Протягом багатьох десятиліть у наших шкільних підручниках стверджувалося, що на початку 20-х років голод охопив лише район Поволжя. Саме так оголошувалося в той час і перед західним світом, звідки Ленін і його соратники просили продовольчої допомоги саме в названий регіон. Про те, що такий же голод охопив усю південну Україну, звідки масово вивозився хліб на північ і на експорт, Москва мовчала.


Про голод в Україні почав заявляти на весь світ уряд УНР в екзилі вже восени 1921 року. Так, у вересні 1921 року повноважний представник УНР Олександр Шульгин звернувся з проханням про допомогу голодуючому українському населенню до Нансена, а через місяць це питання місія УНР поставила в Парижі (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, далі - ЦДАВОВУ: Фонд 3696. - Опис 2. - Справа 438. - Аркуші 26-27, 44).
На жаль, тоді західний світ ще не пройнявся трагедією українського селянства, страшний голод продовжував поширюватися півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1890000 осіб, у березні - 3250000, в червні - 4103000 (там же: Ф.4. - Оп.1. - Спр.1328. - Арк.З6).
Охопивши такі величезні простори, голод спричинився до збільшення смертних випадків. Зокрема, якщо за січень-березень 1922 року в Херсоні народилося 918 осіб, то вмерло - 5405. У чотирьох містах Миколаївщини за цей період з'явилося на світ 1199 осіб, а пішло з цього - 7323. (Там же: Арк.Зб).
Представник допомогової організації Нансена капітан В.Квислінг, очевидець того голоду, засвідчив у своїй телеграмі в лютому 1922 року, що в Україні близько 7 мільйонів людей "вмирають з голоду в усьому страшному розумінні цих слів". Це, до речі, підкреслював Квислінг, без інших українських територій, до яких він відносив у першу чергу Кубань (Скандинавські вісті. - 1983. - 4.54. - С.14).
Та страшно стає від усвідомлення того, що хліб в Україні, не зважаючи на посуху, був. Його відірвали від голодного рота селянина, робітника, їхніх дітей, відправляючи за межі нашої землі.
Саме в ці страшні місяці 1922 року, коли різко зростає кількість голодуючих на півдні України (крім корінного етносу там зазнали лиха і німці, болгари, греки, чехи, шведи, молдавани, росіяни). Голова Раднаркому УСРР Християн Раковський погрожує англійському міністрові закордонних справ лорду Керзону припиненням поставок українського хліба, якщо Великобританія не знайде шляхів для замирення з Радянською Росією. І це в той час, коли для голодних дітей півдня України керівники УСРР випрошують від Американської організації допомоги (АРА) сто тисяч пайків (Там же: Ф.ЗЗЗ с/67. - Оп.1. - Спр.2. - Арк.54).
І ця благодійна організація в межах їй дозволеного намагалася допомогти голодним українцям, хоч постійно перебувала під недремним оком ЧК.
Комуністична влада, скориставшись з допомоги американців, потім, коли наприкінці 1922 року становище почало поліпшуватися, замість подяки їм, почала звинувачувати їх у спробі підриву устоїв влади робітників і селян.
Марксистсько-ленінська історіографія устами одного з її апологетів І.Л.Портного в його кандидатській дисертації "Провал антисоветской деятельности АРА на юге Украины (декабрь 1921 г. - июнь 1923 г.)" намагалася довести діяльність цієї благородної організації як виключно спрямованої "для ликвидации Советской власти под видом так называемой "помощи" (Одесса, 1955. - С.5). І, мовляв, "Трудящиеся УССР правильно оценили соглашения Советского правительства с АРА й пресекли попытки агентов американского империализма использовать "костлявую руку голода" для своих преступннх замыслов свержения Советской власти и реставрации капитализма (С.12.). В многочисленннх резолюциях, принятых на общих собраниях и митингах в конце 1922 - начале 1923 г., трудящиеся УССР осудили антисоветские происки АРА й выразили свою горячую благодарность Коммунистической партии и Советскому правительству, великому русскому народу и другим народам нашей Родины за помощь, оказанную в ликвидации голода и его последствий, в восстановлении народного хозяйства республики". (Там же. - С.12).
Як усе було насправді, чітку відповідь дають документи. Читачі, очевидно, подивуються, просто не зрозуміють дії керівників Радянської України, які на засіданні Політбюро ЦК КП(б)У слухняно виконують розпорядження члена Наркомпроду РРФСР Мойсея Фрумкіна, коли той вимагав вивозити мільйонами пудів хліб з України, яка сама голодує. До речі, члени Політбюро ЦК КП(б)У, віддавши розпорядження про вивезення хліба з України, протягом тривалого часу навіть не знали, скільки збіжжя вже вивезено за операційний рік. Тільки 10 березня 1922 року Раковський, Мануїльський, Фрунзе, Чубар, Іванов А., Косіор ухвалюють рішення про те, щоб "выяснить количество вывезенного в РСФСР хлсба и составить официальньїй акт". (ЦДАГОУ: Ф.1. - Оп.6. - Спр.29. - Арк.48).
Коли ж у травні зробили підрахунки, то виявилося: до нового врожаю не встигає по лінії державного постачання 1600000 пудів (Там же: Арк. 85 зв.).
У чому ж тоді полягає турбота КП(б)У за свій народ?
А про яку соціальну справедливість можна говорити, коли Політбюро ЦК КП(б)У ухвалює спеціальне рішення про забезпечення пайками комуністів у голодуючих губерніях? Ї кошти для цього виділяються з державного бюджету, в який уже оприходувано й цінності з пограбованих церков за підказкою з ЦК. А як виживати не комуністам у голодуючих губерніях?
І зрештою, про яку рівноправність членів компартії може йтися, якщо в голодні часи її керівники організовують для себе санаторії в Німеччині?
Документи змушують думати. Їхні сухі рядки волають до нас про трагедію українського народу в XX столітті.

ДОКУМЕНТЫ

ШИФРОТЕЛЕГРАММА ИЗ БТС
___Постановлением Политбюро Цека от 19-го сентября 20 года по вопросу о продналоге и помольном сборе Украины принято следующее решение: для сбора остается во всей силе цифра пятьдесят семь миллионов пудов. Поэтому настаиваем, чтобы единственная минимальная цифра для хлеба подлежащего вывозу в РСФСР, считалась пятьдесят семь миллионов пудов, два раза в месяц сообщали о том, как идет работа, в особенности обратить внимание на немедленное увеличение числа вагонов, ежедневно посылаемых Украиной для РСФСР №6577 тчк №254/ш
СЕКРЕТАРЬ ЦЕКА РКП МОЛОТОВ
Зашифр. Ронис
Расшифр. Петровская
ЦДАГОУ: Ф.1. - Оп.20. - Спр.397. - Арк.20.

К ВОПРОСУ О ВЫВОЗЕ ХЛЕБА ИЗ УКРАИНЫ
___Указания Председателя Российско-Украинской делегации т.Иоффе о возможности предоставить Латвии хлеб в обмен на нужные нам товары вызвали веселое настроение у местных публицистов. Насмешками отделаться, конечно, легче всего. Очевидно, что эти господа совершенно ничего не знают о продовольственном положении Украины и даже не знают, что в обмен на медикаменты и сельско-хозяйственные машины и орудия итальянцы уже вывезли из Одессы несколько сот тысяч пудов хлеба. А из Черноморских портов /Одессы, Николаева, а теперь и Бердянска, Мариуполя/ можно вывезти миллионы пудов хлеба без всякого ущерба для местного потребления. Как известно, район Черноморского побережья является одним из самых плодородных и все последние годы урожай был хороший. Мне пришлось незадолго до моего назначения возглавить мирную делегацию и бывать и в Николаеве, и Одессе, этих двух крупнейших хлебных портах, и я мог ознакомиться с фактическим продовольственным положением этих двух губерний. Тут я должен отметить, что распространяемые петлюровцами слухи, будто бы Херсонская губерния /теперь Одесская и Николаевская/ охвачены сплошными восстаниями, являются чистейшей выдумкой. Наоборот. Одесская и Николаевская губернии являются одними из наиболее спокойных. За все время там только несколько дней буйствовала у северных границ губернии шайка петлюровского агента Тютюнника, очень быстро ликвидированная. В Одесской и Николаевской губерниях проделана большая работа по организации беднейших крестьян. Я присутствовал в Одессе на Губернском съезде /незаможных /несостоятельных/ селян /400 делегатов/, происходившем в начале октября, и убедился в том, как крепко связали беднейшие элементы села свою судьбу с судьбой советской власти. На призыв: незаможный на коня, один Одесский уезд в несколько дней дал более 500 добровольцев на собственных лошадях. И это настроение крестьянства как нельзя лучше сказывается на проведении хлебной разверстки. На Одесскую губернию наложена разверстка в 22 миллиона пудов хлеба и к началу октября уже было ссыпано более 3-х миллионов пудов. Дальнейшая ссыпка тормозилась за переполнением всех элеваторов и хранилищ. То же самое в Николаевской губернии: на которую разверстка падает около 36 милл. И эта разверстка будет выполнена. Ясно" что такое количество хлеба нельзя будет в короткое время перевезти по железным дорогам в потребляющие губернии, да это и не потребуется, так как Черниговская, Харьковская и Донецкая губ. удовлетворяются за счет ближайших к ним губерний - Полтавской, Екатеринославской и Александровской /особенно хлебные уезды Мелитопольский и Днепровский/. Таким образом Одесская и Николаевская губ. дадут нам значительное количество миллионов хлебных излишков, которые мы должны будем обменять на так необходимые нашему крестьянству орудия и товары.
___Таково положение дел и я уверен, что без всяких задержек Латвия могла бы получить из Одессы или Николаева несколько сот тысяч пудов хлеба в обмен на товары, при условии предоставления латвийского тоннажа, и исходатайствования самой Латвией гарантий этих транспортов.
___Несмотря же на то, что охотников на этот хлеб много, Украина готова была бы, во имя установления добрососедских отношении со своими ближайшими соседями, дать им преимущество в известных отношениях. Но для этого, конечно, прежде всего необходимо было бы, чтобы Латвия отказалась от своей политики признания и поддержки Петлюры, которого в ближайшее время несомненно постигнет участь Врангеля, и вступила в нормальные договорные отношения с У.С.С.Р.
ЧЛЕН РОССИЙСКО-УКРАИНСКОЙ МИРНОЙ ДЕЛЕГАЦИИ ПО ПЕРЕГОВОРАМ С ПОЛЬШЕЙ
ЦДАВОВУ: Ф.4. - Оп.1. - Спр.14. - Арк.1-3.