РОЗДІЛ IV

ВДАЧІ НАШИХ АРМІЙ

Риси Австрійської армії.

Галицька армія. Подамо коротеньке порівняння між арміями УНР і Галицькою. Галицьку армію скомплектовано майже виключно з тих елементів, з яких складалася Австрійська армія, тому цілком зрозуміло, що ГА, як її спадкоємиця, мусіла зберегти деякі риси, аналопчні з Австрійською.

Ось ці риси. Позитивні: організованість, нахил до муштри і карність навіть у дрібницях, акуратність, упертість і витривалість в боях суцільним фронтом із забезпеченими крилами, порив в атаці, одначе без належного завзяття та настирливости довести її до кінця за всяку ціну, як це властиве німцям і росіянам. ("Зайва розкіш утрат при атаках" - такі закиди робило вище австрійське командування в своїх звітах про російські частини).

Негативні: зайва централізація, страх за свої фланги та запілля, велика обережність у маневрах на одшибі, відсутність взаємної виручки (різномовність армії та ворожнеча між різними націями); до того, при відвороті австрійці швидко губили всяку впертість, досить легко підпадали паніці й боялися кінних атак (особливо - козачих).2 Оточені, вони досить легко й охоче йшли в полон, що з'ясовується причинами політичними й національними.

Ще помічалася у них відсутність широкої ініціятиви і чекання детальних розпоряджень і наказів зверху.

Треба зазначити, що в Австрійській армії доброю славою користувались мадяри, дуже активні під час походу й уперті при обороні, а також і слов'янські полки, надто "руські" (тирольці сходу) тільки не на східньому фронті. Відомо, що найважчі завдання покладалися на італіиському фронті на ці "руські" полки, і вони їх виконували непохитно з самопожертвою. Пригадаймо тільки Ізонцо і П'яву.

Взагалі, як показав досвід великої війни та европейська воєнна література, Австрійська армія була, щодо своїх бойових якостей, значно нижча за російську, яку вона переважала тільки військовою технікою.

Риси Галицької армії.

Галицька армія зберегла деякі з цих рис і витворила деякі нові позитивні: одноманітний, національно вихований, з палкою любов'ю до свого краю, елемент влив новий, свіжий патріотично-бойовий струмінь.

Взагалі це була селянська армія, ще не захоплена заразливим і розкладовим духом "соціялістичних свобід". Стрільці (мужва) багато не вимагали й радо слухали своїх старшин та були м'ягким воском у руках своїх начальників.

Командний склад.

Значний відсоток вищого командного складу та офіцери Генерального Штабу - були німці-австріяки, елемент знаючий, працьовитий, енергійний;3 вони чесно виконували свої обов'язки до Галицької армії, і бажали добра своїй новій батьківщині.

Решта старшин була різноманітна. Значний відсоток із них мав бойовий досвід, чималий відсоток був із вищою загальною освітою; на загал, це був добрий бойовий елемент. На жаль, більшість не мала належного стажу й досвіду для керування великими відділами, на чолі яких їм випало стояти. Старшинство знало добре один одного, і це сприяло розвиткові взаємної виручки.

Треба зауважити, що був якийсь відсоток і такого старшинства, яке тягло до різних етапів, стаційних команд, дефензив, жандармерії, тощо - більше, ніж на фронт.

Також необхідно зазначити, що в ГА залишилася ще одна "австрійська" риса - самопевність та деяке презирство до неподібної до них Наддніпрянської армії. Старшинство взагалі перебільшувало хиби Наддніпрянської армії й судило про неї тільки по тих горе-отаманах і наших безвусих партійних діячах, які по галицьких кав'ярнях та рестораціях рясно трусили народніми грошима. Бойова вартість Наддніпрянської армії була галичанам невідома. Галицьку армію вони вважали за незрівняно вищу, ніж Наддніпрянська.

Таким чином, на нашу думку, ГА являла собою боєздатну регулярну армію з не зовсім відповідним, мало досвідченим командним складом; в ній панував лад, карність і добре було організоване запілля; на військове забезпечення ГА була бідна. З національного боку це була одноманітна маса, з піднесеним національним почуттям.

Проти поляків - це поважна сила. Проти росіян (москалів) чи правої чи лівої секти (правої - добровольців, лівої - комуністів) - значно слабша.

З одного боку, пережиток вражень великої війни, майже постійна перемога Російської армії над Австрійською й відсутність гострої ворожнечі до москалів, стримували бойовий запал ГА; з другого боку - острах перед польським мілітаризмом, бо поляк був ближче й дошкуляв він дужче і з давніх-давен, а з москалями хоч і важко, а нарешті "якнебудь розмежуємося".

Ось характерний вираз одного з видатніших діячів Галицької армії: "Щойно не допоможе пан-Біг приплисти галицькому кораблеві до рідного берега, краще тоді потонути в російському морі, аніж задихнутись... в польському багні".

Цей погляд поділяло чимало галичан, і його треба брати під увагу, щоб добре зрозуміти характер подій у майбутньому і дати їм правильну оцінку.

Риси Російської армії.

Наддніпрянська армія. Наддніпрянська армія мала властивості колишньої російської, з деякими значними ухилами в гірший бік, деякими - в кращий. Добре відомі властивості Російської армії: впертість, відданість, витривалість, презирство до смерти, слухняність. Але ж солдати потребували постійного догляду й опіки; за відсутности цього, швидко розперізувалися і втрачали військовий вигляд.

За найліпші бойові частини справедливо вважали сибіряків (німці звали їх каторжанами).4

За ними по черзі йшли частини, мобілізовані на Україні. Розгром усієї Австро-Угорської армії в 1914 році є ділом рук, головним чином, військ Київської та Одеської військових округ та гвардії (значні кадри українців).

За мирних часів "хахли", як їх називали в армії, були найбільш бажаним елементом у кожній частині. Це, здебільшого, - селяни, слухняні, не розбещені, боєздатні, розумні. Великий відсоток із них ішов у фeльдфебелі, вахмістри й лишався на поверхтерміновій службі. Також значна кількість "малоросів" (малорослих) на ділі були "великорослими" і комплектували гвардію, фльоту й кінноту. Взагалі, українці складали чудовий бойовий елемент.

Риси Української армії.

Таким чином, Українська армія мусіла бути щодо козачого складу зразковою. На жаль, частина з колишніх "солдатів" зіпсувалася через революцію й славетні свободи без обов'язків; деякий, правда незначний відсоток, особливо в кінноті й запільних установах, набув нахилу до грабунків. Одначе з цим легко можна впоратися, посиливши карність, бо значна кількість надавалася до ладу з своєї істоти. А до того ще козаки перейнялися історичними традиціями Запоріжжя з його суворою карністю на поході і в бою. Так само краще забезпечення армії безумовно сприяло би зменшенню грабунків.

Зрештою, в армії лишився, так би мовити, войовничий, переконаний і національно свідомий елемент.

Командний склад.

Старшинство являло собою різноманітний елемент. Поруч із видатнішими, бойовими, національно вихованими старшинами з великою ініціятивою й відвагою та досвідом, ще лишався й невеликий гурточок або авантурників, або розбещених людей, яким бракувало відповідної школи, муштри й виховання (див. І-ІІ чч. "Походу").

Треба зазначити, що відсутність відповідальности, суворого контролю й належноі організації запілля спричинилася до деякої дезорганізованости апаратів постачання і пониження моралі деяких постачальників.

Старшини Генерального Штабу, за невеликим винятком, були пристосовані до обставин сучасної війни.

Роля старшин Генерального Штабу була надзвичайно важка й відповідальна. Нерідко доводилося підлягати в штабах груп і дивізій (це стосується, головним чином, до початку 1919 року) людям з малою військовою освітою, з невеличким бойовим досвідом і незначним службовим стажем, але з партійними квитками, при системі неповного довір'я і навіть деколи й провокації.5

Одначе старшини Генерального Штабу працювали чесно, продуктивно, і не вдавалися в політичні авантури. Головний Отаман розумів усю вагу праці старшин Генерального Штабу і боронив їх та кадрове старшинство від наклепів і цькування партійців, особливо ес-ерів.

Висновок.

Наддніпрянська армія, переорганізувавшися вже в період Проскурівської операції, являла собою майже регулярну армію з деякими особливостями, викликаними революцією й національним рухом. Вона мала різноманітний старшинський склад із здоровим бойовим осередком, прекрасний козачий елемент, слабеньку карність і неналагоджене запілля з слабими й невистарчаючими мобілізаційними апаратами. Бойова здібність, за умов рухливого большевицького фронту, і завзятість - загалом високі.

Порівняння обох армій.

Загалом Українська Наддніпрянська армія була менш організована й упорядкована, ніж Галицька, карність мала теж слабшу, запілля і постачання кепсько налагоджені. Це частково з'ясовується надто рухливою війною і призвичаєнням інтендантів ще з часів великої війни отримувати всі запаси з базисних склепів і не турбуватися про експлуатацію всіх місцевих засобів, на що були такі мастаки голодні німці й австрійці.

З боку суто бойового, як здібність маневрувати на щироких фронтах, часами зовсім відокремлено, битися на всі чотири сторони світу білого, персональна ініціятива - то наддніпрянці були сильніші за галичан, особливо в умовах маневрово-большевицького фронту. Приклади видно з акцій Запорожців, 3 дивізії й ударної групи СС у Проскурівській та в інших операціях.

Самі методи боротьби, напівпартизанські, а взагалі маневрові, краще відомі наддніпрянцям, аніж наддністрянцям.

На мій погляд, прекрасна буде комбінація з'єднання акуратности, обмежености в бажаннях, навику до послуху та ладу галичанина з ініціятивою, войовничістю й широким розмахом наддніпрянця. Вони один одного доповнювали. Разом вони могли створити, за сприятливих умов (техніка і зброя), грізну, непереможну Українську збройну силу.

-----------------------------------------------------------------------

[2] Ця риса Австрійської армії залишилася й у поляків-галичан (сутички з кіннотою Будьонного).

[3] Польські військові дослідники підкреслюють велику відпорну силу галицького вояка і слабу маневрену здібність вищих галицьких керівників у боях за посідання Львова.

[4] Поміж сибіряками значний відсоток виселенців-українців.

[5] Пригадаймо тільки колишнього начальника Штабу Запорізької групи полк. Ген. Штабу, небіжчика Воскобойникова. На ньому одному лежав увесь тягар керування частинами Запорізької групи й штабової праці в першій половині 1919 року. Командирів у нього змінялося безліч; нарешті, на шию полк. Воскобойникова начальником Штабу було посаджено галичанина Рогатиновича - "немовлятко" в воєнному ділі й легковажну людину.