Неповний список старшин та козаків
отамана Ананія Волинця


Амброзевич Станіслав Іванович – завгосп отамана А. Волинця. Уродженець с. Кальника теп. Іллінецького району Вінницької області, поляк за національністю. Власник крамниці. Отаман повстанського загону, що діяв на території сучасних Іллінецького та Немирівського районів. У серпні 1921 р. його загін налічував 20 багнетів. Підтримував зв’язок із отаманами Лихом та Нечаєм. Був заарештований червоними, але втік. Остання згадка від 19.08.1922 р. (наліт на радянські установи с. Неменки Іллінецького району).

Антонюк Яків Софронович – козак отамана А. Волинця. Народився 1898 року в с. Семирічці теп. Гайсинського району Вінницького області. Дружина Марина Василівна. Дочки Ольга, Юлія. Син Ернест. Після “амністії” працював агрономом у колгоспі “Більшовик” с. Краснопілки Гайсинського району. Заарештований 19.03.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 27.04.1938 р. згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 11. 04. 1938 р. Реабілітований 6.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8909).

Бабярж Гешель Войцехович – козак отамана А. Волинця (у 1919 р.). Брат Йосипа Б. Покінчив життя самогубством у 1919 р. в с. Мітлинці теп. Гайсинського району Вінницької області (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 18623, арк. 25 зв.).

Бабярж Йосип Войцехович – козак отамана А. Волинця у 1919 р. Народився 1893 р. в м. Любліні (Польща). Поляк за національністю. Батько був управителем лісами графа Потоцького в с. Криштопівці. Мати Ядвіга. Брати Ян, Петро, Гешель, Олесь. Мав три сестри. Дружина Мотря Степанівна Квасневська, 1898 р. нар. Сини Микита, 1919 р. нар., Василь, 1924 р. нар., Олександр, 1926 р. нар., Володимир, 1936 р. нар. Учасник Першої світової війни. В 1915 – 1918 рр. перебував у німецькому полоні. Брав участь у визволенні м. Гайсина у 1919 р. З 1930 р. – колгоспник колгоспу “Червоний луганець” у с. Мітлинці теп. Гайсинського району Вінницької області. Працював у колгоспній майстерні. Заарештований 4.01.1938 р. за ст. 54-10 КК УРСР. Розстріляний 8.03.1938 р. у м. Вінниці за рішенням Наркома внутрішніх справ СРСР від 9.02.1938 р. Реабілітований 17.05.1989 р. (ДАВО, ф. Р. – 6023, оп. 4, спр. 18623).

Балацький Карпо Михайлович – кучер отамана А. Волинця. Народився 1899 р. в м. Гайсині Вінницької області. Дружина Мотрона Андріївна. Дочки Олександра, Лідія, Євдокія, Віра (1951 р. н.), Людмила (1954 р. н.). Сини Дмитро, Микола (1948 р. н.). Після “амністії” працював конюхом у Гайсинському державному млині. Заарештований 12.09.1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР. Постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 7.10.1937 р. засуджений до 8 років виправно-трудових таборів. Звільнений у 1945 р. Реабілітований 2.10.1957 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 6842).

Безносюк Володимир Якимович – козак отамана А. Волинця. Народився 15 (28) 07.1900 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Яким Кирилович. Мати Єлизавета Феодосіївна. Брат Іван, 1898 р. нар. Дружина Меланія, 1908 р. н. Дочки: Франя і Галина. Після “амністії” працював у колгоспі ім. Тараса Шевченка с. Кисляка. Заарештований 1.03. 938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Безносюк Іван Якимович – козак отамана А. Волинця. Народився 9 (21) 03.1898 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Брат Володимира Б. Постановою Тульчинського окружного відділу ДПУ від 6.04.1930 р. засуджений до виселення на Північ. Реабілітований 12.04.1995 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 11680). За іншими джерелами, в часи німецької окупації був старостою села. В березні 1944 р. розстріляний червоними (там же, спр. 12834, арк. 90).

Березняк Федот Овсійович – козак отамана А. Волинця (1919 – 1920). Народився 4. 09. 1898 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Валентина. Син Іван, 1924 р. н. Дочка Катерина, 1927 р. н. Після “амністії” працював їздовим у колгоспі ім. Тараса Шевченка с. Кисляка. Заарештований 7.02.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Будзило Василь Гаврилович – старшина загону отамана А. Волинця. Народився у 1894 р. в с. Мазепинці Літинського повіту Подільської губернії (нині с. Лисогірка Хмільницького району Вінницької області) у родині господаря Гаврила Лук’яновича Будзила та його дружини Одарки. Закінчив Майдан-Трепівську школу та Житомирську вчительську семінарію. Працював учителем церковно-приходської школи поблизу м. Хмільника у с. Вугринівці. Керував церковним хором, до якого ходила його майбутня дружина Поліна. У 1912 р. Василь Будзило одружився. У 1913 р. у нього народилась дочка Євгенія, а у 1915 р. – син Олексій. В 1915 р. В. Будзило був мобілізований до царської армії. Дослужився до ротмістра. По поразці Визвольних змагань Василь емігрував до Польщі. 1922 року одружився вдруге – на Марії Францівні Федосевич із м. Коломиї. Того ж року народилась дочка Дарія. 1925 року народилась ще одна дочка – Ірина. Сім’я проживала в невеликому місті на березі Вісли – Вроцлаві (Бреслау) в п’ятикімнатній приватній квартирі. Як видно, служив у Польській армії, бо мав статус військового пенсіонера польської армії у званні майора. 15 жовтня 1942 року В. Будзило визволив із німецького концтабору № 11 “С” поблизу м. Гамбурга свого сина Олексія, радянського військовополоненого. У вересні 1944 р. родина Василя Будзила виїхала до Німеччини. Подальша доля невідома.

Василишин Степан Оникійович – сотник загону отамана А. Волинця. Народився 1894 р. в с. Глибочку теп. Тростянецького району Вінницького області. Дружина Ксенія Іванівна. Дочки Ніна, Анастасія. Син Дмитро. Служив начальником кулеметної команди у війську УНР. Згідно з постановою Тульчинського окрвідділу ДПУ 6.04.1930 р. висланий на Північ (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 16057).

Вдовцов Андрій Титович – старшина отамана А. Волинця. Народився 30. 11. 1892 р. в с. Карбівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Палажка Семенівна. Син Павло, 1927 р. н. Дочки Анастасія, 1925 р. н., Любов, 1929 р. н., Тетяна, 1936 р. н. Поручик царської армії. Сотник армії УНР. Після “амністії” працював у колгоспі ім. І. Мічуріна. Заарештований 1.03.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Вдовцов Григорій Митрофанович – козак отамана А. Волинця. Народився 1893 р. в с. Карбівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Двоюрідний брат отамана А. Волинця та члена Центральної Ради І. Миколайчука. Дружина Текля Семенівна Чорноволик, 1893 р. нар. Сини Яків, 1920 р. н., Іван, 1926 р. н. Дочки Ірина, Ніна, 1928 р. н. Учасник Першої світової війни (служив у гренадерському полку). До 03.1918 р. перебував у німецькому полоні. В 1922 – 1925 рр. був членом Кисляцького кооперативного товариства, яке орендувало млин та лісопилку. З 1930 р. працював у Карбівському колгоспі. Заарештований 19.11.1932 р. за ст. ст. 54-10, 54-13 КК УСРР. Постановою Особливої наради при Колегії ДПУ УСРР від 11.03.1933 р. засуджений до 3 років концтабору (звільнений достроково 22.07.1933 р.). Вдруге засуджений 20.06.1946 р. військовим трибуналом 27-ї армії за ст. 54-1а КК УРСР на 15 років позбавлення волі. Звільнений 19.04.1955 р. з Сибтабу (Кемеровська обл.) за хворобою. Реабілітований 23.08.1989 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 20500).

Вишнюк Пилип – козак отамана А. Волинця. Родом із с. Чечелівки теп. Гайсинського району Вінницького області. За вбивство стражника в 1905 р. був засуджений на довічну каторгу. Загинув у 1921 р.

Власюк Сава Андрійович – козак отамана А. Волинця. Народився 1893 р. в с. Карбівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Ювина Володимирівна. Син Іван. Дочки Марія, Килина, Онися. Після амністії працював колгоспі ім. І. Мічуріна. Заарештований 2.03.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Вовченко Гнат Захарович – чотовий отамана А. Волинця. Народився в с. Оляниці теп. Тростянецького району Вінницької області. Батько Захар Максимович. Мати Юстина. Брати Лук’ян, Кирило, Олександр, 1898 р. н. Сестри Параска, Юхимія, Марфа, Ніна, Олена. Після 1920 р. – в Польщі. Проживав у м. Каліші.

Войнарський – старшина кінноти (командир ескадрону) отамана А. Волинця. Син колишнього лісового об’їждчика з м-ка Гранів. Офіцер царської армії.

Волинець Олексій Гаврилович – повстанський отаман, брат Ананія Волинця. Розстріляний Надзвичайною Комісією (далі НК) в 1921 р.

Гальчевський Яків Васильович – отаман Подільської повстанської групи. Народився 22 жовтня 1894 р. в с. Гута-Літинська (нині с. Малинівка Літинського району Вінницької області). Штабс-капітан царської армії. Збройну боротьбу продовжував до 1925 р. В 1926 р. у ранзі сотника вступає до польського війська. Дослужився до майора. На початок Другої світової війни “майор Войнаровський” командує окремим батальйоном у польському війську. В 1942 – 43 роках Гальчевський організовує на Холмщині самооборону і обороняє українців від польського насильства. Загинув у бою з бойовиками Армії Крайової в холмському селі Пересоловичах 22 березня 1943 р. Похований у м. Грубешові на Холмщині (нині Польща).

Гіньковський Володимир Григорович – діловод штабу отамана А. Волинця. Народився 1899 р. в с. Плоскому теп. Мурованокуриловецького району Вінницької області у сім’ї священика. Батько Григорій Іванович. Мати Ольга Федорівна. Сестри Валентина, Ніна, Софія. Брат Микола. В 1915 – 1919 рр. навчався в Одеській духовній семінарії. В 1919 р. в с. Раківці теп. Бершадського району Вінницької області вступив до 61-го Гайсинського полку, яким командував А. Волинець. З 1920 р. вчителював. Був секретарем джулинської районної профспілки “Робос” (1925 – 1929 рр.). До арешту працював учителем у с. Джулинці теп. Бершадського району. Позбавлений виборчих прав у 1929 р. Заарештований у січні 1929 р. за ст. 58-11 КК УСРР. Згідно з постановою Особливої наради при Колегії ОДПУ від 24.05.1929 р. засуджений до 3 р. концтаборів. Подальша доля невідома. Реабілітований 20.04.1992 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 28260).

Гнилиця Филимон Мусійович – козак отамана А. Волинця. Народився 24.01 (3.02.) 1887 р. в с. Зятківцях теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Мусій Мусійович. Мати Текля Артемівна. Брати Макар (священик), Матвій. Дружина Варвара Савівна. Дочки Онися, Ганна, 1911 р. нар., Марія, Олександра, 1922 р. нар. Сини Іван, 1909 р. нар., Михайло, 1920 р. нар. В 1918 – 1920 рр. був регентом церковного хору с. Зятківці. Працював у місцевому колгоспі “Більшовик України”. Заарештований 21.04.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 28.04.1938 р. у м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 26.04.1938 р. Реабілітований 3.09.1958 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8014).

Голенко Василь Ничипорович – помічник отамана А. Волинця. З 1921 р. – повстанський отаман. Очолював загін “чис. 400 шабель і невідомої кількості піхоти при 3 кулеметах”, що діяв у районі сс. Ташлика і Сокирян. 3 жовтня 1921 р. піддався на “амністію”, прийшовши разом із 4 козаками в Гайсинську НК.

Голуб Іван Остапович – полковник армії УНР, один із перших повстанських ватажків на Поділлі (див. Лисогор). Народився 13.04.1892 р. в с. Маріамполі (нині – у складі с. Маринопіль) теп. Галицького району Івано-Франківської області. Військову службу розпочинав у лавах Січових Стрільців. Разом із ними в 1919 р. опинився на Поділлі. У с. Яри (нині – с. Ковалівка) теп. Немирівського району Вінницької області одружився на вчительці Пилипенко Ганні Кузьмівні. Тут Голуб організував повстанський загін, який на короткий час разом із загонами А. Волинця та С. Лисогора об’єдналися в Гайсинсько-Брацлавську повстанську бригаду, яка визволила від червоних мм. Немирів та Брацлав (1919 р.) У грудні 1919 р. – січні 1920 р. Голуб – начштабу Брацлавської повстанської групи отамана Семесенка, яка 1.01.1920 р. вигнала денікінців за межі Брацлавщини. Після звільнення краю від білогвардійців Голуб – комендант Немирівського району та організатор Брацлавського куреня ім. Гетьмана Павла Полуботка. 16.04.1920 р. загін Голуба в 100 чол. звільнив від більшовиків м. Немирів, 26.04.1920 р. – м-ко Вороновицю (разом із підполковником С. Лисогором). 28.04.1920 р. – об’єднані загони А. Волинця та Голуба звільнили Брацлав. Після відступу українсько-польського війська в 1920 р. Голуб із дружиною емігрували до Польщі (через деякий час вони повернулися в СРСР). Відсидівши 1,5 р. у в’язниці, Ганна вийшла заміж за вчителя Постоловського і вчителювала в одній із шкіл м. Вінниці. Справу отамана Голуба розглядало ДПУ у Харкові в 1925 р. Невдовзі колишній отаман знову опинився за кордоном. Проживав у Галичині, був редактором газети. У 1937 – 1939 рр. редагував часопис “Селянські вісті”, який виходив у м. Коломиї. Автор ряду дописів. Перебував у опозиції до польської влади. В 1942 р. Голуб повернувся у Вінницю як один з керівник обласного проводу ОУН. Працював інспектором “Централосту”.
В газеті “Вінницькі вісті” за 7 червня 1942 р. Голуб помістив статтю під назвою “Праця єдина з недолі нас вирве... ”, багато з положень якої актуальні й до сьогодні: “Вважаю, що в сучасний мент кожний справжній українець (незалежно від його минулих “світоглядів”) не сміє бути пасивним спостерігачем-флегматиком. В жодного українця не може бути вагань. Прокляте минуле: “моя хата з краю”... мусить зникнути з українського вжитку. (...) Всякий українець мусить пам’ятати, що кожний прогаяний тепер день – це вже й ваша вина й наша втрата, і обвинувачувати когось за наше лінивство й бездіяльність не можна”.

Гончарук Лука Назарович – козак загону А. Волинця (1918 – 1920). Народився 18.11.1894 р. в с. Михайлівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Лазюк Ярина Антонівна. Син Іван. Дочка Параска. Учасник Першої світової війни. Після амністії працював у колгоспі ім. XVII партз’їзду с. Михайлівки. Заарештований 17.03.1938 р. за ст. ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 25.04.1938 р. в м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 7.04.1938 р. Реабілітований 4.03.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8954).

Гордієнко – комендант м. Гайсина, призначений отаманом А. Волинцем. Вбитий влітку 1919 р. мародерами.

Гулько Іван Трохимович – козак загону А. Волинця. Народився 14 (26) 04. 1896 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Трохим Захарович. Мати Фросина Микитівна. Дружина Гафія Петрівна. Сини Лаврентій, Семен, Яків. Дочки Мотрона, Марія. Брат Федір, 1899 р. н. До арешту працював сторожем Гайсинської МТС. Заарештований 14.03.1938 р. за ст. ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 26.04.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 9.04.1938 р. Реабілітований 21.09.1960 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 10685).

Гулько Степан Пилипович – козак отамана А. Волинця. Народився 22. 03. 1900 р. в с. Михайлівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Олена. Син Яків. Дочка Марія. До арешту працював у колгоспі ім. XVII партз’їзду с. Михайлівки. Заарештований 17.02.1938 р. за ст. ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 11.04.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 7.04.1938 р. Реабілітований 4.03.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8954).

Гулько Федір Трохимович – козак комендантської сотні отамана А. Волинця. Народився 16 (28) 05.1899 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Брат Івана Г. Дружина Андрущак Текля Тарасівна, 1901 р. н. Сини Микола, Григорій, 1931 р. н. Дочка Поліна, 1924 р. н. Брат Іван. Сестра. В 1921 р. піддався на “амністію”. Вироком нарсуду Гайсинського району від 11.12.1932 р. був засуджений до 4 р. виправно-трудових таборів, позбавлення прав на 3 роки, вислання за межі України на 3 роки та конфіскації майна на 500 крб. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 990). Вдруге заарештований 9.03.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Гульченко (Гулько) Микола Якович – писар штабу отамана А. Волинця. Народився 8 (20) 05.1896 р. в с. Кисляку теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Яків Андрійович. Мати Палажка Тадеївна. Дружина Мотрона Ксенофонтівна, 1898 р. н. Сини Петро, Валентин. Брати Василь (розкуркулений у 1931 – 32 рр.), Тимофій (емігрував до Польщі). Арештовувався за повстанську діяльність у 1921 р., однак був виправданий. Згодом працював учителем у селах Шура-Мітлинецька та Кунка (Гайсинський район). Заарештований 1.02.1938 р. за ст. ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 16.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 25.04.1938 р. Реабілітований 17.09.1958 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8202).

Дацюк – козак отамана А. Волинця. Родом із Теплицького району.

Дишкантюк Корній Андрійович – козак отамана А. Волинця. Народився 13 (25) 09.1896 р. у с. Зятківцях теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Андрій Миколайович. Мати Марія Федорівна. Дружина Домка Назарівна, 1900 р. нар. Сини Михайло, 1918 р. нар., Григорій, 1920 р. нар., Олександр, 1930 р. нар. Дочки Євдокія, Олена, 1924 р. нар. Після “амністії” працював їздовим у колгоспі “Більшовик України” у с. Зятківці. Заарештований 15.04.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 28.04.1938 р. у м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 26.04.1938 р. Реабілітований 3.09.1958 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 8014).

Драчун (Драченко) Андрій Архипович – кулеметник комендантської сотні отамана А. Волинця. Народився 13.09.1894 р. в с. Тишківській Слободі теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Архип Семенович. Мати Фросина Омелянівна.

Жук Антон Аврамович – козак отамана А. Волинця. Народився 16 (28) 01.1897 р. в с. Зятківцях теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Аврам Ількович. Мати Марія Корнилівна. Дружина Тетяна Федорівна. Син Олексій. Дочки Галина, Наталія. Після “амністії” працював причіплювачем у колгоспі “Більшовик України” у с. Зятківці. Заарештований 28.04.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 29.05.1938 р. у м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 5.05.1938 р. Реабілітований 30.03.1960 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 10177).

Жук Петро Ількович – козак отамана А. Волинця. Народився 29.06.1895 р. в с. Зятківцях теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Ілля. Мати Килина Хомівна. Дружина Єлизавета Юхимівна. Двоє дітей. Після “амністії” працював шляховим бригадиром на ст. Зятківці. Заарештований 29.04.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 29.05.1938 р. у м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 5.05.1938 р. Реабілітований 30.03.1960 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 10177).

Жук Яків Ількович – козак отамана А. Волинця. Народився 27.11 (10. 12).1904 р. в с. Зятківцях теп. Гайсинського району Вінницької області. Батько Ілля. Мати Килина Хомівна. Дружина Ірина. Син Іван, 1938 р. нар. Дочки Катерина, Лідія. Після “амністії” працював причіплювачем у колгоспі “Більшовик України” у с. Зятківці. Заарештований 29.04.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 29.05.1938 р. у м. Вінниці згідно з постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 5.05.1938 р. Реабілітований 30.03.1960 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 10177).

Загородній Петро – козак отамана А. Волинця (служив при штабі). Родом із м. Гранів. Офіцер царської армії.

Зубрицький – касир отамана А. Волинця, брат Дмитра З.

Зубрицький Дмитро – помічник отамана А. Волинця. Уродженець с. Раківки теп. Бершадського району Вінницької області. Син псаломника. Працював учителем. Заарештований Подільською губернською НК в 1920 р. (ДАВО, ф. Р – 2625, оп. 2, спр. 110, арк. 99). Розстріляний у 1921 р.

Калинець Микола – ад’ютант отамана А. Волинця. Уродженець Летичівського повіту. Вчитель за професією. Після 1920 р. виїхав у Чехію, де в м. Жевніце працював учителем гімназії.

Каліш Іван Зіновійович – козак отамана А. Волинця. Народився 1897 р. в с. Глибочку теп. Тростянецького району Вінницького області. Дружина Ксенія Миколаївна. Дочка Олена. Служив у війську УНР. Згідно з постановою Тульчинського окрвідділу ДПУ 6.04.1930 р. висланий на Північ (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 16057).

Кащук Митрофан Герасимович – козак отамана А. Волинця. Народився 1898 р. в с. Карбівці теп. Гайсинського району Вінницької області. Дружина Ксенія Карпівна. Сини Василь, Іван. Дочки Параска, Палажка. Після “амністії” працював у колгоспі ім. І. Мічуріна. Заарештований 3.03.1938 р. за ст. ст. 54-4, 54-11 КК УРСР. Розстріляний 4.05.1938 р. в м. Вінниці за постановою трійки УНКВС у Вінницькій області від 10.04.1938 р. Реабілітований 20.05.1959 р. (ДАВО, ф. Р – 6023, оп. 4, спр. 9555).

Кириленко Омелян Степанович – козак отамана А. Волинця. Родом із с. Куна теп. Гайсинського району Вінницького області. Розстріляний згідно з постановою Подільської губернської НК від 29.08.1920 р.