Ухвалою Наукової Колегії Українського Національного Музею-Архіву від 9 липня 1927 року генерал-хорунжому В. Петріву, котрого було обрано заступником Голови, доручалося переглядати всі військові матеріали, що надходили до фондів (там само: Ф.4018. -Оп. 1. - Спр. 12. - Арк. 1).
І вже через три дні Наукова Колегія під його головуванням розглядає цілу низку питань, пов'язаних з її діяльністю. Зокрема, вирішено було видавати журнал «Минуле України» як окремий часопис, у якому висвітлюватимуться п'ять напрямів: «1. Студії історії й Музейно-Архівні. 2. Матеріяли історичного характеру. 3. Українська мемуаристика. 4. Інформації як про матеріяли, що поступають до Музею-Архіву, так і ті (укр. матер.), що знаходяться в інших на чужині Музеях, Архівах, бібліотеках та по приватних руках. 5. Бібліографія й наукова хроніка» (там само. - Арк. 2-3).
Тоді ж генералу В. Петріву доручається переглянути в Подєбрадах для купівлі матеріали тих осіб, які закінчили Українську Господарську Академію і спішно від'їжджають за кордон (там само. - Арк.2. зв.).
На засіданні 9 серпня 1927 року Наукова Колегія заслухала доповідь В. Петріва в справі матеріалів генерала Омеляновича-Павленка. Відзначивши, що вони «з'являються дуже цінними для української військової боротьби й що належать вони особі, що відігравала в сій боротьбі визначну ролю», було вирішено оцінити ці «матеріяли вищою сумою, яка встановлена для подібних матеріялів, а саме по 200 (двісті) корон чеських за аркуш» (там само. -Арк.5 зв.).
Треба відзначити, що В. Петрів уважав за необхідне зібрати якомога більше свідчень про національно-визвольні змагання українського народу в 1917-1920 роках. Скажімо, коли на засіданні Наукової Колегії 14 жовтня 1927 року обговорювалася справа придбання праці Григоровича «Бронепотяг Запорожець», і директор Музею-Архіву Н. Григоріїв вніс пропозицію, щоб «надалі малоцінних праць не купувати», то В. Петрів, погодившись з цим, з свого боку заявив про необхідність «придбання можливо більшої кількості праць по одному й тому ж питанню, щоби таким чином уникнути суб'єктивізму» (там само. - Арк.8 зв.).
Від самого генерала до Музею-Архіву тоді надійшло листування військового аташе Уряду УНР в Болгарії полковника Филоновича, начальника канцелярії Головного Отамана військ УНР С. Петлюри І. Виговського та ін (там само. - Арк. 12).
Однак головні свої зусилля Всеволод Петрів спрямовує в цей час на розробку проблем, пов'язаних з військовою історією рідного народу. Станом на 14 липня 1927 року в портфелі Українського інституту гро-мадрзнавства, як писав генерал, лежали такі його рукописи:
«1) До проблеми міжнародних конфліктів (воєнно-наукова студія з 8 схемами».
2) Московсько-Українська війна 1708-1709 рр. з 3 схемами.
3) Стратегічні операції Гетьмана Богдана Хмельницького 1648-1649 р. з 13 схемами.
4) Старшинський склад демократичної армії.
5) Теорія оборони нації: Вступ, частини І-ІІ-ІП та IV з 20 схемами і таблицями (там само: Ф.3793. -Оп.1. -Спр.121. - Арк.73 зв.).
Крім того, на вказану дату «на дому були:
1) Теорія оборони нації: частини V-VІІ з 10 схемами.
2) Воєнний устрій сучасної армії (воєнно-адміністраційної) з 25 схемами.
3) Наставляння про ведення розвідки та контррозвідки в військах з 3 схемами.
4) Воєнна географія України: ч. І та II з 13 схемами.
5) Воєнно-географична мапа України» (там само. - Арк.73 зв.).
У 1927 році, продовжуючи свою науково-дослідницьку працю, Всеволод Петрів виробив загальний план військово-соціологічних дослідів, запропонувавши їх на затвердження дирекції інституту.
У підвалину цього плану, писав він, покладено те, що фактично і викликало необхідність ввести спеціально військові досліди в програму діяльності інституту як установи суспільно-наукової. Зокрема, генерал Петрів вважав, що збройні конфлікти і збройна боротьба між «людськими агрегатами в сучасному суспільному устрою є явищем, уникнути якого є завданням надзвичайно тяжким, тому виникнення цеї збройної боротьби цілком можливе, майже неминуче»(там само: -Спр.296.-Арк.123).
«Сугестна збройна боротьба, що втягує у свій вир найширші верстви агрегатів, які змагаються, - продовжував він, - є явищем глибоко соціологічного порядку і тільки, вивчивши збройну боротьбу, її виникнення та розв'язку методами соціологічними, можливо, зрештою, знайти засоби для такої реконструкції як самого суспільного устрою людства, так і, зокрема, головного знаряддя війни - збройної сили, аби запобігти, наскільки це можливо, виникненню цих збройних конфліктів» (там само. - Арк.123).
Однак, крім вивчення самого збройного конфлікту як суспільного феномена, окрім вивчення збройної сили як суспільної групи, сучасний військовий соціолог, вважав Петрів, мусить неминуче поширити свій дослід на ті впливи, які відбуваються на перебіг збройних змагань та їх виникнення: фактори економічні, політичні, психічні та впливи тих теренів, на яких живуть і змагаються людські агрегати. Перелічені фактори в деяких випадках, на думку генерала, є навіть вирішальними в питаннях війни чи миру.
Але навіть на цьому, продовжував він, не може спинити поширення своїх завдань сучасний військовий соціолог, бо йому доведеться зібрати собі необхідний матеріал в царині військової історії та еволюції військової думки. На жаль, військові історики дотепер при своїх дослідах надто мало надавали уваги соціальному аспекту - впливам здвигів і настроїв суспільних мас. Це було зрозуміло ще до доби так званого «загальновійськового обов'язку», в якій військова група була цілком відірвана від суспільства, але тепер, коли військо є лише частина суспільства, це . нехтування суспільними здвигами при військово-історичних дослідах більше ніж небажане. Але і в далекій минувшині були численні приклади війн, перебіг і розв'язка яких вирішувалася не лише збройними акціями, але і суспільними виступами і устроєм (там само. - Арк.124).
Виходячи саме з цього, Всеволод Петрів і підготував програму військових дослідів в Українському інституті громадознавства. Вона складалася з 6 розділів, кожний з яких висвітлював важливу проблему комплексного підходу до вивчення військової справи - в царині теренознавства, народописної, економічної та суспільної проблем.
Так, першим розділом передбачалося розглянути: «1) Військове значення фізичних властивостей теренів і вплив їх на військово-суспільний устрій людських агрегатів. 2) Шляхи і засоби сполучень і залежність від них перебігу збройних конфліктів. 3) Штучні спорудження та їх значення в збройних конфліктах і змаганнях. 4) Військова підготовка теренів і вплив її на життя суспільних агрегатів».
Другий напрямок військових дослідів мав розв'язувати:
«1) Історико-соціологічні досліди збройних змагань.
2) Розвій думок про війну, військо та військову справу.
3) Історична еволюція військових впорядків і військово-суспільного устрою».
Вплив економічної системи можна було простежити через:
«1) Залежність обороноздатності країни від її економічного стану.
2) Військове значення розвинення промисловости.
3) Залежність стратегії від економічних факторів.
4) Промислова та економічна підготовка війни та мобілізація» (там само. - Арк.124).
Розглядаючи власне військові досліди, Всеволод Петрів насамперед акцентує увагу на психологічних аспектах ведення бойових дій. Зокрема, до розділу, присвяченому цим моментам, він включає такі питання:
«1) Психологія мас в час війни та назрівання збройного конфлікта.
2) Психологічна підготовка збройного конфлікта.
3) Психологічні фактори в питаннях поразок чи перемоги.
4) Психологічні фактори в творенні збройної силй»(там само. - Арк.125).
Безумовно, військові проблеми повноцінно можна було розглянути за обов»язкової умови вивчення політичних питань. Такими, на думку Петріва були:
«1) Зв'язок військових чинів і політики.
2) Політика в межах збройної сили.
3) Залежність війська від політики.
4) Політична структура війська» (там само. - Арк.125).
Не обійшов автор і проблеми армії як суспільного чинника. Так, він бачить її розв'язання через призму таких питань, як:
«1) Військо як суспільний агрегат.
2) Місце війська в суспільстві та його значення для суспільного життя.
3) Значення того чи иншого військового впоряду та конструкції для суспільного життя.
4) Окрема суспільно-військова група в ріжних часах історії.
5) Обопільні впливи між суспільством і військом» (там само. - Арк.125).