РОЗДІЛ V

ОЦІНКА ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ПРОСКУРІВСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ

Причини неуспіху групи С.С. Сх. чч. 9, 11, 12, 13.

Неуспіх на правому фланзі Січовиків біля ст. Антоніни, короткотривалий прорив большевиками наших позицій на р. Случ викликано такими причинами:

1) Група С.С., хоча й посідала широкий фронт і виконувала важливі завдання, активно прикриваючи тили і фланг Запорізької групи з боку Шепетівки, але все таки, Штаб групи С.С. надто розкинув свої сили і не взяв під увагу важливішого напрямку, себто залізничної дільниці В.Пузирки-Антоніни.

Згідно з відомостями нашої розвідки, в м. Заславі був лише слабенький большевицький загін, який підчас наступу С.С. не ставив майже ніякого опору, відходячи на Заслав і далі на Шепетівку тоді, як в районі залізничноі колії В.Пузирки-Антоніни большевики виявили найбільшу активність і за цю дльницю точилися уперті бої (наступала Богунівська бригада).

Отаман Коновалець міг або зосередити на правий фланг більше сил, залишивши на заславському напрямку лише кінноту для нагляду, або ж 28 і 3 полками і кінним дивізіоном хутко ударити 4-5 на Заслав, легко захопити його і дійсною загрозою Шепетівці полегшити становище свого правого флангу.

2) Правда, дещо ускладнила становище Січовиків така обставина:

Згідно з директивою командування, Староконстантинів повинні були обсадити Запоріжці. Але полковник Сальський, вважаючи на значення Проскурова, не відважився ослабити його захисту вилученням частини своїх сил на Староконстантинів.

Мабуть у нього були такі мотиви: а) велике значення Проскурівського вузла, яко центра всієї нашої операції, б) бажання в діли ліпшого керування тримати свої дивізії зосередженими, в) можливість наступу большевиків з боку Жмеринки, куди вони могли скоро постягувати свої резерви як з Одеси, так і з Києва.

Я тієї думки, що командувач Запорізької групи після здобуття Проскурова міг, висунувши дві дивізії на схід від Проскурова в район Меджибіж-Деражня, одну дивізію, хоча б і 7-у, пересунути ближче до Староконстантинова, обсадивши його авангардом чи кіннотою; це скоротило б фронт групи С.С. з цього району легко подати руку С.С., а у випадку натиску большовиків на Проскурів нанести їм сильний удар з півночі на їхній правій фланг і тил примірно через Меджибіж-Деражню.

3. Контратака загоном Сушка і частинами Залізничої дивізії на місто Кульчини в ніч з 12 на 13 червня, не була, в достатній мірі скомбінована і не, відзначалась енергією, а через те не дала й позитивних наслідків, це уможливило большевикам підхід до переправ на р. Случ і зав'язання на них боїв раніш, ніж встигла тут зосередитись ціла група С.С.

4) Командири 3 і 4 полків С.С. 14 червня в боях на р. Случ не виявили потрібної рішучости, розпорядливости та ініціятиви; вони не використовують надзвичайно вигідного тактичного становища і повної можливости розбити Богунську бригаду. Також незрозуміла інертність командира 1 полку С.С., що відмовив у допомозі 9-й дивізії.

Правда, 1-му полку наказом по групі зазначено зосередитися в Пахутиці в резерву, але підтримати в тяжку хвилину 9. дивізію і загін Сушка він все таки мусів.

5) Думаю, що і штаб групи С.С. не в повній мірі освітлив ситуацію своїм частинам підчас їх маршу на р. Случ і не звернув їх уваги на конечність мати переправи по р. Случ, хоча б для того довелося вибивати з них большевиків (найкраще, як би Штаб групи на поході був зі своїми полками).

6) Лівому флангові С.С. довелося робити тяжкий 40 верстовий марш, щоб обсадити призначений їм рубіж, чим почасти й з'ясовується кволість їхніх бойових чинів 14.VI.

7) Тривалі та енергiйні атаки большевиків. Одначе бої 15 червня закінчилися на нашу користь з причини: а) своєчасного введення в бій 7-ої Запорізької дивізії та її надзвичайно енергійних чинів; б) стійкости оборони Красилова, що дала нам можливість з цього району завдати большевикам флангового удару і в) одночасного і комбінованого наступу групи С.С.

8) Нарешті треба зазначити, що большевикам стало можливим повести наступ на Волинську групу головним чином зза відсутности натиску на Дубно-Кременець-Шумськ з боку польської армії, успішно атакованої галичанами. Неповні наслідки нашого контрнаступу можна пояснити деякою забарністю в наступі С.С., що сталися в наслідок сильної перевтоми частин цієї групи с зайвих пересувань, зроблених ними 14.VI., ухиляючись від бою. А до того і сама атака Січовиків не була досить обміркованою: треба було найбільше натискувати з південного заходу, з метою захопити переправи при Чернилівці і відтяти шляхи відступу большевикам, замість наступати їм в лоб. Але мабуть перевтома війська завадила Штабу зробити своєчасно належне перегрупування.

ВПЛИВ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ НА НАШІ ОПЕРАЦІЇ

Реорганізація.

Галицька Армія, зосередившись у кутi поміж рр. Дністром і Збручем, реорганізується і упорядковується. З огляду на тяжке становище краю та армії, на чолі Уряду стає др. Євген Петрушевич з диктаторською повновладою. Він призначає верховним вождем Галицької Армії генерала Грекова (Генерального Штабу генерал-майор російської служби) видатного фахівця і здібного керівника військом.

Гецерал Греків хутко реорганізує армію маючи на меті розгорнути її у 4 корпуси.

Наступ.

Галицька армія, притиснена тилом до Дністра, під натиском з фронту польським військом, не маючи змоги перейти на терен Румунії, куди її не приймають, з одчаю робить 10 і 11 червня під Чортковом тигровий скiк і відкидає поляків назад. Наступ Галицької армії розвивається пляномірно й хутко. Поляки, сп'янілі від безперестанного переслідування Галицької Армії, одержавши цей блискавичний удар, в неладі, відходять на цілім фронті, полишаючи галичанам силу військової здобичи.

Галичани ведуть операцію на Тернопіль, хутко опановують лінію Галич-Бережани-Зборів. Дві польські бригади цілком розтрощено.

Наслідки.

Але цей блискучий наступ Галицької Армiї відбився несприятливо на операціях Наддніпрянської Армії. Поляки, заатаковані генералом Грековим, очистили лінію Збруча, почали евакуацію Тернополя, Збаража і цілком припинили свій натиск на большевиків з боку Радивилова на Дубно-Кременць. Большевики використали цей момент і, спокійні за свій правий фланг, повели, як це зазначено нижче, наступ з північного заходу на Волинську групу.

 

 

РОЗДІЛ VI

ДРУГИЙ ПЕРІОД ПРОСКУРІВСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ (16-25.VI.)

Ситуація на ранок 16-го червня. Сх. ч. 14.

1) Наші частини правим флангом міцно стояли по р. Случ.

2) На Жмеринському і Могилівському напрямках мали ми значний успіх і обсадили вигідний рубіж: Меджибіж-Деражня-Єлтушків-Нова Ушиця.

Наші частини нав'язали зв'язок з повстанцями Лятичівського і Літинського повітів і забезпечили себе з північного сходу.

Це уможливило нам ослабити Жмеринський напрямок і витягти звідтіль хоча б ще одну дивізію для контрманевру тим більше, що наша розвідка нових значних ворожих резервів у цьому напрямку не виявила.

3) На лівому флангові наше становище було менш стійке, бо Волинська група викликала поважні побоювання, а Холмська дивізія вже остаточно знесилилась (як доповідав ком. групи полк. Петрів).

Теж погіршав настрій Волинської групи через ворожість збольшевичених селян того району, де діяли її частини. Місцеві большевики виступали активно і частенько нападали на тилові частини.

Волинська група танула і нараховувала не більше як дві з половиною тисячі багнетів і шабель. Немирівський15 полк 11.VI. самовільно залишив фронт і вирушив на Чорний Острів, де й приводив себе до порядку.

Лише Північна дивізія і Юнацька Школа були ще боєздатними.

4) В боях за річку Случ виявилося, що перед групами Волинською, С.С. і 9-ою Залізничою дивізією скупчилися большевицькі сили, готові до наступу.

Вислід.

Все це доводило до потреби:

а) Прискорити намічений нами маневр, щоб розв'язати собі руки;

б) Притягнути зі Жмеринського напрямку 8-у 3апорізьку дивізію;

в) підсилити Волинську групу.

Початок нашого протинаступу призначено на 18. червня; керівництво ним покладено на командувача Запорізькою групою.

Склад маневренної групи і напрямок удару.

В склад цієї групи увійшло три дивізії і кінний дивізіон С.С. Бориса.

8-а Запорізька дивізія з району Меджибожа до ранку 18 червня повинна була зосередитися біля Староконстантинова і звідти провадити наступ в напрямку на північний захід, примірно на Кульчини.

7-а Запорізька дивізія з району Красилів-Воскодавинці мала форсувати переправи біля села Чернелівки і наступати на північ на Кульчини. Для підготови корисного вихідного становища для нашого маневру 9-а дивізія часткою сил при підтримці бронепотягів 17-го червня мала оволодіти Староконстантиновом, що був під большевиками з 16 червня. Кінному дивізіону Бориса належалося доконати рейд в тил большевикам і зруйнувати залізничу лінію Шепетівка-Староконстантинів.

Групі С.С. припадало 18 червня підтримати наступ, атакуючи своїм правим флангом через Чепелівку, на Терешки, що в 5 верствах на захід від Кульчин.

Друга та третя дивізії 16-17 червня провадять енергійний наступ: друга на м. Бар і далі на залізничну колію Жмеринка-Деражня, третя - на ст. Котюжани.

Нарешті, для забезпечення нашого лівого флангу від прориву підчас провадження наміченої офензиви передбачено застережні заходи:

1) З метою скорочення фронту Волинської групи відтинок її правофлангового полку передається групі С.С., це дає можливість Штабові Волинської групи зміщений полк відвести до резерви.

2) На ст. Війтівці в резерву Штабу Армії комгрупи Запорізької наказано пересунути 2 полки 6-ої дивізії.16 Сюди ж надіслано і охоронну сотню Штабу Армії з двома гарматами. Комгрупи Волинської надається право використати цю резерву у випадку ускладнень на його фронті.

3) Комгрупи С.С. наказано тримати свою резерву за лівим флангом.

Пляни большевиків і групування їх сил.

Большевики, зустрінувши сильну відсіч в боях 14-15 червня за переправи на р. Случ і намацавши слабеньку Волинську групу, 16-го і 17-го червня роблять перегруповання і дещо відміняють напрямок удару. Вони зосереджують в західній групі 3 сильніших полки Таращанської дивізії (до 3500 багнетів), 5-й кінний імени Троцького полк з кінним дивізіоном (шабель 800-1000, при 6 гарматах) з метою завдати удар по Волинській групі, вийти на залізничу колію Війтівці-Проскурів, обійти, таким чином, р. Случ з заходу і опинитися на тилах групи С.С. Жмеринську групу вони також трохи підсилюють і впорядковують. Їй ставилося завдання енергійно натиснути зі сходу на Проскурів у двох напрямках: на Деражню і Єлтушків. Північній же групі (Богунівська бригда), що потерпіла в боях за р. Случ, демонструвати на Проскурів. На жаль, такий розподіл ця груповка большевицьких сил виявила вже аж під час боїв 18-21 червня.

Цікаво, що обидві сторони одночасно готуються до активних чинів і питання полягало поперше в тому, хто раніш почне, подруге, хто сильніш і болючіш ударить.

Наступ большевиків. Бої 18.VI. Сх. ч. 15.

18 червня большевики кидаються в атаку на Волинську групу; після гарячого бою вони прорвали фронт в районі Базалії, зім'яли частину Північної дивізії, і Волинська група відкотилася далеко на південний схід, зачепившися верстах у 8 на північний захід від ст. Чорний Острів. Група зазнала великих втрат і стала мало стійкою. За звідомленням командувача групою, "Волинці виявили останнє бойове зусилля, краща дивізія Північна є майже небоєздатна".

Командувач групи С.С., з огляду на сильну загрозу його лівому флангові та тилові, загинає лівий фланг від Волиця. Йодко фронтом на північний захід і підтягає резерву ближче до району Чорного Острова, переправи ж на р. Случ на схід від Волиця Йодко міцно тримає в своїх руках.

Ситуація на Староконстантинівському, Жмеринському і Могилівському напрямках.

Наш наступ з району Староконстантинів і Красилів не відбувся, бо 8 дивізія не тільки не зосередилася в показаному їй районі на ранок 18-го, а навіть не давала про себе майже 2 добі жадних відомостей; тільки пізно увечері 18.VІ. 8 дивізія з'явилася на р. Случ, на південний схід від Староконстантинова.

Диверсія кінного дивізіону Бориса (С.С.) мала деякий успіх, він зруйнував частину залізничої колії на північ від Староконстантинова.

9-та дивізія спочатку взяла Староконстантинів, але потім було її звідти вибито.

У Жмеринському напрямку знову почалося пожвавлення (6-а дивізія захопила з боєм у большевиків бронепотяг "Гандзю").

3-я дивізія наступає від Нової Ушиці, б'є під Вербовцем большевиків і захоплює 5 кулеметів, 200 полонених та інші трофеї; але отаман Божко, що теж наступав на Бар, під загрозою обходу з флангів поспішно і в великому неладі вiдходить далеко назад і лишає відкритим важливий узол Єлтушків, який і захоплюють большевики.

Вислід.

Таким чином, обставини взагалі погіршали.

1) Прорив на фронті Волинської і дальше просування большевиків у випадку успіху, приводили до захоплення ними Чорного Острова і виходу на глибокі тили С.С. і Запоріжців.

До того ж і Волинська група майже вийшла з гри.

2) Наступ нашої маневрової групи не тільки запізнився, але на даний момент не відповідав обставинам.

3) Друга дивізія мала неуспіх і поставила в ризиковне становище Удовиченка, бо з Єлтушкова йде просто дорога на Нову Ушицю, в тил 3-ій дивізії.

Заходи командування.

Командування вирішає:

1) Ліквідувати прорив на фронті Волинської групи.

2) Відтягнути тимчасово в Нову Ушицю висунуту на схід 3-ю дивізію.

На лівий фланг С.С. пересунено 7-у Запорізьку дивізію в розпорядження отамана Коновальця, на нього покладено завдання, утримуючи переправи на р. Случ, перейти в контратаку в загальному напрямку на Купіль з метою відкинути большевицьку групу, що йшла в обхід. Полковнику Сальському 8 і 9 дивізіями провадити далі наступ на Староконстантинів, щоб не дати большевикам змоги перекинути свої сили на південний захід в район обходячої колони.

3-ій дивізії головними силами відійти на Нову Ушицю, звідки розпочати наступ на Котюжани більш північнішими шляхами і допомогти другій дивізії знову захопити Єлтушків.

-----------------------------------------------------------------------

[15] Команду над ним обняв полк. Пилькевіч, який не зумів прибрати до рук цей полк і 14-15 під Чорним Островом, вночі наробив переполоху.

[16] Цей наказ, на жаль, не було переведено в життя командиром Запорізької групи через те, що відмінилися обставини на Жмеринському напрямку.