ПУБЛІКАЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ
ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

а) публікації в провідних фахових виданнях
1.Стегній П. До питання про діяльність 9-го повстанського району в 1921 році // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. Випуск 9. - К.: ІП і ЕНД, Полтава: АСМІ, 1999. - С. 106-109.
2.Стегній П. До питання про створення, діяльність та ліквідацію Всеукраїнського повстанського комітету (1921 р.) // Грані. - 2000. - № 2 (10). - С. 39-43.
3.Стегній П. Стан української еміграції та закордонні центри керівництва повстанством у 1922-1923 рр. // Грані. - 2000. - № 4 (12). - С. 58-61.
б) тези виступів на конференціях і інші публікації
4.Стегній П. 2-й Зимовий Похід Української Повстанської Армії 1921 р. у зарубіжній українській історіографії // Доповіді і повідомлення на всеукраїнській науковій конференції “80-річчя відродження української державності: минуле і сучасне”. Сімферополь, 14-16 листопада 1997 р. / Додаток до Вісника Університету внутрішніх справ. № 2. - Сімферополь, 1997. - С.67-70.
5.Стегній П. Деякі питання створення Партизансько-Повстанського Штабу під керівництвом Ю.Тютюнника // Доповіді і повідомлення на всеукраїнській науковій конференції “350-річчя відродження української державності: минуле і сучасне”. Сімферополь, 2 жовтня 1998 р. / Додаток до Вісника Університету внутрішніх справ. № 3-4. - Сімферополь, 1998. - С.84-87.


АНОТАЦІЯ
Стегній П. А. Селянські повстання в Правобережній частині УСРР у 1921-1923 рр. (на матеріалах петлюрівського руху). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Запорізький державний університет. Запоріжжя, 2000.
Дисертація присвячена дослідженню селянських повстань в Правобережній частині УСРР у 1921-1923 рр., що знаходились під ідеологічним та організаційним впливом повстанських установ УНР. Розглянуто і висвітлено діяльність Партизансько-Повстанського Штабу, наддніпрянських осередків УВО, Всеукраїнського Центрального Повстанського Комітету та місцевих повстанських організацій і загонів. Аналізуються причини зриву планів загального повстання у 1921 р. та поразки Листопадового Рейду. Прослідковуються причини руйнування повстанських установ УНР у 1922-1923 рр., поступового згасання повстанського руху та переходу до нових форм боротьби.
Ключові слова: петлюрівське повстанство, Партизансько-Повстанський Штаб, Всеукраїнський Центральний Повстанський Комітет, Державний Центр УНР, отаман, Листопадовий Рейд.

ABSTRACT
Stegnij P. A. Peasant rebellions at the Dnieper right bank territory of Ukraine (UkrSSR) in 1921-1923 (according to papers on Petlyura movement). - Manuscript.
Dissertation to take Master’s Degree in History with the specialization: 07.00.01 - History of Ukraine. - Zaporozhye state university, Zaporozhye, 2000.
Dissertation is devoted to research of peasant rebellions at the Dnieper right bank territory of Ukraine in 1921-1923, which were under ideological and structural influence of rebellions establishments of UNR. Activity of partisan-rebellions Headquarters, UAO organizations, all-Ukrainian central rebellions Committee and local rebellions organizations and detachments is discussed and highlighted. The reasons brought about failure of all-Ukrainian rebel in 1921 and the November Raid are analyzed. The reasons of the rebellions UNR organizations destruction in 1922-1923, rebellions movement extinction to struggle new forms.
Key words: Petlyura partisan movement, partisan-rebellions Headquarters, all-Ukrainian central rebellions Committee, State Centre of Ukrainian national republic, hetman, the November Raid.

АННОТАЦИЯ
Стегний П. А. Крестьянские восстания в Правобережной части УССР в 1921-1923 гг. (на материалах петлюровского движения). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Запорожский государственный университет. Запорожье, 2000.
Диссертация посвящена исследованию петлюровского повстанческого движения 1921-1923 гг., в котором соединилось два фактора: стихийная борьба крестьян против власти большевиков и организационная деятельность повстанческих учреждений УНР. Крестьяне разочаровались в социально-экономической политике большевиков и начали борьбу за возвращение Правительства УНР. Вместе с тем, руководство УНР сделало подготовку к восстанию ведущим элементом своей политики.
Движущей силой повстанчества было украинское крестьянство, а сельская интеллигенция сыграла роль национального лидера. Борьба имела национально-освободительный характер и была направленная против установления тоталитаризма коммунистического типа.
Возглавить крестьянское повстанческое движение стремило много политических организаций различной ориентации, но самым большое влияние на Правобережье УССР имели повстанческие учреждения УНР, среди которых центральное место занимал ППШтаб. В повстанческом центре УНР возникло три группы: 1) С.Петлюры-М.Чеботарёва; 2) Ю.Тютюнника; 3) Е.Коновальца-Ю.Отмарштайна, которые по-разному понимали перспективы дальнейшей борьбы.
Деятельность ППШтаба имела положительные и негативные последствия. Проведена централизация и реорганизация повстанческих сил, но слабая конспирация и политические амбиции Ю.Тютюнника чрезвычайно вредили делу. В начале июня 1921 г. повстанческие силы Правобережья были готовы к восстанию, а промедление с его началом привело к ликвидации большинства повстанческих организаций. Ноябрьский Рейд начался в самый неблагоприятный момент и был обречен на поражение, которое имело катастрофические последствия для дальнейшего повстанческого движения.
Внутренняя борьба, которая усилилась в среде украинской эмиграции в 1922-1923 гг., привела к разрушению повстанческих учреждений УНР. Поэтому новый рейд Армии УНР осуществить не удалось. В 1922 г. повстанческое движение достигло значительного уровня, о чем свидетельствует возникновение Подольской повстанческой группы, Повстанческой Волынской Армии, но без внешней помощи оно уже не имело никакой перспективы. С конца 1922 г. повстанческое движение уже имело единственный смысл - сохранить геройскую традиции борьбы за свои права. Кроме того, борьба повстанцев постепенно переубеждала большевиков в необходимости либерализации политики, что и было осуществлено как в социально-политическом, так и в национально-государственном аспектах. В повстанческом движении выкристаллизовывалось новейшее национальное сознание украинцев, а повстанцы повлияли на формирование современной украинской нации.
Ключевые слова: петлюровское повстанчество, Партизанско-Повстанческий Штаб, Всеукраинский Центральный Повстанческий Комитет, Государственный Центр УНР, атаман, Ноябрьский Рейд.

1. Бойко Ю. Євген Коновалець і Осередньо - Східні землі - На чужині, 1947.; Мартинець В. Українське підпілля: Від У. В. О. до О. У. Н. Спогади і матеріали до передісторії та історії українського націоналізму - б. м., 1949.; Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. - К., 1991 - С. 70-74.; Шульгин О. Без тиреторії. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. - Париж: “Меч”, 1934ю; Кutschabskу W. Die Westukraine mіt Кamрfe mіt Роlen und dem Воlschewismus in dem Jаrеn 1918—1923. - Веrlin, 1934; Мазепа І. Україна в вогні й бурі революції. 1917-1921. В 3 т. - Прага, 1943. - Т. ІІІ: Польсько-український союз. Кінець визвольних змагань У.Н.Р.

2. Сушко Р. Хто вбив полковника Отмарштайна? - Чернівці, 1933.; Рогозний Г. Базар. - Чернівці, 1934.; Чеботарів М. Невдала реабілітація Сушка-убійника (З приводу книжки Романа Сушка “Хто вбив полковника Отмарштайна?”) - Варшава, 1933.

3. Гришко В. Молода Україна пореволюційного сорокаліття під совєтами: Загальний огляд і деякі підсумки боротьби за молодь та боротьби молоді в підсоветській Україні за 40 років (1918-1958). - Новий Ульм, 1958.; Наддніпрянець В. Українські націонал-комуністи. Їх роля у визвольній боротьбі України 1917-1956 рр. - Мюнхен, 1956.; Курінний П. Большевицька агресія проти України // Український збірник. Книга I. - Мюнхен, 1954. - С. 67-95.; Пігідо Ф. Україна під большевицькою окупацією. (Матеріяли до історії боротьби українського народу в 1920-30 роках). - Мюнхен, 1956.; Стахів М. Третя Совєтська республіка в Україні. Нариси з історії третьої воєнної інвазії Совєтської Росії в Україну і розвитку окупаційної системи в часі: листопад 1919 - листопад 1924. - Нью-Йорк, 1968.; Френкин М. Трагедия крестьянских восстаний в России 1918-1921 гг. - Иерусалим, 1987.

4. Листопадовий Рейд / Гриць Рогозний та ін. - Торонто, 1957.; Гірняк К., Чуйко О. Фронт української революції. (Причинок до історії збройної боротьби Волині). - Торонто, 1979.; Пасічник Т. Петро Гордієнко: епопея. - Нью-Йорк, 1964.; Шанковский Л. Українська Армія в боротьбі за державність. - Мюнхен, 1958.; Степовий Ю. З'язкова Віра. - Мюнхен, 1948.

5. Колеснік І.І. Українська історіографія (XVIII - початок ХХ століття). - К., 2000. - С. 64-112.

6. Кольцов М. Петлюрівщина. - Петербург, 1926.; Козельський Б.В. Шлях зрадництва і авантур (Петлюрівське повстанство) - Х., 1927.; Филиппов Н. С. Украинская контрреволюция на службе Англии, Франции и Польши. - М.-Л., 1927.; Ейдеман Р., Какурін Н. Громадянська війна на Україні. - Х., 1928.

7. Верстюк В. Махновщина — повстанський селянський рух в Україні в роки громадянської війни 1918 - 1921. - К., 1992.; Волковинський В. Нестор Махно: Легенда і реальність. - К., 1994.; Тимощук А. Анархо-коммунистические формирования Н. Махно (сентябрь 1917 - август 1921 г.) - Симферополь, 1996.; Федоровський Ю. Повстанський рух в Донбасі та Махно: Автореф. дис... канд. іст. наук (07.00.01) / Донецький держ. ун-т. — Донецьк, 2000.

8. Ганжа О. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927). - К., 2000.; Захарченко П., Земзюліна Н., Нестеров О. У поході за волею: (селянсько-повстанський рух на правобережній Україні у 1919 р.) - К., 2000.; Ревегук В. У боротьбі за волю України (Визвольні змагання на Полтавщині 1920-1925 рр.). - Полтава, 2000.; Котляр Ю. Повстансько-партизанський рух українських селян у 1919-на початку 1920 рр. (На матеріалах Півдня України): Автореф. дис... канд. іст. наук (07.00.01) / Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. — Одеса, 1997.; Семененко В. Історія Східної України: Поновлення кайданів (1917-1922). - Харків, 1995.

9. Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована армія УНР у таборах Польщі та Румунії. (1921-1923 рр.) - К., 1997.; Литвин С. Симон Петлюра і Другий Зимовий Похід // Київська старовина. - 2000. - № 1. - С. 105-119.; Бурнашов Г. Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник: Чекістська “Справа № 39”. - Івано-Франківськ, 1996.; Попик В., Крымчук Г. Бунт и смирение атамана Мордалевича. - К., 1991.; Сідак В. Партизансько-Повстанський Штаб Державного центру УНР в еміграції (1921 р.): Нарис. - К., 1995.

10. Потульницький В. Українська та світова історична наука: Рефлексії на межі століть // УіЖ. - 2000. - № 1. - С. 3-20.

11. Чишко В.С. Біографістика як галузь історичної науки: історіографія та методологія: Автореф.дис…д-ра іст. наук: 07.00.06 / Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. - К., 1997.