Опора на російських робітників та єврейську молодь у війні з Україною

Громадянська та національна війни в Україні
(...)

VII. Реакція знайшла дуже сприятливу для себе сферу в громадянській війні та боротьбі націй, яку організували російські більшовики найбільш жорстокими засобами. Більшовики не брали полонених: всіх тих, хто потрапляв до їх рук, розстрілювали. Заручники, яких забирали з собою, ніколи не поверталися до своїх домівок. Вони жорстоко мстилися на батьках своїх ворогів. Вони спалювали цілі села, їхня «ЧЕКа», відома у цілім світі огидністю свого терору, косила тисячами невинні жертви. Своїми методами боротьба вони показали жорстокість, доти невідому в історії людства, і особливо на Україні, території якої переходили без кінця під час революції із рук у руки. Централістський більшовизм Москви, для якого український сепаратистський рух був перешкодою, використовував всі засоби проти українців.
Навіть українські прихильники комунізму змушені були влітку 1919 року битися із зброєю в руках проти московських більшовиків, щоб захистити принципи, проголошені самими ж більшовиками: воля народів до повної незалежности. Селяни не могли бути підтримкою для комунізму, бачачи економічну анархію, яку більшовики вносять у їхнє життя. Українські робітники, які прийшли боротися проти реакції під прапорами УНР, були ворожі до більшовизму. Московські комуністи, шукаючи підтримку у місцевих елементів, знайшли її у частині російських збільшовизованих робітників та єврейської молоді, яка стала під знамена комунізму з ідеалістичним завзяттям. Вона була готова на будь-які жертви. Передчасні повстання, які вона організувала в містечках проти української влади, її участь в ЧЕКа, яку так ненавиділо населення, — все це завжди експлуатувалося реакційними елементами для пробудження інстинктів помсти у всіх тих, хто так страждав від більшовиків, та щоб спрямувати репресії на невину частину населення. І більшовики експлуатували цей болючий стан речей, щоб зробити україно-єврейські відносини це складнішими.
 

З Резолюції Центрального Комітету Української робочої соціял-демократичної партії від 22 червня 1926 р. відносно атентату в Парижі 25 травня 1926 р.

ОЛЕКСАНДЕР ШУЛЬГИН
Україна і червоний жах. ПОГРОМИ В УКРАЇНІ
Інститут досліджень модерної Історії України в США
Фундація ім. О. Ольжича
Київ. Видавництво імені Олени Теліги 2001