Звільнення Херсону

Дивізія просувалась до Херсону переважно ночами. Днювали у невеликих лісках, подекуди порозкиданих по Херсонщині, по селах та хуторах. Великих населених пунктів уникали. Такі пункти, як Долинська, Бобринець, Новий Буг обходили за кілька кілометрів. Загалом марш проходив дуже скрито і ніяких сутичок по дорозі не було. За кілька днів зосередилися біля самого міста...
Вирішено було нападати на місто тихо, без усякої артилерійської підготовки. Опівночі зняти червоні пости. Цим керувати доручено Сашкові Романенкові. На час зняття постів всі групи мусіли бути зосереджені у зазначених місцях і за сигналом нападати. Вся підготовка мусила була скінчитись до третьої години ночі...
Над Херсоном стояла нічим не порушувана тиша. Лише прозорі води замріяного Інгула розмірене хлюпались об скелясті береги сірого граніту, повільно спливаючи до старого Дніпра, та полохливі крижні у дзеркальних плесах зрідка порушували мертву тишу. Густий очерет у Дніпрових плавнях нашіптував тривожну пісню, яка обережно прокрадалася сонними долинами за місто, і десь далеко зникала.
А Степовики, користуючись тишею, прокрадалися, хто до центру, хто до військових касарень, а інщі - на протилежну околицю міста, де в зелені пахучих берез потопала артилерійська школа: кожний займав своє, вигідне, становище до наступного штурму.
Херсон спокійно спав. Раптом із пожежної вежі пролунав дзвін - один, другий, третій... І ще луна третього удару дзвону розкочувалася широко по Дніпрових плавнях, як у центрі ляснув рушничний постріл. Полився смертоносний вогонь відразу із кількох Максимів, до них приєдналися Кольти, вибухнули гранати, розляглося грізне: «Сла-ава-а!».
Все змішалося у смертельному танку. Повисли в повітрі одчайдушні крики, зойки, стогони. Повстанські резерви заливали широкі вулиці міста. Але в їхній допомозі майже не було потреби, бо всі призначені пункти вже були опановані ударними групами. Напад проходив вдало...
Несподівано від пристані прошуміло в повітрі кілька артилерійських шрапнельних пострілів, за ними заграли станкові кулемети. Почулись несміливі вигуки: «Ура!»...
Як з'ясувалося пізніше, прибуло багато моторових човнів з артилерією й піхотою.
Артилерія почала безперервний обстріл міста, а піхота під її прикриттям посунулася суцільними розстрільнями до міста. Удар від пристані був раптовий та несподіваний. Колони повстанців здригнулись і почали відступати. Місто заливали червоні розстрільні. Вони безперервно сунулися й сунулися. За якусь годину повстанці залишили місто, відходячи в західному напрямку. Правда, відступ був частково організований, бо його прикривала із західного боку артилерія.
Степовий, як вихор, літав між відступаючими і з усієї сили кричав: «Давай, давай!». Його англійський рисак рвав землю копитами, наступав на п'яти відступаючим, обкидав їх клоччям піни, а артилерія - і з одного і з другого боку - безперервно ревла розлютованим звіром.
За два кілометри від міста Степовий залишив засідку: Лютого з кінним полком і Чорного Ворона. Сам з рештою відступав усе далі. Червоні в шаленому пориві блискучого успіху рухалися вперед і вперед. Ось уже наступають на п'яти повстанцям. На п'ятому кілометрі від міста Степовий кулею вилетів наперед. Махнувши шаблею, голосно гукнув: «Стій!».
Усе вмить зупинилося. З невеликого ліска, де засів Лютий, відкрили смертоносний вогонь кулемети, а напереріз червоним вилетіли Воронівці. Кіннота йшла повним алюром. Кіннотники з криком і гиком, який вони добре засвоїли ще у Махна, хмарою насувалися на червоних.
Ворог з несподіванки оторопів. Дехто боязко відстрілювався, а більшість підіймала руки і здавалась, але Ворон нікого не щадив. Розгорілась пекельна м'ясорубка. Повстанська піхота теж кинулась назад. Степовий спішився, коня передав вістовому, а сам спереду розстрілень йшов на повний зріст. Запалені героїчним прикладом свого отамана, піхотинці лавами накидалися на червоних і кололи, і кололи багнетами...
Степовий вискочив на тачанку, а Сашко біля нього - другим. Тачанка помчала вперед. Раптом зупинилась. Робиться різкий поворот. З кулемета полився вогонь. Червоні падають, як підкошена трава. Кругом гримить: «Слава-а!». Скрегочуть шаблі по твердих черепах. Цівками бризкає кров. А з-за ліска вискакують усе нові й нові сотні. Ворон, немов примара, літає між червоними, поблискуючи шаблюкою по ворожих головах.
Недобитки вихром змітаються до міста, а там - урозтіч по дворах. Кіннотники гасають по вулицях, ускакують у двори і дорубують утікаючих. Тишанін так захопився, що за одним влетів конем у перукарню. Піхота суцільною лавиною сунула містом, доганяючи червоних.
У місті зчинилася страшна паніка. Все втікало до пристані, але мало кому вдалося врятуватися моторовими човнами.
Біля четвертої години місто було в руках повстанців...
Площа залита народом. На селянському возі, як на трибуні, з'являється Степовий. Усміхненим поглядом обвів натовп.
Натовпом пробігло: тсс... тсс... Людське море затихло... По майдані прокотилося могутнє: - Слава! Слава! Слава-ва-а! Із грудей багатотисячного натовпу прорвалося нестримне;
«Ще не вме-е-рла Україна,
І слава, і во-о-ля»...
А десь далеко, у Дніпрових плавнях, луна віддавала:
«Згинуть на-а-ші во-о-роги,
Як роса на со-о-о-н-ці-і»...
Урочистість закінчилась. Повстанські відділи гужем витяглись на просторі вулиці Херсону. Курс лежав на захід. Площа поволі порожніла. Однак ще довго на площі вимахували хустками, кашкетами, капелюхами. Повітря пахло чадом...

Юрій Степовий
Названа праця. С. 63-67.


«З історії боротьби проти врангелівщини й бандитизму
...Бандитизм першого періоду радянської влади мав одверто яскраві контрреволюційні гасла. Часто контрреволюційна суть гасел мала національно-шовіністичну форму. Боротьба проти комуністів, "комунії", москалів, євреїв, "за визволення України", проти збирання та здачі хліба, проти виконання продрозкладки та служби в армії - ось основні гасла боротьби бандитських ватаг.
Багато сільрад і навіть районів під час розгулу бандитизму
працювали тільки вдень, а на ніч ішли (ховалися - Р.К.) зі своїми справами до комор, повіток, на поле, бо куркулі разом з бандами тероризували місцеві органи радянської влади. Куркульська запосилість (очевидно, "засилля" - Р.К.) та безсилля комнезамів у деяких районах спричинялася до того, що біднота категорично відмовлялася брати безплатно конфіскованих коней та майно куркулів. Зчаста траплялося, що конфісковане й роздане загонами
Червоної армії майно бідноті після того, як загін виїздив із села, вона повертала куркулям.
...В перші місяці існування радянської влади боротьбу проти бандитизму провадили, так би мовити, кустарно. Діставши повідомлення про появу бандитів, наші військові органи висилали червоноармійський загін, який гнався за ними тільки до кордону свого повіту, а іноді волості, повертаючись «переможцем» до міста. Звичайно, такий спосіб боротьби не давав істотних наслідків; бандитські ватаги переходили з повіту в повіт і формувалися у великі загони.
Наприкінці квітня способи боротьби проти банд змінено. Бандитів не тільки виганяли зі свого району чи повіту, а намагалися оточити й знищити...
Використовуючи труднощі під час виконання продрозкладки, цілий травень окремі куркульські бандити в селах Явкіно, Привільне, Калинівці, Інгульцях, Казанці та інш. пробували організовувати повстання, але щоразу натрапляли на рішучий опір.
На цей час боротьба з бандитизмом набрала певної організації. Встановлено систему штабів, армій, губерній, повітів, ділянок. Всю Україну було поділено на ділянки, які були підпорядковані повітовим, а останні - губерніальним, а ці - армійським штабам1. Затверджене положення від Ради народних комісарів УССР з 20 квітня 1920 р. про боротьбу з бандитизмом встановило форми та методи систематичної боротьби проти бандитизму...
Одначе, працювати доводилося з великими труднощами... Сусідні з Миколаївським - Дніпропетровський, Херсонський, Зінов'ївський повіти - також палали у вогні класової боротьби з бандитизмом...
З Кривого Рогу повідомляли про повстання мобілізованих... На Херсонщині з'являлися нові дрібні банди, які намагалися організувати повстання куркулів-хуторян...
З червня 1920 р. на Миколаївщині (входила до Херсонської губернії - Р.К.) поряд зі старими гаслами з'являються вже нові - Да здравствуют Советы без коммунистов" тощо. Під гаслом Да здравствует советская власть - долой коммуну!" виникає великий бандитський виступ у першій половині червня (8-15 червня) в Миколаївському та Херсонському повітах...
...2 червня у Володимирівці Херсонського повіту, 7 червня в Кисляківці Миколаївського, 8-го в Снігурівці, Станіславові, Білозерці Херсонського повіту, 9 червня в Юхимівці, Лупаревому, Поставцях Миколаївського повіту та інших бандити виступили проти радянської влади...
22 червня в районі Нової Одеси Миколаївської округи було розкидано прокламації, де закликалося не косити сіна й хліба; 4 липня в Бериславській волості на північний схід від Миколаєва провокатори поширили чутку, що червоноармійці в полі забирають худобу. Населення, зачувши про це, щось з 2.000 чоловік, взявши вила, сокири, рушили в поле. З великими труднощами вдалося переконати їх, що це провокація...2
...Цілий червень і першу половину липня (1920 р. - Р.К.) провадилася боротьба з дрібними ватагами бандитів, їхніми верховодами та роззброювалося населення. З другої половини липня починається нове піднесення бандитизму.
24 липня врангелівським агентам3 за допомогою дрібних шпигунських організацій, вдалося зняти повстання на правому фланзі херсонської групи, що була флангом цілого фронту. Повстання мало організований характер: на чолі його стояли врангелівські офіцери, які зуміли узгодити бандитські дії з керуванням на зразок строєвих частин. Бандити, щось близько 2000 чоловік, взяли Станіславов і навіть Білозерку, почали швидко ширитися в тил Херсона й перервали зв'язок Миколаїв-Херсон. Про те, як швидко діяли бандити, говорить той факт, що вже 25 липня повстання, під проводом врангелівських офіцерів, охопило територію тилу фронта близько 60 верст у глиб і 40 - вшир, включаючи Богоявленське, за 12 верст від Миколаєва. В районі Миколаєва й навіть - у тилу на цей час збройних сил було мало, а тут ще в районі Нового Бугу бандитизм почав оживати»...4
Вони (українські повстанці - Р.К) почали провадити свою роботу на південний схід від Зінов'ївська - в районі Верблюжки, Гурівки, Аджамки, Новгородки, Інгульської Кам'янки, Куцівки та інш. На чолі банд стояли Клепач, Ведмідь, начальник міліції Новгородки підпоручник Захаров, учитель Величко та інш. Бандити скористалися деяким невдоволенням серед мобілізованих і 20 серпня схилили на свій бік 1000 мобілізованих, а 26 серпня ще 2000. Із повсталих мобілізованих вони сформували полки, батальйони, які діяли, дотримуючись всіх правил польової служби.
...Перший рішучий бій стався в районі Новгородки 20 серпня. Тут було забито близько 100 бандитів і 30 взято в полон.5 Ті банди, що залишилися, утікли в Інгульську Кам'янку.
21 серпня банда напала на ст. Куцівку, роззброїла агентів Орточека й почала роззброювати 72 залізничний батальйон. Уже 22 серпня справа дійшла до жорстокої сутички; брала участь також й артилерія. Того ж дня взято в полон 300 мобілізованих. Бандити декілька разів переходили в атаку, ледве не оточивши наші загони. Були дні, коли гору брали бандити.
27 серпня бандитів побільшало; вони тепер налічували близько 4000 чоловік...
30-31 серпня наші загони зробили перегрупування й оточили цих бандитів у Інгульській Кам'янці. Бандити люто боролися, обстрілюючи наші загони із вікон будинків, із церкви; верховоди кінчали життя самогубством, зброю кидали у річку. В цім бої було забито близько 300 бандитів, взято в полон 25 чоловік й 70 заручників...6
А.Г.Сідоров».

«Літопис революції», №1-2, 1931. С. 189-190, 193-195, 199-202.

1) Цінне визнання ворога. Воно підтверджує окупаційний характер комуно-російської влади. Р.К.
2) Очевидно, злякалися і відмовились від намірів експропріювати чуже. Р.К.
3) Тут і далі явне бажання знецінити український національно-визвольний рух. Р.К.
4) Як видно, мова йде про рейд Степової дивізії на Херсон. Р.К.
5-6) Приклади тенденційного висвітлення подій: власних жертв «нема», зате в боку «бандитів» їх достатньо. Р.К.


З інформаційного зведення Кременчуцького губвідділу управління
«...Александрийский уезд... 22-23 августа (1920 р. - Р.К) в Верблюжской волости появилась банда в 100 человек, вооруженная винтовками и 5-6 автоматами под предводительством Клепача-Палия.1-2 В Красносельской волости оперирует банда в 300 человек...
25 августа: бандитизм разрастается. В уезде оперируют 6 бандитских отрядов под предводительством атаманов Палия-Клипача, Хмари,3 Пубчика.4 Именуют себя избирательными лозунгами петлюровщины...
26 августа. Большая банда Клипача именует себя петлюровцами. Штаб в Красной Каменке. Банда произвела налет на Новогеоргиевск. По сведениям новогеоргиевских коммунистов, прибывших в Кременчуг, Новогеоргиевск был сдан...

ДАПО, ф.р - 2289, оп.1, спр5, арк.4. Документ наданий В.Коротенком.
Публікується вперше.

1-2) Тут і далі прізвище, а може псевдонім «Клепач» (інколи «Кліпач», навіть «Клепачев) буде зустрічатися часто. З книги Б. Козельського випливає, шр Клепач керував Південною групою Олександрійської (тобто Степової) дивізії. Згідно з «Сов. военной энциклопедией» на кінець 1920 року Клепач керував загоном в 1500 чол.
2) Палій - Холодноярський старшина.
3) Отаман Пилип Хмара - видатний отаман Чорного лісу і Холодного Яру.
4) Очевидно, Кобчика, ще точніше, Кібця. Микола Кібець-Бондаренко - один з найуспішніших холодноярських старшин.


З інформаційного зведення Кременчуцького губвідділу управління
«...Александрийский уезд. Уезд охвачен бандитизмом. Главные бандитские силы сконцентрировались в Красно-Каменской, Богоявленской, Куколовской, Звенигородской волостях во главе с атаманом Клипачем. Мелкие банды во главе с Хмарой, Сирко1, Бабенко2 оперируют в районе волостей Васильевской, Цыбулевской, Петровской, Диковской, Павлышской... В ночь на 28 августа банда численностью до 30 человек ворвалась в Звенигородский волисполком, захватила печати, телефонный аппарат, бумаги и скрылась. По неофициальным сведениям занята бандитами станция Куцовка, во главе банды - Захаров...
26 августа по дороге из Александрии в Онуфриевку убиты начальник 10-го района милиции Михаил Хоруженко й два милиционера, третий тяжело ранен. У Хоруженко захвачено 120 402 рубля, выданные в счет жалованья служащим за июль месяц. В районе станции Королевка были арестованы бандитами 28 красноармейцев, многие расстреляны. Настроение селян в связи с возросшим бандитизмом повышенное, крестьяне Красно-Каменского и Куколовского районов относятся к бандитам доброжелательно (виокремлено мною - Р.К.). Организационная работа по уезду приостановлена».

ДАПО, ф.р - 2289, оп.1, спр.5, арк.8. Документ наданий В. Коротенком. Публікується вперше.

1) Отаман Сірко з 1919 р. діяв в Матусовському повіті. Згідно з Д. Голінковим Сірко був курінним Олександрійської (правильно: Степової) повстанської дивізії. Р.К.
2) Очевидно, це брат Віри Бабенко - Павло. Згідно з «Сов. Воен. энцикл.» на кінець 1920 р. загін от. Бабенка нараховував до 100 бійців. Р.К.


«Сводка по Кременчугской губернии с 13-го по 31-е августа 1920 года
Александрийский уезд.
21/VIII в Вержболовской1 волости появилась банда численностью до 100 человек, вооруженная винтовками й 5-ю автоматами под предводительством Клипача-Палея. Присоединением местного населення банда разрослась до больших размеров, завязав сношения с другими бандитскими отрядами, оперирующими в уезде и оглавляемыми: Хмарой, Бабенко, Захаровым, Медведевым. Бандитизм охватил главным образом волости: Краснокаменскую, Васильевскую, Цыбулевскую, Петровскую, Диковскую й Павлышевскую. Бандиты производят налеты на Волостные Исполкомы, грабят, зверски убивают Коммунистов, милиционеров.
24/VІІІ произведен налет на село Новгородку, арестован Исполком и продработники первой Конной Армии.
26/VШ по дороге из Александрии в Онуфриевку убиты начальник 10-го района милиции Хоруженко, два милиционера, один тяжело ранен. В ночь на 26-е августа банды произвели налет на Новогеоргиевск: после продолжительного боя (с) Советскими частями банда отступила в направлении деревни Колоборск й Липово.
28/VІІІ были отбиты также вышеозначенные деревни и банда ушла на деревню Подорожная. На станц. Липово сняты два бандитских караула 7 человек. Вечером 28-го бандиты перешли в контрнаступление: после двух с половиной часового боя банда была разбита, часть до 80 человек изрублена, остальные разбежались. 28/VШ банда до 30 человек ворвалась в Звенигородский Волисполком, захватила печати, телефонный аппарат, бумаги й скрылась. В местечке Дмитриевка разгромлены Советские учреждения, захвачено до 300 голов скота. Бандитами занято село Онуфриевка, часть милиции захвачена, часть отступила. По непроверенным сведениям бандитов в означенном районе до 2-х тысяч человек. В районах Павлыша и Лекаревки оперируют банды численностью 1000 человек. Организовано было по уезду 23 волостных й 132 сельских Комнезаможей; работало 22 инструктора. Теперь организованная работа прекратилась из-за бандитизма.
Завед. Губинформац,. п/отд.
Секретарь» (підписи)
Печатка.

ДАПО, ф.р - 2289, оп.1, спр.5, арк.7. Документ наданий В. Коротенком.
Публікується вперше.

1) Правильно: «Верблюжська волость».


"Сводка по Кременчугской губернии с 15-го по 31 августа 1929 года
...В районе Павлыш-Лекаревка оперируют банды около 1000 человек.
По сводке штаба тыла от 28 августа - по дополнительным сведениям повстанческое движение и бандитизм охватывает весь уезд. Во главе банды (стоят) Клепачев-Палей и Захаров. Точно говорится, что указанные банды в районе Лекаревки сделали налет, причем намеревались напасть на Знаменку.
Они орудуют в селе Иванковцы, имея обоз, растянувшийся на расстояние полутора верст. Чрезвычайно важно отметить действия указанных банд с полутораверстным обозом. Вот как характеризуют происходящее в Лекаревке лица, бывшие в руках бандитов.
Бандиты вполне хорошо были осведомлены о передвигающихся грузах и эшелонах. Заняв Лекаревку, бандиты принимали сами поезда из Знаменки, один поезд с новобранцами и 2 поезда с Кременчуга. Предполагается, что у них имеются свои "спецы" (один из поездов был нагружен автомобилями, мотоциклетами и т.д.). Бандой предводительствует какой-то Лютый.
Грабили крестьяне и женщины, вероятно призванные из ближайших деревень. Банда хорошо вооружена штыками, саблями и т.п. По словам некоторых было орудие. По эшелонам трещали пулеметы (из доклада ответственного работника тов.Хомика)».

ДАПО, ф. р -2289. оп.1, спр.5, арк.6. Документ наданий В.Коротенком.
Публікується вперше.

ДО ЗМІСТУ