Протокол №2 від 9 жовтня 1922 року.
«После ликвидации Деникина, я подвергся преследованию со стороны бывших деникинцев, поступивших в Златопольський карательный отряд — Кваши и Лисенко. Преследование длилось месяца 3 и наконец вблизи с.Кошарки они меня настигли одного, так как отряд мой был после ухода Деникина распущен... У меня был забран пулемет Максим и семь лент к нему. Меня они арестовали, подержали в Златополе 10 суток и освободили.
После этого я до мая 1920 г. был дома. В мае Лысенко, командир Златопольского карательного отряда, предложил поступить к нему на службу, но я отказался. После вторичного моего отказа они меня решили арестовать, но я скрылся.
Скрывался до Знаменского восстания, во время которого примкнул з отряду Кваши в 35 шабель, который оперировал в районе Нерубаевского леса. У Кваши я был месяца 2-3 до прихода 1-й Александрийской Дивизии, которой тогда командовал Блакитный. В Дивизии я был значковым месяца 3 до ухода ее в район Александрии, после которого я с Квашей остался в Нерубаевском лесу.
Вскоре с Квашей разделились. Кваша з 35 саблями ушел в Разумеевский лес, а я с 211 (чи 21?) саблями остался в Нерубаевском лесу. Это было в ноябре 1920 г. Оперировал в районе Нерубай-Златополь, не принимая боев. Так, мы продержались до января 1921 г., когда ко мне прислал ’’зв’язкових’’ с пакетом Хмара, в том пакете он меня просил прибыть в Цветню, так (как) к нему прибыл представитель Петлюри Бондарчук. Я со своим отрядом отправился в Цветню. Там состояллся с’езд Атаманов, на котором Бондарчук был признан (?) представителем УНР, он об’единил под своим командованием все отряды и со своей стороны назначил меня начальником кавалерии, Терещенка - начальником штаба... Хмаре было приказано формировать 2-й конный полк...
После с’езда Терещенко ушел на Матроновские дачи, а я с Бондарчуком оперировали, не принимая боев, в районе Златополя.
В марте месяце я соединился с Терещенко и пошли на с.Матвеевку, где стояли два полка сов. кавалерии. Совершив налет ночью, мы отбили у них 35 коней и ушли в Цветню».
В цей час загін Завгороднього складався з 95 шабель та 100 штиків.
Після того був прийнятий бій з 222 полком, під час якого був поранений Бондарчук і два козаки. Через 2 дні - бій в с.Бовтишка із загоном Єлисаветградської ЧК, внаслідок чого чекісти змушені були відступити в напрямку повітового міста.
«Во время боя Хмара, Зализняк и еще 2 казака спешились, лошади их ушли за отступающими и они остались без коней». Після бою, в районі с.Капітанівка, Хмара самовільно, підговоривши з 20 козаків, від’єднався від об’єднаного загону. «Нагнали их в Чутянском лесу и Бондарук хотел Хмару убить, но он с Зализняком убежали.
На второй день после этого мы наступали на Цветню, где стоял 222 полк. В этом бою було вбито три козаки і четверо поранено, серед поранених був і Завгородній.
Лікувався в Чутянському лісі під охороною десяти козаків.
Бондарчук розділив загін Завгороднього на дві частини: команду над однією взяв Хмара, над другою - Хвиля.
Піхота під командою Терещенка залишилась на Мотронинські дачі, а кавалерія під керівницвом Бондарчука пішла в район Черкаси-Холодний Яр. Під час бою була розбита Лотишською дивізією.
Пораненого Завгороднього перевезли в більш безпечне місце - в Чорний ліс, де поруч з ним були Гупало і Компанієць та 2-3 козаки.
Лікувався до серпня 1921 р. Потім із звгоном в 18 шабель виїхав в район Веселого Кута, де відбувся бій з двома ескадронами 25 кавполку (Чапаєва?!). Під тиском червоних відійшли в ліс Нерубай.
В жовтні 1921 р. Завгородній об’єднав під своїм керівництвом загони Залізняка і Бондаренка.
Пішли в район Лебедина. Біля Василівки вступили в бій з червоною частиною. «Ввиду усиленного преследования мы разошлись»: Завгородній з 15 кінними в ліс Нерубай, Бондаренко - в район Красного Кута, Залізняк - на Мотронинську дачу.
Незабаром в с.Гутницьке загін Бандарука був обеззброєний 222 полком, самого Бондаренка поранено.
До кінця 1921 р. Завгородній разом з Залізняком оперував в районі лісу Нерубай. На зиму козаки були розпущені.
Завгородній перезимував з трьома козаками в районі с.Защита.
В березні 1922 року в Нерубаївському лісі Завгородній звязався з Залізняком, який мав загін в 25 шабель і 15 штиків. Спільно зупинили товариний потяг в районі Цибулева-Фундукліївки.
В Чорному лісі зустрілись з Денисом Гупало, а незабаром в Нерубаївському лісі - загін в 25 шабель Чорного Ворона зі Шполи.
Об’єднаними силами здійснили наскок на залогу с.Федвар, захопили у червоних коней, 1 кулемент «Максим», червоний прапор.
В Чорному лісі об’єдналися із загоном Гупала. Тим часом від’їхав зі своїм загоном Чорний Ворон, а за ним слідом - в гості - в Товмачівськмий ліс вирушили й Завгородній, Залізняк та Гупало.
На нещастя були оточені котовцями. В бою загинув один козак. Оточення було прорване і отамани вернулись до Чорного лісу. В районі Трепівки пустили під укіс товарний потяг, охорону якого знищили.

Протокол допиту № від 19 жовтня.
Називає ім’я Бондарчука - Микола Іванович.
І уточнює, що Бондарчук призначив його командиром 1-го Холодноярського кінного полку.
Під час лікування його загоном керував Хмара («до своей смерти»), затим Хвиля і Архип Бондаренко.

Від мене. В той час був створений фіктивний «повстанський загін» під проводом «Завірюхи» - для виловлювання розсіяних повстанців.
14 серпня 1922 р. відбулася зустріч з «отаманом»-чекістом Завірюхою, який представив документи на начальника штабу т.зв.Чорноморської повстанчої групи. «Связь со штабом группы нас обрадовала, т.к. это дало нас возможность объединить наши силы и получить информацию о положении вещей в повстанческом мире».
Ще один «отаман»-чекіст Гамалія «призначив» (яка гірка насмішка!) Завгороднього командиром 1-ї Холодноярської кінної дивізії, командиром 1-го полку - Залізняка, командиром 2-го полку - Чорного Ворона, командиром 3-го полку Гупало, 4-го Вороного (з Полтавщини, з яким Холодноярці мали зв’язок у серпні 1922 року.
«В начале сентября 1922 г. я просил разрешения у Гамалия (ось так!) остановить поезд, т.к казаки были раздеты и раззуты»
«Гамалия разрешил и мы остановили пассажирский поезд Ростов-Киев, между ст.стФундуклеевкой и Цибулево. Всего в остановке поезда учавствовало человек 45, из них 15 кавалеристов». - 9 стор.
«При остановке поезда забирали только обмундирование и оружие, по гражданским вагонам не ходили... В последних числах сентября с.г. в Чорний лес приехал Заверуха. Заверуха сказал, что будет Высшая Атаманская Рада, которая решит вопрос о всеобщем восстании»... - 10 стор.

Арк. 1-71.

 


«Затверджую»
Зам. прокурора Київської області
Державний радник юстиції
2 класу В.С. Калюжний
4 октября 1994 р.

Висновок
по архівній кримінальній справі №1136
відносно Завгороднього І.З. та інших.

... За вироком суду всі засуджені визнані винними та засуджені за те, що вони злочинно діяли проти Робітничо-Селянської Держави в інтересах поновлення влади буржуазії на Україні...
Вина засуджених Загороднього І.З., Голика-Залізняка М.Ф., Гупало Д.М., Компанієць Т.А., Добровольського О.Т., Ткаченко В.Ф., Дроботковського Ю.В., Яковенко Г.Ф., Здобудь-Воля, Ляшенко І.Я. повністю доведена в процесі попереднього та судового слідства...
Кваліфікація злочинних діянь Завгороднього І.З., Голика-Залізняка М.Ф., Гупало Д.М., Компанійця Т.А., Добровольського О.Т., Ткаченка В.Ф., Дроботковського Ю.В., Здобудь-Воля В.Я., Яковенко Г.Ф., Ляшенко І.Я., дана вірно, засудження їх являється обгрунтованим.
На підставі наведеного, у відповідності до ст.2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року, п.13 Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. «Про Тлумачення Закону України ’’Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні’’» вважати Завгороднього (Загородній) Іларіона Захаровича, Голика-Залізняка Мефодія Фокича, Гупало Деонісія Моісеївича, Компанійця Тимофія Архиповича, Добровольського Олексія Трохимовича, Ткаченко Василя Федотовича, Дроботковського Юрія Володимировича, Здобут (Здобудь)-Воля Костянтина Яковича, Яковенко Григорія Федотовича, Ляшенко Івана Яковича обгрунтовано засудженими по цій справі і не підлягаючими реабілітації.

Начальник відділу прокуратури
Київської області
старший радник юстиції
І.Ф.Ленчевський (підпис).

Виконавець І.І. Целуйко (підпис).

22.09.1994 р.

Довідка. Повідомлення про прийняття рішення нікому не надсилалось за відсутністю зацікавлених осіб.