням цієї книги українська суспільність, хоч якоюсь мірою, сплачує борг вдячности Достойному Ювілятові.

ЗМІСТ