ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ ЧИ БУНТ РАБІВ?
(Післямова)

Працюючи над дослідженням історії України переломних 1917-1923 років, весь час ставив собі запитання: про кого я пишу? прізвища кого витягую із забуття? Рабів, яким економічний визиск та моральне приниження стали нестерпними і вони збунтувалися, чи українців, злютованих ображеними національними почуттями?
Вивчивши сотні документів тієї епохи, я переконався, що українські селяни не просто ненавиділи конкретного білогвардійця, комісара чи чекіста, як жорстоких і нещадних грабіжників. Селяни бачили в них національних ворогів. Які прийшли на нашу землю, щоби поневолити не окрему верству українського населення, а увесь український народ, встановити власні порядки, свої правила життя, впровадити російську мову.
Навіть більшовицькі історики, які мали завдання показати класовий характер боротьби в Україні, мимоволі свідчили, що політичними гаслами тих років були «Бий жидів, комуністів, кацапів!».1 Отаман Трохим Голий ще точніше сформулював настрої селянства поч. 20-х років: «...Аж тоді ми будем панувати на своїй Вкраїні, як не буде у нас ні кацапів, ні жидів. Геть, зрадники, з України, нема вам тут міста. Смерть кацапам і жидам! Да здравствует самостійна незалежна Україна...».2
Советські джерела про боротьбу 1917-1923 років в Україні - навіть проти волі більшовицьких істориків - підтверджують висновок: в Україні йшла не громадянська війна між українськими партіями, верствами і класами, «бідними» і «багатими», в Україні точилася боротьба між українським народом з одного боку та російським народом з другого, на стороні якого виступали євреї, китайці, лотиші, мад'яри, башкири, «чехословаки» та інші, одурманені ідеями світової пролетарської революції.
І що важливо: участь в боротьбі проти окупантів брали всі верстви українського народу, всі чотири касти:3 тут були воєноначальники, отамани, бійці, диверсанти, політики, організатори, пропагандисти, друкарки, розвідниці, вістові, обозні, інженери, лікарі, медсестри, господарники, виробники матеріальних благ та інші.
Навіть вайш'ї та шудри, яким дозволено жити для себе, віддавали останнє задля найвищої суспільної цінності - національної перемоги.
З повстанцями постійно був Тарас Шевченко, його образ, його слово... Недаремно на прапорі Холодного Яру були написані пророчі слова Кобзаря...
Холодноярський старшина Юрій Горліс-Горський, відповідаючи на питання, винесене у заголовок цієї післямови, свідчив, що в Холодному Яру боротьба йшла невпинно, роками і повстання там «спалахують не тоді, як приїжджає продзагін дерти разверстку, а тоді, коли керівники знаходять ситуацію підходящою».
В Катеринославській та Херсонській губерніях, на всій території Кременчуцької губернії, була подібна ситуація: документи ще і ще раз підтверджують висновок про організований характер боротьби.
Візьмемо лише один документ з цієї книги - Наказ №2 по 1 Дивізії Повстанських військ Олександрійського повіту від 28 вересня 1920 року. З нього видно, що Степова дивізія мала чітку структуру: Головний отаман, Штаб, контррозвідка, політична прибудова - Повстанський комітет, полки, батальйони, курені, сотні, комендантська сотня, підривна команда, кінний відділ, канцелярія, Інспекторський відділ, комісія інженерного майна, збройний відділ, комендатура руху, Дивізійний Суд, Дивізійний госпіталь, господарчі частини.
Хіба раби здатні на таку самоорганізацію?!
Взагалі українські селяни продемонстрували високі можливості самоорганізації: Вільне Козацтво, Холодноярська організація, Степова дивізія, Дніпровська дивізія Зеленого, армія Григоріїва, армія батька Махна, загони Ангела, Бабія, Батрака, Багатія, Вовка, Голого, Гонги, Грозного, Дяченка, Журила, Завгороднього, Келеберди, Кваші, Кикотя, Лиха, Марусі, Мамая, Нагірного, Орлика (точніше Орликів), Підкови, Рубана, Струка, братів Трепетів, Тютюнника, Пилипа Хмари, Цвітковського, Шепеля, Чорта, Яблучка, Яструба...Хіба всіх злічиш?!.
Національний характер політичних гасел («Самостійна Україна», «Визволення України з-під московського ярма»), дисципліна, рішуча боротьба (аж до розстрілу!) з окремими випадками бандитизму переконливо доводять: це був не бунт рабів, а національно-визвольний рух українського народу.
Наостанок наведу маловідомий епізод з Холодноярської епопеї, коли чекіст Сташинський, якого повстанці викликали на переговори до лісу, зі здивуванням ставив собі питання, спостерігаючи, як у схроні, на почесному місці, під образами, сиділи поруч отамани Чучупака та Полтавець-Остряниця: «Что связало этих двух разных людей?.. Чучупака из потомственных бедняков... и Полтавец - лютый враг бедноты, потомственньй кулак. Что объединило их на борьбу... и посадило рядом на почетное место?».
Відповідь очевидна: їх об'єднала кров і земля, всеохоплююче, інтегруюче і дієве почуття Етнічного Господаря України. Саме це почуття об'єднує українців в боротьбі за Українську Україну!
Вічна слава Українським Героям!

Роман Коваль

1) Б.Козельський, «Шлях зрадництва і авантур...».
2) ДАПО, ф.р. - 4008, оп.1, спр.1, арк.51. Документ знайдено В.Коротенком.
3) Брахмани, кшатрії, вайш'ї та шудри.


Використані джерела

1. Спогади сестри Отамана, Віри Юріївни Козинець (врод. Пестушко), матері автора біографії.
(30.09.1894 - 24.10.1980)
2. Юрко Степовий, «В Херсонських степах», Мюнхен, Культура, 1947 (1948).
3. Спогади брата Отамана, Федора Пестушка (Юрка Степового).
(1906 ? - 2.03.1987)
4. Передмова та Збірка матеріалів Олени Несіної, племінниці Отамана.
5. Михайло Дорошенко, «Спогади про Отамана Степової Дивізії, Головного Отамана всіх Повстанських військ, зібраних в Холодному Яру в 1920 р., Костя Блакитного». Збірка Матеріалів Олени Несіної, Архів Східно-Европейської Культури і Історії, Колумбійський Університет, Нью-Йорк, США.
6. Михайло Дорошенко, "Стежками Холодноярськими". Спогади: 1918-1923. Філадельфія, 1973 рік.
21.05.1899 – помер у США
7. Юрій Горліс-Горський, «Холодний Яр». Лондон, 1967.
8. Юрій Горліс-Горський, «Холодний Яр». Львів, «Червона калина», 1994.
(14.01.1898-27.09.1946)
9. Генерал М. Капустянський, «Передмова» до книги Ю.Степового «В Херсонських Степах».
(5.01.1879-19.01.1969)
10. Дмитро Дорошенко, «Історія України».
(1882-1951)
11. Документи Державного архіву Полтавської області.
12. «На защите революции» (Сборник документов и материалов. Политическая литература. - Киев, 1971).
13. Б. В. Козельський, «Шлях зрадництва й авантур» (Петлюрівське повстанство). Державне видавництво України. - Харків, 1926.
14. А.Г.Сідоров, «З історії боротьби проти врангелівщини й бандитизму», «Літопис революції», №1-2. - 1931.
15. Давід Голінков, «Крушение антисоветского подполья в СССР». М. - Издательство политической литературы. 1986.
16. «Історія міст і сіл України. Кіровоградська область». - К., 1972.
17. «Советская воєнная энциклопедия», т. 2. - М. - 1933.
Матеріали з книги Ю.Степового «В Херсонських степах» публікуються з дозволу Ольги Пестушко-Krejci, дочки Федора Пестушка, яка проживає в Чікаго.


Короткі відомості про упорядників

ГРЕБЕНЮК Григорій Степанович - 1925 р.н., закінчив у 1955 р. Ленінградський політехнічний інститут, кандидат технічних наук, член Проводу ДСУ.

КОВАЛЬ Роман Миколайович -1959 р.н., закінчив у 1982 року лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.Богомольця, Президент Історичного Клубу «Холодний Яр», редактор газети «Незборима нація», Голова ДСУ.

КОРОТЕНКО Володимир Васильович -1959 р.н., закінчив у 1986 р. історичний факультет Київського університету, головний археограф Державного архіву Полтавської області; активно досліджує партизансько-повстанський рух 1920-х.

МАСЛАК Олександр Олександрович, 1977 р.н., закінчив Київський технікум електронного зв'язку. Член ДСУ та Історичного Клубу «Холодний Яр».

Упорядники дякують за допомогу в укладанні збірника:
- Олександру Найді за надані фотографії, які стосуються історії Холодного Яру XX ст.,
- професорові Павлові Вакулюку за низку матеріалів, цінні поради та ідеї,
- Богданові Матюшку за створення оригінальних карт-схем місцевості, де діяла Степова дивізія,
- Сергію Адамовичу за обкладинку та портрет Отамана,
- Галині Яблонській, Василеві Клічаку, Станіславу Халецькому за сприяння.
Вдячні за фінансову допомогу Олені Несіній, Ренату Польовому, Михайлові Фаб'яку та Станіславу Халецькому.


Вихідні дані видання

Колектив авторів:
ГРЕБЕНЮК Г.С., КОВАЛЬ Р.М.,
КОРОТЕНКО В.В., МАСЛАК О.О.
Кость Блакитний, отаман Степової дивізії. Збірник документів і спогадів. - Київ: редакція газети «Незборима нація», «Просвіта», 1997, - 97 с.
Гребенюк Г.С., Коваль Р.М., Коротенко В.В. Маслак О.О.
Під редакцією Коваля Романа Миколайовича.
Набір Євгена Коваля. Оригінал-макет Святослава Лук'яненка. Коректор Олеся Коваль.
Обкладинка і портрет Отамана роботи Сергія Адамовича.
Гравюра художника В.Касіяна.
Видавець: газета «Незборима нація», Київ-252049, вул. Курська, 20, пом.14, тел. 242-47-38.
Підписано до друку 24.03.97. Наклад 3000 пр. З.945 Видруковано в МПП «Поліфаст»: 255530, м. Фастів Київської області,
вул. Леніна, 40, тел. (044-65) 5-14-49.
© «Незборима нація», 1997
ISВN 5-85500-056-5 ББК 63.3 (4УКР) 612-8
Б68

ДО ЗМІСТУ