РОЗДІЛ XXIV

ОФЕНЗИВА НА КИЇВ-ОДЕСУ

Директива ШГО ч. 3.

Для кращого зрозуміння плянів ШГО, подаємо директиву і наказ цього Штабу від 11.VІІІ, а також розглянемо докладно сили наших армій і червоного командування, які воно мало для захисту Правобережжя.

Директива Штабу Головного Отамана з 11.VІІІ:

1. Для об'єднання операцій усіх озброєних сил УНР, утворив Головний Отаман при собі, яко Найвищий Вождь, ШГО, який з нинішнім днем вступає в свою діяльність. Шефом цього Штабу іменовано отамана Юнакова, генерал-квартирмайстром генерала Курмановича. Вступаючи в цю службу, сердечно вітаю обидві армії, звертаюся до всіх частин, штабів, старшин, підстаршин і козаків, покликуючи їх до якнайревнішої праці і твердої витривалости на користь нашій вітчизні.

2. Головний Отаман наказує: 1) за останніми відомостями, збирає ворог в околиці на північний захід від Старокостянтинова сили з метою наступу на південь; 2) НК ГА має негайно 2-м корпусом із корпусом СС тому неприятельському намірові протистати з ціллю зайняти район Любар-Полонне-Шепетівка-Заслав.

3. Корпус СС підлягає тимчасово ГА.

4. Іде до ШДА й НК ГА отаман Юнаків. (11.VІІІ. ч. 3).

НАКАЗ ШТАБУ ГОЛОВНОГО ОТАМАНА, ч. 4.

1. Послідніми боями вдалося звільнити залізницю Волочиськ-Жмеринка-Вапнярка від Ворога.

2. Ворожа ситуація: в районі Вапнярки сильна ворожа розвідка, коло Жмеринки розбитий ворог відступив на полудневий схід і на північ поза Вінницю. На північ від Старокостянтинова скупчив ворог більші сили з метою наступу на південь.

3. Щоби звільнити Правобережжя від большевиків раніше, ніж нові ворожі сили надіспіють, наказав Головний Отаман наступати головними силами на Київ, забезпечуючи себе активно на захід і в напрямку на Одесу.

4. Щоб цей наказ виконати, наказую покищо слідуюче: а) група Східня (Наддніпрянська армія, крім групи. СС і групи Запорізької) під тимчасовим командуванням отамана В.Тютюнника, має зайняти район Бірзула-Умань-Володарка; б) Середня група (1 і 3 корпуси, крім однієї бригади третього корпусу) з Запорізькою групою, під командою генерала Тарнавського, має зайняти район Сквира-Козятин-Бердичів, обсадивши відповідною частиною Житомир; в) група Західня (2-й корпус і група СС), під командою командира 2-го корпусу, має зайняти Шепетівку, заслоняючися на північ і на північний захід; г) до виконання тих завдань рішуче й негайно приступити. Всі ці групи підлягають прямо Головному Отаманові; д) розмежувальні смуги поміж поодинокими групами: Середня група: на схід - лінія Жмеринка-Липовець-Біла Церква, на захід - Деражня-Снопіль-Житомир; всі місцевості для цієї групи включно.

5. Всіма заходами старатися розвідку якнайскорше поширити на лінію Бірзула-Умань-Бердичів-Новоград Волинський-Рівне.

6. ГА віддає негайно одну бригаду 3-го корпусу біля Жмеринки до розпорядимости Наддніпрянськoї армії.

7. Місце постою Команди ШГО - Кам'янець, штаби: групи Східньої - покищо Кам'янець, потім Жмеринка; Середньої - Бар, Західньої - Проскурів.

8. Яруга (над Дністром), Копайгород, Ярмолинці, Сатанів творять границю між тереном військових подій і державною зоною.

Отаман Юнаків, генерал Курманович.
ч. 4. Наказ 12.VІІІ.

ОРДЕБАТАЙ УКРАЇНСЬКИХ АРМІЙ

Наші озброєні сили.

Наші сили складалися з двох армій - Галицької й Наддніпрянської. Галицька армія - 3 корпуси і команда етапу, разом 49795 люду; біля 18-19 тисяч багнетів і шабель, 158 гармат, 546 кулеметів.

В Наддніпрянській армії були три регулярні групи: СС, Запорожці, Волинська і четверта повстанська, так звана Київська. Крім того, до складу Наддніпрянської армії входило дві окремі дивізії - 3-тя й 9-та Залізнична. Запорізьку Січ (2 див.) не братимемо на увагу, бо вона була в стані переформування. Разом люду біля 29-30 тисяч - 5 тисяч мобілізованих, яких іще не притягнуто до бойових частин; разом 34-35 тисяч, багнетів і шабель 15 тисяч, 149 гармат плюс 28 гавбиць, 533 кулемети (таку кількість кулеметів подавали дивізії, одначе, їх було значно більше, а частини приховували їх від детального обчислення, так, на всякий випадок), 9 панцерних потягів, 6 панцерних самоходів, 26 літаків і 4 радіостанції.

Загальна кількість вояків наших армій складала біля 85 тисяч. До цього треба ще додати не менше, як 15 тисяч організованих повстанських відділів (Зелений, Сокіл, Павловський, Шепель та і.ншl), які діяли за вказівками ШДА. Разом біля 100.000.

Багнети та шаблі.

33 тисячі багнетів та шабель, 335 гармат і більше ніж 1100 кулеметів, самольоти-літаки та радіостанції і панцерні потяги. Штаб ДА було з'єднано з усіма групами юзами та телеграфними й телефонними апаратами.

Характерно, що в Галицькій армії був, порівнюючи, невеликий відсоток багнетів і ша6ель на цілу армію (біля 1/3), в Наддніпрянських частинах бійців трохи менш, ніж половина загальної кількости людей. Це з'ясовується більшою організацією тилових частин в Галицькій армії; так, наприклад, одна лише команда етапу ГА складалася з 9784 людей при 2960 багнетах.

В обох арміях звертав на себе увагу велика кількість кулеметів, що збільшувало вогневу міць нашої збройної сили і давало їй в необхідних випадках значну відпорність. Треба додати, як це ми зазначали раніш, що наша армія являла собою організовані в боях кадри, які могли стягти до себе десятки тисяч нових бійців; це особливо стосується до Наддніпрянської армії, бо вона складалася з бататьох тактичних одиниць невеликого чисельного складу.

На Правобережжі в тих районах, які ми посідали, були великі контингенти мобілізованих (здорового, молодого люду); треба було лише їх покликати до лав армії, умундирувати, взути й озброїти. Так само можна було влити в нашу армію багаго окремих повстанських загонів, що з успіхом робили деякі наші групи, як Запорізька та інші.

Настрій як Наддніпрянської, так і Галицької армій був піднесений.

Отже, моральний чинник і чисельна сила армії була до нашої розпорядимости. Нам бракувало лише техніки, ліків і виряду. Але й тут потроху справа налагоджувалась. У ворога будо захоплено значну кількість військового майна, і ми дещо одержували з Румунії. Гірше була справа з ліками та санітарним майном, а також і з одягом (бракувало чобіт і теплого одягу).

Таким чином, Українська армія здолала би без нічиєї допомоги звільнити Правобережжя від ворога, як перший етап.

Всі інші (білі) армії користувалися допомогою Антанти.

Взагалі, фронт і командування були далеко сильніші, ніж тил. І тилові треба було вжити всіх заходів, щоб своєчасно підготуватися до зимової кампанії. На це був час і змога.

Побачимо, чи впораються вони з цим завданням.

Ворожі сили на Правобережжі.

На півдні Правобережної України оперувала 14-та совєтська армія, в складі чисельних і міцних 5, 47, та 58-ї дивізій + окрема інтернаціональна бригада, матроські відділи і залоги різних етапів і міст.

На Київському і Коростенському напрямках покищо було біля двох дивізій з доданими частинами, вже досить знесилених нашим успішним наступом. Отже, на цих двох напрямках - Київському й Коростенському - проти нас було біля 14-16-ти тисяч багнетів і шабель - та різних резерв ще мусіло надійти 3-4 тисячі.

На півдні з залогами - від 18 до 20 тисяч. Значно ослабляли бойову силу червоних наші повстанські загони, що руйнували запілля і відтягали на себе увагу й ворожі частини. Сприяв нам також розвій успіхів Добрармії, - червоні мусіли кинути проти неї свої глибокі резерви.

 


РОЗДІЛ XXV

ПЕРТРАКТАЦІЇ З ПОЛЬЩЕЮ

Делегація і її склад.

Щоби з'ясувати наші взаємовідносини з польським військом, подаємо коротенько пертрактації нашої новоі делегації з поляками.

З переходом за Збруч Галицької армії, Головний Отаман негайно вживає заходів, щоби стримати на Збручі польські війська і поновити завішення зорої між нашим і польським військом.

Вже 17.VІІ. головою військової делегації призначено ген. штабу полковника Ліпка, випуску 1911 року з Військової Академії. Це людина серйозна, досить обережна, військову справу розумів він добре, тому надавався для виконання цього поважного завдання.

Склад делегації.

Склад делегаціїі: голова - полк. Ліпко, члени: підполк: ген. штабу Левчук, від державної інспектури п. Мшанецький і секретар сотник Руцький.

До 20-го числа делегація вирушила до Львова. Там вона остаточно розв'язала питанця з окремою галицькою делегацією майора Шухевича, яка вже перебувала у Львові. Для з'ясування цієї справи надсилаються до Кам'янця наші делегати, і до 23-го, нарешті, сформовано спільну з Галицькою армією військову делегацію. До її складу ввійшли з боку галичан: сотники Магаляс Семен, Луцький Остап та Гузар Роман.

Отже, тепер це була повноправна військова делегація від обох Українських армій з відповідними повноваженнями. Головні її завдання - припинити наступ Польської армії на Збручі і домагатися бази для Галицької армії на терені Східньої Галичини, а також підготувати умови для спільних операцій з Польською армією проти большевиків.

Мета.

Крім того, цій же делегації поставлено зарядження: 1) вести переговори з державами, які зацікавлені в боротьбі з большевиками, про "умови, за яких УНР мала би можливість продовжувати спільну боротьбу проти большевиків, користуючися допомогою цих держав"; 2) також просити представників Антанти взяти під свій захист українське населення в районах, занятих поляігами; 3) просити у представників Антанти санітарної допомоги; 4) домагатися забезпечення вільного транзиту різних товарів зза кордону на Україну, через територію Польщі.

Словом, на цю комісію покладалося багато завдань, які провадили до одного: зняти фактичну бльокаду наших кордонів і поліпшити умови для нашої боротьби. Делегація, як побачимо нижче, впоралася лише з головним своїм завданням, цебто - досягла нового замирення.

ч. 01724.

Щоб ясніше зрозуміти погляд Головного Отамана і ШДА на завдання делегації, подаємо зразки ч. 01724 з дня 17 липня 1919 року:

Головна Команда Українських Військ.
17 липня 1919 р. ч. 01724. Кам'янець на Поділлі.
До Головної Команди Польських Військ.

1. Головна Команда Українських Республіканських Військ жалкує, що підписана військовими представниками України і Польщі у Львові умова про завішення зброї була зірвана завдяки сепаратному виступові деяких вищих представників Галицької Начальної Команди.

2. Українське Головне Командування ще раз підкреслює своє бажання не тільки жити в мирних умовах з польським народом, а також вести спільними зусиллями боротьбу з большевиками до остаточного знищення лютого ворога культури й цивілізації.

3. Головна Команда Українських Республіканських Військ рішуче протестує проти несправедливої й незаслуженої образи Галицьких військ обвинуваченням у большевизмі. Це велике непорозуміння.

Зараз Галицький нарід і Галицька армія переживають велику трагедію, Жорстоко і несправедливо витиснена за межі своєї батьківщини (поза Збруч), не тільки в цих тяжких обставинах не схилилася на бік большевиків, щоб за їхньою допомогою рятувати свою землю, а вся повнотою скупчується поза Збручем, і під моїм безпосереднім доглядом реорганізується і частиною своїх сил навіть уже взяла участь у загальній боротьбі Соборної України з большевиками.

4. Оскільки долю Галичини остаточно й справедливо має бути вирішено мировою конференцією а для успішної боротьби з большевиками необхідне повне напруження моральних і фізичних сил, тому для підвищення морального стану Українських Республіканських Військ і особливо частин Галицької армії, потрібно надати певну можливість Українській армії мати глибокий тил на терені ЗОУНР, як базу і джерело для поповнення і постачання армії.

Тому, до остаточного вирішення державами Антанти, вважаю, що необхідно тепер же надати до розпорядимости військ УНР територію принаймні згідно з умовами перемир'я української делегації отамана Дельвіга від 16 червня ц. р., додавши до них місто Тарнопіль, як важливий залізничний вузол для операції в напрямку на Шепетівку і далі на північ.

А наперед до вияснення справи взаємовідносин між обома державами пропонується Польській Головній Команді дати наказ підлеглим військам не переходити р. Збруч і тим не руйнувати тили Наддніпрянської армії, яка провадить успішну боротьбу з большевиками.


Головний Отаман Петлюра,
Начальник Штабу ДА отаман В.Тютюнник.
(Печатка)

Подаємо також характерну повновласть НК ГА.

ПОВНОВЛАСТЬ НК ГА

НК ГА ч. 4119. Повновласть, силою якої уповновласнюється сотника Магаляса Семена, сотника Луцького Остапа та сотника Гузара Романа вести переговори з делегатами НК ГА про завішення оружжя, установлення демаркаційної лінії, виміну полонених і інтернованих та в інших справах військового характеру в злуці з заступниками Отамана Петлюри.

Місце постою, 23 липня 1919 р.

Нач. Штабу ГА Шаманек, полковник. (Печатка).
Нач. Вождь Військ ЗОУНР Мирон Тарнавський, ген.-четар.

Перебіг пертрактацій.

Наша делегація перебувала у Львові аж до 9.VІІІ, ніяких переговорів до цього часу не велося. З польського боку висувалися різні перешкоди. 3а цей час, на побаченні з військовим представником Франції, підполк. Де-Ранті, полк. Ліпко зумів з'ясувати, що Антанта заборонила Польській армії наступати далі за Збруч.

Нарешті, далі лише 10.VІІІ. в Демблині розпочалися пертрактації з польськими делегатами; на чолі польської делегації стояв ген.-пор. Дурський.

15.VІІІ. польська делегація вже остаточно конкретувала свої вимоги, військова частина загалом була до прийняття для нас, частина політична вимагала санкції з боку Головного Отамана й його Уряду.

Тому делегаціями було вирішено зробити перерву на 10 діб, щоб одержати уповноваження від Головного Отамана й Уряду.

В Кам'янці Головний Отаман, і Уряд, заслухавши звіт, погодилися з пропонованою поляками демаркаційною лінією. Внесено лише побажання про зміну деяких політичних пунктів. Д-р Петрушевич висловив бажання, щоб обмін військово-полонених між Польщею й Україною поширити й на галичан.

З 15.VІІІ. польські війська почали рух на Дубно-Рівне, і за невеликим винятком притримувалися демаркацїйної лінії, ними запропонованої (крім інцидентів у Шепетівці й Новоград-Волинському).

Цю умову було остаточно підписано 1-го вересня.

Тимчасова лінія розмежування оперативних дій: Волочиськ (із причілком) у польському заряді, Базалія і Корець в українському заряді. Олевськ, Мозир у польському заряді, нарешті, Шепетівка в українському, а Славута - в польському.

Значення згоди.

1. Цю умову підписали представники УНР і д-ра Петрушевича.

2. Наше ліве крило прикривала польська армія.

3. Ця умова розгладжувала ворожнечу між Польською й Галицькою арміями.

4. Ми забезпечували собі тил на випадок нашого неуспіху в боротьбі з большевиками.