Цифри і долі

Чи замислювались ми, вшановуючи героїв Базару, над тим, що тут поклали життя і представники інших народів? Згідно з даними анкет козаків і старшин, розстріляних 22 і 23 листопада 1921 р. у м. Базар Волинської губернії, українці становлять 85,88%. Серед інших національностей найширше представлені росіяни: їхня частка становить 9,41% (це не менше 32 чоловік). Є серед розстріляних поляки - 1,47%, білоруси та євреї - 1,18%, німці - 0,59% і навіть один китаєць. Згідно зі свідченнями полонених, у рейді брали участь і представники інших національностей, зокрема, татари. Двоє розстріляних (Ф. Кучеренко з Кубані і Дмитро Ковальський з Поділля) визначили свою національність як "православний", шестеро назвали себе галичанами, дехто - малоросами, а Петро Гуденко з с. Ташлик Бессарабської губернії записаний як бессарабець. Зрозуміло, що всіх їх нами було зараховано до української національності.
Стосовно віку. Підрахунки виявили, що вік розстріляних коливається від 16 до 44 років. Серед них - найстарший - Павло Власюк, який народився 9 лютого 1877 р. у Київській губернії, наймолодший - подільський козак Олександр Барбарина, 9 листопада 1905 р. нар., (тобто у поході він відзначив своє 16-річчя). Найчисельнішою групою є козаки і старшини віком від 20 до 30 років, яка сягає 79,7%. Другою за чисельністю є вікова група від 30 до 40 років, що становить 16,9% від загальної кількості страчених. Наймолодших (до 20 років) - 2,8%, старших (до 50 років) - 0,56%.
Найбільше вихідців із Подільської губернії - майже третина від загальної кількості (30,3%). Серед повітів перед ведуть Кам'янецький (8,16%) та Ямпільський (7,58%) Подільської губернії. Для порівняння, у Харківській губернії - 4,96%, Херсонській - 4,96%, Волинській - 4,66%, Катеринославській - 3,2%, у Таврійській і Бессарабській по 1,16%.
Другою за представництвом є Київська губернія - 21,1%, серед повітів якої найбільшу кількість козаків і підстаршин дала Уманщина - 4,95% від загальної кількості розстріляних у м. Базар. Стосовно інших губерній, то слід відзначити Полтавську - 10% та Чернігівську - 9,91%.
Росія була представлена Воронізькою, Орловською, Оренбурзькою, Петроградською, Псковською та Курською губерніями. Остання дала найбільше вихідців (6 чоловік). Серед козаків і старшин, які загинули в м. Базарі, є й вихідці з білоруських губерній - Мінської та Могилівської. Австро-Угорщина дала 0,87% від загальної кількості (це переважно українці-галичани), а Кубань і Ліфляндська губернія (м. Рига) - по одному чоловікові.
Абсолютну більшість героїв Базару становлять селяни - 76,6%, також було чимало міщан (16,3%). Представників козацького стану - 3,86%, робітників - 1,48%, дворян - 1,19%, із родин священиків - 0,59%.
Загальний освітній рівень не був високим, про що свідчать наступні цифри: у вищих навчальних закладах навчалось лише 2,99% допитаних, 0,99% з яких закінчили їх; середню освіту отримали 22% (з яких 7,76% -неповну); початкову освіту здобули 48,06%; малограмотних було 7,76 %, а неграмотних - 11,64%.
Згідно з анкетами, старшини і підстаршини становили не менше 12,8%.
Хочу наголосити, що результати досліджень стосуються лише даних, наведених у анкетах та списку розстріляних.
Чому можливі помилки? По-перше, не всі анкети збереглися (не знайдені анкети на таких козаків і старшин: Іван Дараган, Захар Приполок, Василь Ярич, Федір Шаповаленко, Лука Червак, Іван Плевак, Борис Обочук, Іполит Шляшун, Прокіп Гавелюк, Петро Охвенчук, Степан Островський, Іван Сидоренко, Петро Прохорів). Окрім того, в анкетах не всі графи заповнені. До того ж, немає впевненості у правдивості свідчень допитуваних, адже дехто, насамперед, старшини могли приховувати не тільки звання, але й прізвища, освіту, місце проживання.
Отакий загальний портрет козаків і старшин, які поклали своє життя за свободу нашої Батьківщини.

Олеся КОВАЛЬ

  

Чи не так?

21 листопада 2001 р. виповнився сумний ювілей - 80 років із дня масового розстрілу під містечком Базаром Волинської військовополонених - козаків і старшин Армії УНР.
Чи знає нинішнє покоління українського народу про цю трагедію? Абсолютна більшість, напевно, не чула, не знає, та, здається, і не дуже хоче знати.
Незміряна українська трагедія полягає не лише у величезних жертвах, які поклав наш народ на олтар свободи, а в тому, що нинішнє бездуховне покоління в масі своїй не співчуває цим жертвам.
Хоч голови поклали їхні рідні по крові.
Та не рідні за духом.
Не болять завдані нещадним ворогом рани.
Не закипає кров і не стискаються кулаки за катованих, посічених та порубаних дідів наших і прадідів.
Славетний козацький дух лицарів-ідеалістів, які за покликом серця йшли в пекло боротьби за недосяжний, як тепер переконуємося, рай свободи, здається, остаточно вивітрився.

"Що робити?!" - запитуємо у розпачі самі себе.
І спокійно відповідаємо: "Довбати сю скалу…"
Довбати щоденно, щогодинно - насамперед за тих, хто тіло біле поклав на полях історичних поразок, і не може підвестися.

Історичні невдачі не опустять нам рук, не згасять очей, які продовжують палати любов'ю. Тобто ненавистю і презирством.
Так, у нашій любові до Батьківщини найсильніші складові - ненависть і презирство. Ненависть - до тих, хто панує над нами. І презирство до тих, хто схилив голову, підставив шию, хто своєю слабістю і недолугістю провокує ворога до агресії.
А ще в наших очах світиться ясним вогнем гордість за великих попередників, згадка про яких і досі бентежить. Від нас залежить відповідь, чи згинули навіки святі воїни українські, чи, посміхаючись, тільки відійшли в бік, на якихось 50 - 100 років (чи кроків?). І готові повернутися до нашої свідомості - якщо тільки відчують нашу потребу в них.
Пришестя святих і страшних можливе. Треба лише не припиняти праці. І це пришестя стане нам нагородою за працю. Та Апокаліпсисом для тих, хто не хоче нас на нашій землі.
А книгу цю видали, щоб повернути до нашої - і ворогів! - свідомості постаті нескорених, непімщена кров яких волає про розплату.


Роман КОВАЛЬ