Нещасливий вимарш Степовиків

Отже, вирішили залишатись на своїй місцевості, аргументуючи тим, що поляки і українці справляться з більшовиками самі. Крім того, не було певності, що повстанців не розіб'ють більшовики, коли вони будуть на марші, адже велика їх кількість не мала досить зброї.
Отаман Блакитний дав наказ загонам перейти залізницю між Цибулевим і Фундукліївкою та очистити від червоних села, де оперували Бобринські та Ново-Миргородські відділи ЧеКа, допомагаючи продзагонам «викачувати» хліб та інші продукти з села.
«Напередодні наступу, - пише у своїх «Спогадах...» Михайло Дорошенко, - полковник Соловій наказав Чутинцям та Чорнолісцям бути готовими вночі до маршу. До кінноти Хмари мав долучитись відділ кінноти Степовиків під командою Чорного Ворона. Всі були задоволені і веселі. Степовики попрохали показати їм Холодноярського повстанця Кібця, про якого вони чули в Степах багато легендарних оповідань.
Призначеної ночі повстанці перейшли залізницю між Цибулевим і Фундукліївкою й попрямували до сіл Рубаний Ліс та Івангород. По дорозі зустріли валку підвід, що везла продподаток із Розуміївки та Бовтишки. Повстанці роззброїли червоноармійців, а підводи повернули назад до сіл. Повстанці йшли далі на Захід і розтяглися по різних селах.
Ввійшовши до с. Красносільці, повстанці вступили в бій з червоними. Частину червоних розбили, а частина втекла»1
Між тим, «прибули до Степової дивізії зв'язки з Херсонщини, які розшукували вже кілька днів Степовиків. Принесли вістку, що червоні частини палять і грабують села, з яких дивізія вийшла, розстрілюють на місці родини відсутніх повстанців. Степовики замітингували і поставили Блакитному вимогу, щоб з місця вів їх до своєї місцевості - рятувати хати».2
"Краще загинемо в своїх селах, - казали вони, - коли не сила буде боронитись", - згадував М.Дорошенко. - Блакитний не погоджувався, але вони сказали, що, як він не хоче, то вони самі підуть. Тоді Отаман з великим жалем вирішив повертатись на Херсонщину».3
З тяжким передчуттям Отаман мусив був погодитись зі своїми побратимами.
«...Блакитний прислав до нашого штабу Житкевича, який провадив у нього агентурну розвідку, з повідомленням, що складає з себе обов'язки командира об'єднання і вирушає з дивізією на Херсонщину»4
«Почався вимарш Степовиків, - пише далі М. Дорошенко. - Спереду рушило до сотні вершників, за ними піхота, а далі обоз. Ззаду вершники Чорного Ворона кількістю до двох сотень. Степовики вийшли від Вербового Лісу і планували перейти залізницю між станціями Трепівка та Канатова, щоб прямувати степами, де села зустрічаються рідко».5
На їхнє нещастя, якраз в той час червона кіннота перемаршовувала з польського фронту і біля села Сентова роз'їзд Чорного Ворона наткнувся на роз'їзд будьонівців.
Два червоних попали до Степовиків у полон, а інші втекли і сповістили своїх. Червоні оточили ліс, де сховався Чорний Ворон з кіннотою. Зав'язався нерівний бій.
Чорний Ворон не знав добре місцевості і вивести частину не зміг. Основні частини Степової Дивізії, які з Отаманом Блакитним вийшли вперед, не знали про трагедію і тому не змогли допомогти, а полковник Хмара був недалеко і чув відлуння бою, але з двома сотнями кінноти не ризикнув встрявати. Піхота Холодноярців спішила на допомогу, але спізнилась. Всіх кіннотників разом з Чорним Вороном було вбито (може дехто втік - невідомо).

Олена Несіна

1,3,5) М.Дорошенко, «Спогади...».
2, 4) Юрій Горліс-Горський, «Холодний Яр», Львів, «Червона Калина», 1994 р. С.195.


Загибель Чорного Ворона

Виїхавши з ліса і перетявши шлях, їдемо навпростець полями. Їду попереду з Петренком, Хмарою і Чорнотою...
Ближче до ліса - мережка трупів густіша; групами і в одиночку, будьоновці і партизани. Праворуч видніли сліди густого рукопашного бою. Направляємо туди коней. На невеликій площі - з півтори сотні порубаних - вдвічі більше будьоновців, ніж воронівців. Чорнота пізнав коня Чорного Ворона; мав надрубане ще давніше вухо. В боці коня стирчала зламана донська піка, горло проколене шаблею.
Недалеко десь мусить бути і сам Ворон. Наші коні обережно ступають між тілами, злякано форкаючи, обминають кінські трупи.
- Є тут! - крикнув Андрій...
Ворон без зброї, в окривавленій одежі, роззутий - лежав навзнак з розкритими, задивленими в небо очима. Розрубана в трьох місцях голова спочивала на підкладених кимсь грудах землі. Обличчя обтерте від запеченої крови. Задерев'янілі руки - зігнуті на груди, між посіченими пальцями - зложені хрестом два набої. Мав на тілі безліч колотих і рубаних ран...
Злазимо з коней і на хвилину приклякаємо коло ще одного із тих, що своєю смертю заслужили на вічне життя в пам'яті українського народу...
- Усіх забрати не можемо, - перервав задуму Хмара, - але Ворона треба забрати. Мусимо поховати десь, щоб не загубилася могила, щоб нащадки могли прийти до неї й віддати пошану.
- Відправимо до Мотриного манастиря, - одізвався Петренко. - Колись Василя Чучупаку туди перенесем.
Чорнота заперечив рухом голови:
- Не можем Ворона забирати. Велику кривду і для козаків, і для нього зробимо. З товариством поліг - хай з товариством і спочиває. Треба подбати, щоб якесь близьке село відібрало наших і поховало окремо...

Юрій Горліс-Горський
«Холодний Яр», Львів, «Червона Калина», 1994 р. С.206-207.

Селяни навколишніх сіл позбирали трупи і поховали їх в одну могилу в лісі Раєвського над просікою, що проходить майже балкою із Шпакової до Розумієвки, де сходяться дві балки.
Була вже пізня осінь 1920 року. Степова дивізія, втративши загін Чорного Ворона, ослабла. Крім того, не було у повстанців одежі, деякі з них були босі. Більшовики, замирившись з поляками на Заході, перекидували на схід нові й нові частини. Тиск на повстанців збільшувався...

Оленя Несіна


З інформаційного зведення Кременчуцької губернської надзвичайної комісії.
21 жовтня 1920 року.
«...Александрийский уезд. Банда, разбитая в Холодном Яру,
сосредотачивается в Новостародубском районе. Штаб бандитов
- в деревне Чечелеевке. Подготовляется активное выступление
против Советской власти. Одна из банд этого района произвела
налет по направлению Пятихаток, ранила адъютанта Особого
отдела 2-й Конной армии. Банда была обстреляна и скрылась
в лес, оставив 7 чел. убитыми. В Новопражском районе, в
деревне Верблюжка, по направлению станции Долинской появилась
банда Штыля,1 600-700 чел., вооруженная куцепалами, винтовками. Там же захваченные нами подводчики с повстанческими подводами передали, что в Глинске убит начмилиции, его помощник и четыре политработника. В Новогеоргиевском районе появилось шесть бандитов во главе с Бабенко, из которых пойманы четыре и были направлены в уездполитбюро, пытались бежать, но были избиты караулом карбата.
В село Мироновну в ночь на 12 октября вступила банда в 5000 чел., ею захвачено четыре агента продотряда, двое из них бежали и передали, что банда направилась на ст .Лекаревка. По слухам, банда названного района разбегается по домам, а часть по направленню Спасово-Петрово.2
Через этот район проходят войска Буденного...
Пом. уполномоченого по информащии М.Мурова».

ДАПО, ф.р.-2289, оп.1. спр.7, арк.137. Документ надано В.Коротенком.

1) Командир 4 (запасного) полку Степової дивізії. Р.К.
2) Мається на увазі демобілізація Степової дивізії, яка пройшла, як свідчить Ю.Степовий, організовано. Р.К.


З інформаційного зведення Кременчуцької надзвичайної комісії.
22 жовтня 1920 року.
«...Александрийский уезд: батальон совмесно с кавполком 2-й конармии предпринял наступление на Чечелеевку. Деревня сожжена, банды отступили. На перегоне Пятихатки-Верховцево у реки Лозоватка бандой неизвестной численности был сделан налет. Банда предполагает сделать наступление на Пятихатки...
Пом. уполномоченного по информации М. Мурова».

ДАПО, ф.р.-2289, оп.1, спр.7, арк.22. Документ надано В.Коротенком.


З інформаційного зведення Кременчуцької губернської надзвичайної комісії.
4 листопада 1920 року.
«...Александрийский уезд. В Цибулевской и Красносельской волостях оперируют банды. В Стецовской волости Новогеоргиевского района появилась банда 20 чел. с главарями Козуба и Штуль,1 расклеивали приказы о неявке на мобилизацию и невыполнении разверстки (хлеба и муки). В Стародубском районе Павлышской волости... была банда, к ликвидации которой меры не приняты. Разведка в числе 11 кавалеристов, высланная в направлении Красноселья, была захвачена бандитами и после пыток убита. После занятия нашими частями Красноселья банда... направилась в деревню Цветную, мелкие отряды банды ведут беспрерывную разведку в районе Красноселья с целью обнаружения перегруппировки и движения наших частей...
Зав. С.О.О. Михайлова
С подлинным верно: губинформатор Анатольев».

ДАПО, ф.р -2289, оп.1, спр.6, арк.67. Документ надано В.Коротенком.
1) Йдеться, очевидно, про Штиля.


До рідних хат

Рухалися далі тільки ночами. Вдень відпочивали по селах. Розвідка працювала на повну потужність. У радіусі на п'ятдесят-шістдесят кілометрів усі дороги були вкриті роз'їздами і агентурною розвідкою.
За даними розвідки, будьонівці рухалися широкими дорогами на Єлисаветград... Подекуди в дорозі, в лісах, рухливі повстанські загони турбували їх. Але, як видно було по всьому, будьонівці не мали наміру затримуватися в цих околицях, а навально рухалися на південь. Певне, поспішали на Врангелівський фронт.
...Почалася часткова демобілізація Степової дивізії. Правда, не дуже багато знайшлося бажаючих повертатися додому, однак дві-три тисячі таки їх було... Усіх попереджено, що вони, розійшовшись по домах, мусять прислухатися до своїх волосних чи сільських провідників...
Часткова демобілізація абсолютно не вплинула на бойовий дух Степовиків. Навпаки, дивізія стала рухливішою та боєздатнішою...
Марш проходив вдало... На Покрову дивізія вже займала околиці, з яких вирушала на захід. Ці околиці були колискою Степової дивізії Блакитного: район Верблюжки-Варварівки-Гурівки-Водяної- Петрової.
Будьонівці поспішно рухалися на Врангеля. День і ніч сунулася незчисленна маса кінноти, артилерії... Головні дороги на Крим глухо стугоніли під важкими копитами наїздника...
Селяни зажурено поглядали на незчисленні високі ріжки з червоними зірками.
Насувалися тривожні для Степовиків дні. Їхні рухи все більше і більше обмежувалися. Друга Кінна армія червоних знаходилася від Степовиків за яких сорок-п'ятдесят кілометрів... Повстанські роз'їзди щодня стикалися з червоними, які провадили розвідку околиць...

Юрій Степовий
Названа праця. С.85-86, 89.

ДО ЗМІСТУ