Травень 1921 р.

Розповідь Тимофія Компанійця, ад’ютанта от.Завгороднього,
про бій у Черкаському борі.

Разом із загоном Миколи Бондарука заїхали в Черкаський Ліс. Нас почав переслідувати кавалерійський полк.
Перший бій був під лісом. Атаку червоних відбили. Поїхали лісом до Вовчої гаті, щоб заховатися в надійне місце. Почали швидко переходити місце, де було невигідно приймати бій. Але не встигли - в наші ряди врізався кавполк, зарубав трьох поранених козаків, кулеметчика та трьох коней у тачанці. Ми відступили і нарешті дійшли місця, де можна було приймати бій.
Через якийсь час ми перейшли в контратаку і вбили командира ескадрону. Червоноармійці розгубились, зіскочили з коней та кинулись в болото. Нам лишили 8 коней. Інші - на конях - кинулись врозтіч. Але на поміч їм підійшла піхота. Ми відступили вглиб лісу, залишивши їм дві тачанки. Загубили й командира Хмару, про якого не можу сказати вбитий він чи ні. Бачив лише, що кінь під ним вбитий, а Хмара зіскочив і побіг в болото.
Врешті вибралися з Лісу, заїхали в с.Дубівку. Дістали там провіант для себе і коней. Повернулись до Лісу. Переночували. Попасли коней. Повели поїти їх до лісного колодязя. Тут на нас знову наскочили червоні. Але кулеметник першою ж чергою зрізав кілька атакуючих. Інші втікли. Не бажаючи потрапити в оточення, ми розділилися на дві групи і розійшлися. Сутички продовжувались до вечора.
Як стемніло, розбились ще на менші групи і вирушили різними дорогами на Холодний Яр. Але оскільки у багатьох козаків коні були страшенно потомлені, їх прийшлося залишити. Козаки вже пішки добиралися до Холодного Яру, а хтось - й до Чорного Лісу.
15 чоловік на чолі з Бондаруком поїхали в Холодний Яр через с.Стефанівку, я - з ними. Вбрід перейшли Тясмин. Зупинились в маленькому ліску погодувати тих коней, що лишилися. Не встигли як слід погодувати, побачили, що оточені червоною піхотою. Скочили на коней.
Пробитися пощастило без втрат.
Дійшли до Графського Лісу, де на нас знову почали наступати. Але ми зайняли вигідні позиції і рушничним та кулеметним вогнем відбили цей наступ.
Дочекались вечора і благополучно дійшли до Холодного Яру. Відпочивали два дні.
Потім поїхали в Чуту, де зустрілися зі своєю піхотою, якою командував Терещенко. Між Терещенком, який був начальником штабу, і Миколою Бондаруком відбулася сварка. Бондарук вбив Терещенка.
Побачив я таке, і з деякими козаками залишив Бондарука.

ДА СБУ, архів 1136, сл. спр. 446/7971, т.1, арк.163-164.
Документ знайшов Р.Коваль.

Довідка.
Компанієць Тимофій Архипович, псевдо «Тиміш».
Народився 10 червня (липня?) 1897 року в с.Єлисаветградці Єлисаветградської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Закінчив однокласну земську школу. Хлібороб. Безпартійний. Призваний до армії 1915 року. Служив в м.Фервернері в 34 арт. бригаді. На фронті до 1918 р. Воював в Румунії. Після демобілізації воював у загонах отаманів Шепеля, Хмари, Кібця, Гупала, Завгороднього, а також в Степовій дивізії Костя Блакитного. Учасник Знам’янського повстання. Р.К.




«Объявленіе

Іюня 1-го числа сего года при обыскъ въ квартире Трохима Іоновіча Клюева и Григорія Фоковича Голика было найдено шесть винтовокъ военнаго образца, существованіе которыхъ при допросъ вышеупомянутые лица отрицали.
Трохим Іоновіч Клюевъ и Григорій Фоковичъ Голикъ приговорены Германским военно-полевым судом къ растрелу.
Поэтому сегодня утром былъ приведен въ исполнение смертный приговоръ.
Смела 3-го іюня 1918 года.
Германская уъздная комендатура
КНААК капитанъ».


ДА СБУ, спр. 444/7971, спр.3/89/231, арк.19, З особистої справи отамана Голика-Залізняка.



«НАРОДЄ УКРАЇНСЬКИЙ!

Волею Українського Трудового народа, повставшого боронити свою волю, обраний Окружний Повстанський Комітет, якому належить вся влада на звільнення від ворога території. Од нині совітська грабіжницька влада касується. Бажаючи зратувати Край від безконечної руйнації, Комітет закликає всіх чесних громадян, кому дорога воля Українського народу, негайно приступити до утворення виконавчих органів влади на місцях. Недопускати самочинних вчинків з боку несвідомих громадян, організувати селянські самоохорони для боротьби з бандітізмом і для наведення ладу і спокію в селах і містах. Повітові Земські Установи і волосні народні управи закликаємо приступити до виконання своїх обов’язків. Волосним Земельним Управам взяти в свої руки керування і приняти безпосередню участь в розпреділенні вільних земель між малоземельними і безземельними селянами. За всякими справками, вказівками та діректівами звертатися до Окружного Повстанського Комітету, члени якого з цією метою роз’їжаються по селах і на місцях допомагають селянам в організації влади і дають всі належні вказівки і дірективи.

Голова Комітету Діхтяр-Хоменко.

Заступник Голови Юх. Ільченко.


Члени: С. Чучупака, Гриценко, Кваша, Залізняк, Шевченко, Деркач, Отамананенко.

м. Чигирин,
8 вересня 1920 р.

Секретарь Тороп».

 


Додаток 1. 8.11.1998.

Яків Орел-Гальчевський

Ліси Орла-Гальчевського: Морозівський, Іванківський, Бруслинівський, Лушковецький, Залядовський, Божиківський, Фрампільський...

Станом на 10 жовтня - 10 листопада 1921 р. відділ Гальчевського нараховував 50 багнетів та 20 кінних при одному кулеметі.
Інше більшовицьке джерело зазначало, що станом на 1 листопада у Гальчевського - 50 шабель.
Більшовикам майже відразу стали відомі прізвища бойовиків, що в липні 1923 р. перейшли Збруч з Гальчевським, Хмарою та Галюком: Барановський, Бортащук, Ковальський, Ковбасюк, Коробчевський, Коростовський, Кохан, Матвієнко, Мотрук, Огородник, Олійник, Почарук, Реймович, сотник Рибалко, Сендзяк, Шмалій і Печелат. Останній і зрадив побратимів, з(явившись 17 липня з покаянною в ЧК і давши інформацію про своїх товаришів.

«Оточує село Шпичинці, обеззброює 60 червоноармійців і розстрілює комполка Святогора». М.Чеботарів, «Лицар без реклами». «Неділя», Український незалежний часопис у Німеччині. Спеціальне видання, ч.13 (211), 1951.

Вже 5 листопада 1923 р. на місці нальоту партизанів більшовики знаходять записку «Український козацький отаман Орел». Зауважили вони й групу в числі 15 чоловік на чолі з Орликом, Чорною Хмарою, Підковою, начальником штабу Конопленком, яка 18 листопада перейшла до України з Польщі.

Гальчевська Марія Оксентіївна.
Дружина отамана Орла-Гальчевського. Нар. 6.10.1897. В 1914 р. закінчила двокласне училище в містечку Лиса Гора Херсонської губернії, а також 3 класи учительської семінарії в Добровеличківці в 1917 р. Вчителька. Залишилась в окупованій росіянами Україні. Працювала вчителем в 9-й Вінницькій труд. школі.