Родина отамана Мефодія Голика-Залізняка

Батько - Голик Фока Дементійович - народився 1865 р. в с.Михайлівці, що коло залізничної станції Цибулеве. Виходець із кріпаків. Його дружина Мотрона Данилівна - з козацької родини.
Фока Дементійович вже життя працював на залізниці. Протягом 25 років (до 1921 р.) був бригадиром колії на роз’їзді Соснівка, коло ст.Фундукліївки. 1921 року, очевидно, щоб зберегти родину від голоду і репресій, переїхав зі своєю сім’єю до Хмельника, що біля Кам’янця-Подільського. Працював на вузькоколійці.
Наприкінці 1922 р. його викликали на допит до Києва, у Лук’янівську в’язницю, де в той час перебував син Мефодій.
Невдовзі повернувся до рідного краю, побудував у с.Кучерівці та с.Михайлівці дві хати. До 1935 р. працював дорожним майстром на ст.Сахарній. Помер у Михайлівці 1949 року.
Мав 11 дітей.
Найстарший Петро. Народився до 1900 року. Жив в Цибулевому. Інвалід (без руки). Працював переважно на транспорті. Доживав віку у Знам’янці, де й помер 1970 року.
Мефодій. З його біографією можна ознайомитися з книги «Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії».
Григор. Народився до 1900 року. Брав участь у підготовці до повстання проти гетьмана. Розстріляний німцями 3 червня 1918 року за зберігання зброї.* Похований на Юр’євій горі під Смілою. Був двічі перепохований. Його останки, очевидно, знаходяться у братській могилі, що в Смілій.
Іван. Народився до 1900 року. Працював залізничником у м.Вознесенську. В часи Другої Світової війни учасник оборони Ленінграду. Після війни працював на військовому будівництві в Кіровограді. Згодом - інструктор Кіровоградського обкому КПСС/КПУ з питань будівництва. Помер в Кіровограді 1966 року, залишивши по собі сина Бориса.
Григорій. Народився до 1900 року. Працював на ст.Миронівка машиністом. Потім жив у Воронежі та Караганді. 1937 року арештований і розстріляний. Залишив по собі сина Юрія та дочок Зінаїду й Тетяну.
Василь. Народився до 1900 року. Вчився на вчителя. 1920 року пішов отримувати диплом. Знайдений зарубаним за селом.
Павло. Народився 1905 року. Зараз живе в Москві. Має двох синів - Володимира та Вадима.
Костянтин. Народився 1907 року. Все життя працював бригадиром колії на ст.Цибулевій, у Знам’янці, Хирівці (с.Богданівка), роз’їзді Водяне. До Другої Світової війни був переслідуваний НКВД як брат отамана Голика-Залізняка. Під час Другої Світової війни воював проти Японії. Костянтин зберіг для нащадків фотографії свого брата-отамана, зашивши їх у підкладку старого кожуха, який вимазав у кизяки та повісив у сараї. Мав дітей: Миколу, Людмилу й Анатолія. Помер 1989 року.
Олексій. Дати народження і смерті невідомі. Після 1907 р. працював на роз’їзді ст.Соснівка. В 1930-ті виїхав до Алма-Ати, де працював машиністом. У війну, їдучи додому, віз на тендері паротяга купленого родині барана. Хтось доніс на нього начальству. За цей «злочин» його відправлено на фронт у штрафну роту. З фронту не повернувся.
Олександра. Народилася 1909 року. Жила на ст.Березняки під ст.Бобринською. Одружена. Чоловік - бригадир колії. Прийняла його прізвище - Максименко. Мала двох синів та дочку.
Зінаїда. Дати народження і смерті невідомі. Одружена. Чоловік - начальник ст.Ново-Українка гр.Цьома. Діти - Анатолій, Борис та Олена.

Зі слів Миколи Костянтиновича Голика
підготував краєзнавець Вячеслав Шкода.

У «кримінальній справі» отамана Голика-Залізняка є й така листівка-оголошення.

«Объявленіе

Іюня 1-го числа сего года при обыскъ въ квартире Трохима Іоновіча Клюева и Григорія Фоковича Голика было найдено шесть винтовокъ военнаго образца, существованіе которыхъ при допросъ вышеупомянутые лица отрицали.
Трохим Іоновіч Клюевъ и Григорій Фоковичъ Голикъ приговорены Германским военно-полевым судом къ растрелу.
Поэтому сегодня утром былъ приведен въ исполнение смертный приговоръ.
Смела 3-го іюня 1918 года.
Германская уъздная комендатура
КНААК капитанъ».

ДА СБУ, спр. 444/7971, спр.3/89/231, арк.19. З особистої справи отамана Голика-Залізняка. Знайшов Р.Коваль.