РОЗДІЛ X

ОГЛЯД БОЇВ З 13 ПО 15.VІІ. ВКЛЮЧНО

Акції большевиків. Сх. ч. 2.

Червоне командування, розрахувавшися з 5-ю Галицькою бригадою, знову повертається до попереднього пляну добити нашу групу. Під Ярмолинцями скупчується частини Таращанців. Для підтримки своєї Проскурівської групи, большевики спід Жмеринки ведуть допомогові акції в двох напрямках: через Деражню на Михалпіль, підсилюючи Ярмолинську групу, а також розвивають наступ окремим відділом на Єлтушків-Нова Ушиця. Обсадивши Нову Ушицю, червоні фактично відрізали наші східні дивізії від ШДА і Кам'янецької групи. Проти Божка на Копайгород вони виставили тільки заслону.

Бої за Ярмолинці большевиками провадяться активно, на наші атаки вони відповідають контр-атаками, і переходять у наступ на широкому фронті.

На мою думку, червоні не досить звернули уваги на Ново-Ушицький напрямок - сюди вони надіслали невеликий відділ - до 600 багнетів і 200 шабель, і самий рух провадили не досить форсовано (партизани Ардлова й Сорокина).

Вже 8-9 червоні були біля м. Бар; до Нової Ушиці 40 верст, до Дунаївців - 80. На цьому шляху червоним ніхто не ставив значного опору.

Отже, до 13-14.VІІ. можливо було вже захопити Дунаївці й вийти на запілля Запорожцям. Комбінований наступ червоних від Ярмолинець і Дунаївців, можливо припустити, спричинився б до програної Запорізької групи (правда, Ново-Ушицька група червоних підпадала під удари з боку Божка). Все ж цей маневр міг би дати значні наслідки.

Проти Удовиченка почалися рішучі бої, обидві сторони вже до них підготувалися.

Акції наших груп.

Фактично тільки Запорожці ведуть уперті бої на Кам'янецькому напрямку. В цих боях Запорожці розгорнули всі свої сили, б'ються вони енергійно, в активності міряються з ворогом.

Характерні бої 13.VІІ. Контр-удар полк. Сальського 6-ю дивізією від Зінькова, а також скупчення його активної кінноти за лівим крилом утворюють вигідне тактичне становище для наступу й захисту. Відворот "гро" його сил на Солобківці не спинив активности Кам'янецької групи; він сам б'є по ворожому крилу й вириває ініціятиву у ворога. Ситуація до вечора 13-го досить повчальна. Здається - на фронті повний неуспіх. Головні сили Запорожців надщерблені, відступили назад на 15 верст; вони, як доповідає Ком. групи, мало здатні до бою; від ударної групи немає жодних відомостей, ворожа кіннота відрізала сполучення з нею. К-р групи гадає, що ударна група 6-ї дивізії напоролася на переважаючого ворога і не має успіху. В дійності, як з'ясувалося вночі, ситуація склалася зовсім інакше.

Отже, треба оцінювати розпорядження командирів відповідно до тих відомостей, які вони мали в момент схвалення ними рішення, а не тих, які тепер нам відомі. Наше військове суспільство, на жаль, не бере на увагу цього методу оцінки, і тому в багатьох випадках судить дуже суворо і несправедливо.

Так само трьохдобові бої ще раз підкреслюють значення морального елементу. Перемога ударної 6-ї дивізії знову вливає бойову енергію й запал, і Запорожці сунуть уперед і завзято б'ються.

Бойових акцій СС і Волинців не розбираю, бо їх, власне кажучи, майже не було (крім успішної контратаки Волинцями Смотричівки проти незначного ворожого відділу).

Божко, очевидно, рішив ухилитися від сутичок із сильнішим за нього ворогом і засів у Копайгороді. Правда, і його частини виснажилися в боях за Жмеринку та в час відвороту, і потребували відпочинку, але пильнувати шлях на Єлтушків він усе ж мусів.

Загальна оцінка. Сх. ч. 2.

Тижневі бої за підступи до Кам'янця скінчилися на нашу користь. Ми зберегли район для розміщення ГА, група СС устигла добре відпочити й переформуватися. Одначе, ці бої дуже далися в знаки 5-й Галицькій бригаді, Запорізькій групі й ШДА. Були моменти близькі до катастрофи. 13-го врятувала ситуацію 5-та Галицька Бригада і своєчасна допомога з боку НК ГА, а 13-го весь тягар бою впав виключно на Запорожців - вони стояли на варті підступів до Кам'янця й свої обов'язки чесно й саможертвенно виконували.

Не зовсім зрозуміла запальна тактика НК ГА.

Свого пляну допомоги Наддніпрянській армії вона повнотою не виконала. НК ГА не хотіла зрозуміти, що коли рішення схвалене, то треба його переводити в життя. Вагання Галицького Командування з 5-го по 15-те склало важку атмосферу в Наддніпрянській армії, і частково спричинилося до неуспіху 5-ї Галицької бригади.

Спершу, на 12-те НК ГА обіцяє бригаду УСС пересунути через Збруч, потім тримає її в резерві в районі Чорткова (для обох фронтів). Здавалося, було б доцільно вже 6-го, по одержанні від Головного Отамана згоди на перехід ГА за Збруч, пляново почати евакуацію ціннішого і більшости частин за Збруч. Тоді й сам відворот пройшов би пляново й безболізно. Нам відомо, що багато майна ГА кинула, бо його не встигли вивезти; наприклад, цілі цистерни з нафтою, бензиною, вагони з сіллю. Всього цього дуже потребували на Великій Україні і в обмін можна було б придбати, крім грубих грошей, також і збіжжя й фуражу та інш. Становище ШДА було надто важке: з одного боку, необхідність, за всяку ціну, втримати відповідний район для розміщення ГА і не віддати червоним Кам'янця, з другого - відсутність засобів для боротьби, виснаженість двох груп на Кам'янецькому напрямку й неможливість використати і їх для боїв, з третього - вагання ГА й загаяння її на правому березі Збруча. Нарешті, постійна турбота - здобуття вогнеприпасу.

Все це турбувало ШДА й вимагало повного напруження сил. Головний Отаман щодня перебував у Штабі, відбирав звіти і своїм впливом на різні урядові чинники полегшував обставини. Характерно, що Симон Васильович ніколи не втрачав рівноваги духа і ще до того ж був відважний і мужній.

 


РОЗДІЛ XI

ЗАХИСТ КАМ'ЯНЕЦЬКОЮ ГРУПОЮ ФЛАНГОВОГО
МАРШУ ГА НА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ І ЧИНИ СХІДНІХ ДИВІЗІЙ

Розпорядження ШДА.

1. З 15-го по 17.VІІ. на Проскурівському напрямку всі три наші групи висуваються на північ, щоб поширити район для розміщення ГА й прикрити її фланговий марш на призначене для неї місце.

2. Повстанчому кошеві Тютюнника й Запорізькій Січі ставиться завдання вдарити в напрямку Єлтушків-Бар і відрізати червоних, що обсадили Нову Ушицю, і своїм рухом полегшити наступову операцію пполк. Удовиченкові проти 45 совєтської дивізії.

Бої на Проскурівському напрямку 15-17.VІІ. Сх. ч. 3.

Розглянемо спочатку події на Проскурівському напрямку з 15-го до 17-го. 15-го Запорожці ведуть бої за Ярмолинці зі змінним успіхом, наші атаки чергуються з ворожим контр-наступом, і тільки 16-го Запорожці міцно обсадили Шарівку-Ярмолинці й відкинули після упертого тригодинного бою червоних на північ. Нами захоплено значні трофеї. Групи СС і Волинська просуваються на північ спочатку без жодного опору з боку ворожого, і тільки 16-го Волинці мали бої за Городок.

Отже, до вечора 17-го наші групи вийшли: Запорожці - на лінію Шарівка-Ярмолинці; група СС - однією дивізією на Жишинці-Мудроголови, передовими частинами на Олексинець-Польний; Волинці - на Городок, кіннота - на Н.Поріччя.

Бої на Жмеринському напрямку. Сх. ч. 3.

Повстанчий кіш отамана Тютюнника протягом 3-х днів трохи впорядкувався й відпочив, і разом із Запорізькою Січчю 16-го почав наступ. 16-го на Жмеринському напрямку було завдано большевикам значну поразку. Наші частини захопили ст. Копайгород, ст. Бар та ряд сіл навколо і перетяли залізницю біля ст. Матійкове. Ворог мав великі трати: 3 гармати, кулемети й багато полонених потрапило до наших рук. Цілком зрозуміло, що вже 16-го, під загрозою нашої Жмеринської групи, червоні звільнили Нову Ушицю, відійшли на Єлтушків і попрямували на м. Бар.

Зустрічні бої Удовиченка з 45 див. 15-17.VІІ.

15-го липня, мов би умовившись, Удовиченко й 45 дивізія раптом припиняють бойове затишшя.Червоні намагаються охопити 3-тю дивізію з двох боків - від Рахнів і Томашполя; пполк. Удовиченко, виставивши заслону проти Томашполя, прожогом кидається на північ на Рахни і після жорстокого, впертого бою на протязі 15-16-го розбиває ворога й виходить на лінію ст. Ярошенка, ст. Рахни, Юрківка. Не гаючи часу, 3-тя дивізія повертає фронт на південь і провадить наступ на Тульчин-Вапнярку-Томашпіль. В цьому бою дивізія захопила 5 гармат, 15 кулеметів, бронєпотяг і 200 полонених. Ворог бився завзято. Дух дивізії піднесений, і пполк. Удовиченко зазначає: "Які б обставини на Проскурівському напрямку не склалися, дивізія назад не піде, - тільки вперед".

Бої точаться й 17-го до вечора; наші частини обсадили с. Вапнярку, Комаргород і Томашпіль. Червоні підтримували своїх 3-ма бронєпотягами сильної конструкції.

Перехід ГА через Збруч. Сх. ч. 5.

До червоних напливає підсилення з боку Одеси. 16-го почався відворот ГА й галицької інтелігенції за Збруч. Авторові довелося на власні очі бачити цей історичний вихід. З сотником Гузаром, галичанином, ми із Штабу ГА поверталися до Кам'янця. Скрізь ішли колони і не стільки, здавалося, того війська, скільки тулилося до нього обозів, - тут і провіянт, і приватний скарб, і збігці. Все це прямувало на Велику Україну.

Важко було військові переходити Збруч, і не один, жовнір повернувся назад "домів".

16-го мусіла скупчитися ГА: 1-й корпус зосередитися біля Лянцкоруня; 2-й - Орин, 3-й - Фридрівці-Залуччя. Тримали напрямки: 1-й корпус на Балин, 2-й - Шатаву і 3-й - Янчинці. Дві бригади повинні були прямувати через Гусятин, 7-ма бригада - через Нестерівці на Кам'янець.

16-го НК ГА дісталася до Кам'янця.

Нарада в ШДА.

До Штабу Дієвої армії прибув шеф Штабу полк. ген. Штабу Шаманек, австрійський німець; з ним було кілька старшин оперативного штабу; сотники ген. Штабу Кох та Шобер. Шаманека було докладно познайомлено в ШДА з ситуацією на фронті та настроями населення.

Полк. Шаманек справляв враження людини розумної, знаючої, чесної та працьовитої. На мою думку, він не виявляв великої ініціятиви.

П. Капустянський інформував українською мовою; Шаманекові все поволі перекладалося німецькою мовою. Цікавився шеф Штабу настроями населення, і про це його було докладніше поінформовано; особливо шефа та його старшин тішило прибуття з Херсонщини цілого повстанчого коша Юрка Тютюнника. Пройти тисячі верст по ворожому запіллю з обозами й пішки 3.500 люду було можливо тільки за підтримки населення й ворожости до червоних.

Наприкінці полк. Капустянський підкреслив, що об'єднані українські армії мають в собі таку силу, що зможуть успішно звільнити Правобережжя від большевиків.

На цій нараді схвалено рішення всіма засобами допомогти Галицькій армії стати твердо на Наддніпрянщині і ввійти в контакт із місцевою людністю. Для цього делеговано до кожної галицької частини (штабу бригади й вище) наддніпрянського старшину з відповідними інструкціями. Ці старшини мусіли інформувати населення й з'ясовувати йому ролю Галицької армії та її завдання на Україні. Докладного стану ГА полк. Шаманек не подав.

Тут же просилося шефа Штабу про призначення двох галицьких бригад до резерву ШДА, щоб підсилити Наддніпрянську армію, поки розташується й відпочине ГА. Взагалі, ця нарада та обмін думками, а також інформації трохи прояснили атмосферу й видно було, що шеф Штабу дуже серйозно ставиться до справи й сподівається успіхів від з'єднаних армій.

Ситуація 17.VІІ. ввечері. Сх. ч. 3 і 4.

Отже, до вечора 17-го Українська Наддніпрянська армія досягла успіхів на всіх відтинках. Полк. Удовиченко побив одну групу 45-ї дивізії, другу ж групу цієї дивізії потиснув на ст. Вапнярку. Підхід резерв спід Одеси показував, що бої тут тільки почалися.

Юрко Тютюнник і Запорізька Січ просунулися вперед і примусили червоних звільнити важливіший напрямок на Нову Ушицю-Дунаївці. Кам'янецька група в повному складі обсадила рубіж Шарівка-Ярмолинці-Городок.

Вся Галицька армія з своїми обозами й частиною бази перейшла Збруч. Другу частину бази захопили поляки. Таким чином, Наддніпрянська армія, за допомогою однієї тільки 5-ї Галицької бригади (з 8 до 12.VІІ.) утрималася проти большевиків і зберегла великий простір для розміщення ГА та для господарської експлуатації й мобілізації.

Межі цього простору йшли з півдня Дністром, з заходу Збручем, з північного сходу через Городок-Ярмолинці, через ст. Бар на Ярошенку і далі через Рахни майже до ст. Вапнярки, - вглиб 70 верст і вздовж 260-300.

Ось який район посідала Наддніпрянська армія, коли перейшли Збруч галичани. Це було далеко більше, ніж територія в межах р. Збруч - р. Смотрич (Кількадесять верст, від м. Смотрич на південь, а від Кам'янця на північ, як неправдиво подає один із галицьких дослiдників.16

У нас була нова база - Могилів, куди вже поступало з Румунії військове майно, хоча ще й в невеликій кількості. Цей напрямок прикривав Удовиченко.

Взагалі наші західні дивізії остільки зміцніли, що мали змогу, на випадок наших неуспіхів у районі Кам'янця, розвинути самостійні операції на схід на з'єднання з повстанцями.

-----------------------------------------------------------------------

[16] Див.: О.Левицький. Галицька Армія на Великій Україні, стор. 9.

 


РОЗДІЛ XII

НАСТУП 1-ї СОВЄТСЬКОЇ ДИВІЗІЇ І НАШІ КОНТР-АКЦІЇ

Бої з 18 до 24.VІІ.

Занепокоєне нашими успіхами на Вапнярському й Жмеринському напрямках, а також рухом уперед на Ярмолинці-Городок Кам'янецьких груп, червоне військо переходить 18-го в наступ на своїх крайніх крилах. Спід Одеси на підсилення 45-ї дивізії підвозяться залізницею резерви (матроські та інтернаціональні частини). Ворог намагається за всяку ціну відтиснути 3-тю дивізію від залізниці й пробити собі шлях на Жмеринку.

Так само спід Сарн большевики забирають два полки і перевозять їх на підмогу 1-й сов. дивізії й переходять у рішучий наступ на широкому фронті Ярмолинці-Городок, маючи на меті продертися до Кам'янця. На 18.VІІ. наше командування також видає розпорядження про дальший наступ на Жмеринському напрямку на м. Бар, звідки погрожувати ст. Комарівці-Жмеринка.

На Проскурівському напрямку необхідно просунутися вперед для надійнішого захисту флангового маршу ГА. Для Удовиченка лишається попереднє завдання - активне прикриття Могилівського напрямку. На всьому фронті запалали запеклі бої.

Бої на Вапнярському напрямку.

Розглямено спершу бої на Вапнярському напрямку. 18 й 19-го точилися завзяті бої за посідання с. Вапнярка.

Супротивники за всяку ціну намагалися звалити один одного. Частини сходилися на багнети. Червоні зазнали значних утрат: червоний прапор, 12 кулеметів і багато полонених (між ними чимало ранених). Нам теж дорого обійшлися ці бої: із складу 8-го полку вибуло забитими та раненими від 30 до 40%.17

Пполк. Удовиченко звітує про видатну стійкість 8-го Чорноморського полку й командира 7-го полку Царенка.

Бої до вечора 19-го вщухли; Удовиченко відвів своє праве крило за р. Русавку й залишив Томашпіль. Червоні скупчилися біля ст. Вапнярки й Комаргорода.

20-21.VІІ. вороги тримаються спокійно, лікують свої страшні рани й лаштуються до нового герцю. Біля ст. Ярошенка наш відціл мав частковий успіх і захопив 2 гавбиці й кілька кулеметів. 22-го, за допомогою партизана Павловського, Удовиченко знову йде в бій і вдирається ненадовго через Комаргород на ст. Вапнярка.

Одначе, в боях з 22 до 24 пполк. Удовиченка примушено звільнити відтинок залізнці ст. Вапнярка - ст. Рахни. Червоні в районі Крижополя стягли біля півтори тисячі нових бійців і, щоб їх подолати, треба було зробити нове перегрупування.

Бої 18.VІІ. на Проскурівському напрямку.

Ранесенько-рано 18-го червоні енергійно повели атаки в двох напрямках: на Ярмолинці - Солобківці й річищем р. Смотрич. До вечора вони осадили Ярмолинці й Городок. СС ще тримають всій фронт; Волинці відійшли щойно назад. На 19-те командування видає розпорядження Запорожцям і Волинській групі вибити червоних із Ярмолинець і Городка, Січовим Стрільцям - фланговим ударом допомогти цим групам. До вечора 19-го з'ясувалося, що Волинська група дійсно в ніч з 18 на 19-те рушила вперед, захопила Городок і просунулася на 5 верст на північ від нього, завдала ворогові втрат, узяла трофеї - кулемети й обоз.

На жаль, група СС, непевна за своє праве крило (бо Запорожці відійшли на південь), не тільки не перейшла в атаку, а подалася трохи назад на південь від Транполя, не повідомивши про це своєчасно Волинську групу.

Висунутих наперед Волинців було заатаковацо з відкритого правого флангу й запілля, і тим примушено швидко, під ворожими ударами, відступити назад. Це їх сильно здеморалізувало і вони вже далі не ставили належного опору ворогові.

Ситуація 19.VІІ. ввечері.

Отже, 19-го наші групи взагалі більше ніж на пів переходу подалися назад.

Але ситуація не була загрозлива, бо вже дві галицькі бригади, під командою полк. Бізанца, підходили до розпорядимости ШДА для захисту шляхів на Кам'янець, і були вже на північ від Балин-Дунаївці, 2-й корпус скупчувався на південь від Смотрич-Лянцкорунь, а 1-й і 3-й галицькі корпуси - в русі на призначені місця.

20-го Запорожці, під натиском ворога, ще трохи подалися назад, Волинська група - теж, СС перейшли в контр-наступ і, захопили з бою Франпіль-Савинці.

Ходило про те, щоб остаточно розбити настирливу Таращанську дивізію з доданими до неї частинами, надто ту колону, що наступала через Смотрич прямісінько на Кам'янець.

Контр-маневр групи СС.

Подаємо вибірку з розпорядження ШДА з дня 20.VІІ, 2 год. 10 хв., ч. 2029/к.:

"Сьогодні 20.VІІ. група СС перейшла в протинаступ і захопила Франпіль-Савинцї. Волинська група, під натиском ворога, відійшла на Ритинці - Грицьків. На 21.VІІ Головний Отаман наказав:

1. Групі СС на протязі ночі з 20 на 21 липня відтягти одну дивізію в резерву з тим, щоб цією дивізією ранком 21.VІІ. перейти в протинаступ у напрямі Левада, в тил ворогові, щоб, розбивши його, полегшити тяжке становище Волинської групи.

2. Запорізькій групі, для забезпечення правого флангу групи СС, просунути в Солобківці свій авангард.

3. Волинській групі ввести в бій всі резерви, тримати Ритинці й далі на південь не відходити.

4. Всім групам готуватися для протинаступу вкупі з бригадами Галицької армії з ранку 22.VІІ."

Як бачимо, головна роля випадала групі СС, і пора вже їй було проявити активність і бойове напруження, до чого в неї взагалі був великий хист, хоч протягом останнього місяця й спостерігалося певне пониження боєздатности.

Справді СС блискуче виконують поставлене їм завдання. Після впертого бою 22-го, сміливим ударом по тилах Таращанської бригади, що захопила Смотрич і прямувала на Кам'янець. Січовики розбивають ущент цю бригаду, власне кажучи - цілковито один полк; вони захопили 4 гармати, 8 скринь до набоїв, увесь полковий обоз і біля 200 полонених.

Запорожці обсадили Солобківці і наступали далі.

2-й корпус Галицької армії розгорнувся на фронті Смотрич, але не брав участи в бою і поволі посувалвся вперед. 7-ма Галицька бригада з частинами 9-ї дивізії йшла на Зіньків, 1-й та 3-й корпуси прямували на Миньківці-Нова Ушиця.

Червоні в повному відвороті на північ.

Переслідування нашими групами. Сх. ч. 6.

З 22 до 24-го Запорожці й СС переслідують ворога, який відходить. Запорожці прямують на Ярмолинці, СС - на Городок. Волинська група скупчується в районі Лянцкоруня для відпочинку. До 24-го наші групи знов вийшли на рубіж Сутківці - Ярмолинці - Городок, висунувши свої передові частини й кінноту верст на 10 на північ.

2-й Галицький корпус скупчується на північ від Балин-Дунаївці, верст за 3 - 4 (на лінії Мукарів-Польний-Нестерівці). Лише 25.VІІ. група пполк. Бізанца однією бригадою націлилася на Зіньків, другою - на Солобківці. 1-й і 3-й корпуси з 24.VІІ. почали відпочинок (на 5 діб) у районі Нова Ушиця-Миньківці.

Бої на Жмеринському напрямку. Сх. ч. 6.

2-й дивізії, яку, для зручности операції на Жмеринському напрямку, підпорядковано отаманові Ю.Тютюнникові, поставлено завдання, спільно з повстанською групою Ю.Тютюнника, захопити Жмеринку.

Отаман Божко і Ю.Тютюнник енергійно натискують на червоних, і до 24-го досягають значних успіхів. Божко 23-го б'є червоних на Матійковому і захоплює в них 2 гармати, кулемети й полонених. Ю.Тютюнник перетинає залізницю Деражня-Жмеринка на відтинку ст. Комарівці-Сербинівці й обсаджує села навколо.

-----------------------------------------------------------------------

[17] В бою загинули командир 2-го куреня й командири 1, 2 й 3 сотень, ранено командира 5-ї сотні.