РОЗДІЛ XXVI

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА СИЛ І НАПРЯМКІВ

Київський напрямок. Сх. ч. 18.

Починалася генеральна офензива. Для наступу намічалося три напрямки: головний удар скеровано на Козятин-Київ. Сюди скупчено гро наших сил (Центральна армійська група), два Галицькі корпуси, бригада кінноти і найсильніша Наддніпрянська група - Запорожці.

Шепетівський напрямок. Сх. ч. 18

Для забезпечення з заходу напряму головної операційної лінії, наступає на Шепетівку теж поважна сила - армійська група під керуванням Команданта 2-го Галицького корпусу полк. Вольфа. Її складали 2-й Галицький корпус і сильна й боєздатна найбільш забезпечена військовою технікою група СС.

Таким чином, ми мали перевагу над червоними на Київському й Коростенському напрямках. У нас було в цих двох армійських групах біля 22-23 тисячі багнетів та табель, 260 гармат і до 700 кулеметів. Поза всім, наше військо було вже зосереджене і чекало лише наказу про рух вперед.

Тому наш наступ мав розвиватися хутко й безболізно до підходу до ворога значних резерв, а цього, через умови загальної бойової ситуації, скоро годі було сподіватися. Найбільшої загрози щодо ворожого контрнаступу чекалося з південного заходу, з боку Коростеня; тому група Вольфа й мусіла лагодитись до скоршого захоплення цього залізничного вузла.

Одеський напрямок.

В східню армійську групу ввійшли всі частини бувшої Наддніпрянської армії (без Запорожців і Січовиків), до неї теж приділено 11-ту Галицьку бригаду, разом біля 8 тисяч багнетів і шабель (докладно про це нижче).

Загалом, ця армійська група була більше ніж удвічі слабша за ворога (18-20 тис. багнетів та шабель), що посідав побережжя Чорного моря і боровся проти пполк. Удовиченка.

Фрснт для цієї групи призначено величезний. Зрозуміло, що на цьому напрямку мусіли розгорнутися поважні бойові дії, і треба було Вищому Командуванню мати, на випадок потреби, вільні резерви, щоб їх своєчасно подати в Східню армійську групу.

Нарешті, в резерві Головного Отамана лишалася боєздатна активна бригада УСС (біля 2-х тисяч багнетів і шабель).

УСС - Галицькі Січові Стрільці були розміщені в Кам'янці на Поділлі, маневрувати ними було важко, з причини слабого залізничного руху.

НАСТУП АРМІЙСЬКОЇ ГРУПИ ВОЛЬФА НА ШЕПЕТІВКУ

Бої 13-15.VІІІ.

13.VІІІ. група полк. Вольфа перейшла своїм ударним правим крилом у рішучий наступ. Одначе, червоні спочатку теж наступають і навіть потиснули трохи назад СС і ліве крило 2-го корпусу та знову захопили Старокостянтинів. Але потім дружним натиском Галицької бригади, ворога було відкинуто на північ. Уже 13.VІІІ. галичани вибили червоних із Острополя, 14-го вони ввійшли в Старокостянтинів (до наших рук потрапило до 200 полонених).

Особливу енертію і впертість виявила 7-ма Галицька бригада під проводом полк. Альфреда Бізанца під час вуличних боїв за посідання м. Острополя. Ця бригада завдала ворогові великих втрат.32

Бригади 2-го корпусу женуть червоних, і вже 15-го передові галицькі відділи досягли Полонного, на лівому крилі вони простують на Шепетівку. СС теж подаються з боями нанеред.

В районі ст. В.-Пузирки Січовики, за діяльної допомоги нашого панцерного потягу "Вільна Україна", захопили в полон цілий курінь 2-го совєтського полку (особливого призначення) і кулемети. 15-го СС вийшли на р. Понору. Їхня кіннота захопила Білгородку.

Загострення ситуації в районі Шепетівки 16.VІІІ.

16.VІІІ. в районі Шепетівки створисилася цікава ситуація: в м. Шепетівці розмістилися частини Галицької бритади. 11-та дивізія СС вступає на Шепетівський двірець. В цей же час в районі Шепетівки на цукроварні з'являється новий "спільник" - ескадрон польської "язди". Почалося між поляками і Січовиками непорозуміння, - запахло конфліктом.33

Отаман Коновалець вимагав від польської кінноти, щоб вона звільнила Шепетівку, і про це інформує от. В.Тютюнника. Штаб СС посилає до поляків такого листа:

"Армії УНР наказано зайняти Шепетівку. Пропоную вам сьогодні, 16.VІІІ, до 21-ї години опустити Шепетівку і відійти на р. Горинь. В противному разі я накажу проводити до кінця покладене на нас завдання й буду примушений розвинути проти вас операції".

На жаль, це листування не було доставлене вчасно командирові ескадрону, через відсутність адресата. Отаман Коновалець і його помічник отаман А.Мельник дуже хвилюються і весь час хапаються за зброю.

Отаман В.Тютюнник через апарат заспокоює от. Коновальця і його штаб і забороняє Січовикам починати ворожі дії, поки не з'ясуються обставини. Тим часом сам звертається юзом да польської головної квартири в Бережани і просить шефа штабу, щоб було відведено польські війська за демаркаційну лінію, пропоновану поляками. Польське командування охоче на це погоджується й дає таку відповідь:

"Війська буде стягнуто за демаркаційну лінію; наказ кавалерії обсадити Шепетівку було раніше видано; зараз її звідти буде відтягнуто".

Дійсно, незабаром польські війська звільнили Шепетівку. Січовики й 21 бригада заспокоїлися.

Становище 17.VІІІ. Сх. ч. 18.

На день 17.VІІІ. гро 2-го корпусу скупчилося в районі Полонного-Миропіль, Штаб групи - Полонне. СС міцно обсадили Шепетівку. З розпорядження от: В.Тютюнника, штабові СС підпорядковано наші значні повстанські відділи, що провадили акції в Заславському повіті - біля 1000 бійців при 22 кулеметах.

Взагалі, до 17.VІІІ. включно армійська група Вольфа виконала завдання. Треба було лише просунути ще більше на північ окремі відділи.

Вислід.

Отже: 1) підпорядкування 2-го корпусу і групи СС одній команді та розгортання нею для бою всіх сил відразу ж дали свої позитивні висліди. Ми, порівнюючи легко, взяли гору над ослабшим ворогом. 2) військова Польсько-Українська умова дала під Шепетівкою перший добрий наслідок. 3) Цікаво, що Комгрупи СС от. Коновалець, не будучи вже в підлеглості ШДА, звертається в критичну хвилину до отамана В.Тютюнника, а не до ШГО. Авторитет от. В.Тютюнника і Штабу Дієвої армії був сильний серед нашого війська і в поляків.34

-----------------------------------------------------------------------

[32] Треба взагалі відмітити яскраву постать полк. Альфреда Бізанца. Це молодий, здібний старшина, німець з походження, чесний Галицький патріот з переконання. Полк. Бізанц звертає на себе увагу рішуче в усіх боях. Бойове щастя часто до нього усміхалося.

[33] Згідно з проєктом Польсько-Української умови, Шепетівка лишилася за нами.

[34] Між 13 і 15 серпня Польське командування надіслало Наддніпрянській армії безкоштовно цінний презент - транспорт вогнеприпасу, сповістивши про це через юз В.Тютюнника.

 


РОЗДІЛ XXVII

ПЕРША ФАЗА НАСТУПУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГРУПИ НА КИЇВ

Плин наступу.

НК ГА починає свій наступ у такий спосіб: два Галицькі корпуси скеровано вздовж залізниці; Запорожці простують на північ уступом вперед, активно прикриваючи справа центральну групу; одна бригада (14-та) лишається в армійському запасі (резерві) біля Вінниці.

Ближча мета центральної групи - опанувати Калинівку, де червоні лагодилися дати відсіч нашому рухові.

Всі частини центральної групи хутко просуваються вперед.

Бої до 17.VІІІ. включно. Сх. ч. 18.

Запорожці, розгорнувшись на широкому фронті, по успішних боях, звільняють зону свого наступу від большевицького війська. 8-ма Запорізька дивізія б'є біля Липовця (35 верст на схід від Вінниці) цілу бригаду червоних і бере біля 500 полонених.

17-го Запорожці досягли Вівсянки-Самгородка.

3-й Галицький корпус випер червоних із Калинівки, однак і сам мав значні втрати.

До 17.VІІІ. корпуси зосередилися: 3-й - Чорнятин-Курава, фронтом на Козятин, 1-й - в районі Калинівки, в напрямі на Бердичів. Розбитий ворог у безладді відходить на північ.

НАСТУП ЦЕНТРАЛЬНОЇ АРМІЙСЬКОЇ ГРУПИ
НА СКВИРУ-КОЗЯТИН-БЕРДИЧІВ

Бої 18.VІІІ. Сх. ч. 18.

НК ГА, досягнувши наміченого рубежа, енергійно провадить наступ на Сквиру, Козятин, Бердичів.

18.VІІІ. 3-й Галицький корпус захопив Козятин, завдавши ворогові кривавих утрат.

Запорожці наступають на правому крилі. Щоб допомогти 3-му корпусові, 7-ма Запорізька дивізія перетяла залізничний шлях на північ від Козятина, і ворог, під загрозою з тилу, швидко подався на північ, не поставивши належного опору 3-му корпусові.

1-й корпус скеровано на Бердичів. Він передовими бригадами вибивав ворога з Райгородка.

Бої 19.VІІІ. Сх. ч. 18.

19.VІІІ. 1-й Галицький корпус повів наступ на Бердичів двома групами, з південного заходу дві бригади тиснуть від Райгородка, а дві інші бригади - з півдня (від Махнівки).

О год. 8.15 хвил. 19.VІІІ. Бердичів здобуто.

Переслідування 3-м корпусом. Сх. ч. 18.

20 і 21.VІІІ. 3-й Галицький корпус панцерними потягами й авангардом переслідує червоних. Запорожці однією дивізією рушають на Сквиру. 1-й корпус зосереджується в районі Бердичева.

АРМІЙСЬКА ГРУПА ВОЛЬФА.
НАСТУП НА ЖИТОМИР-ЗВЯГЕЛЬ(НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ)

Полк. Вольф 18.VІІІ. одержує розпорядження ударити 2-м корпусом на Житомир, групу СС висунути на Звягель.

21.VІІІ. бригади 2-го корпусу ввійшли в Житомир, і висунули для захисту його дві заслони: першу на північ -на 15 верст біля Черняхова, другу на схід на 20 верст по шосе на Киів біля Коростишева. Група СС 21.VІІІ. опанувала Звягель. На цих напрямках ворог не чинив значного опору.

Вислід. Сх. ч. 18.

Отже, на Киівському й Коростенському напрямках наше військо за короткий час досягло великих успіхів: 1) ми розбили червоних на цих напрямках і вони, здеморалізовані, відходять на Киів і Коростень. 2) до наших рук дісталась значна військова здобич. В одному лише Бердичеві захоплено два ворожі панцерні потяги, більш як сотня паротягів і тисячі вагонів. 3) Ми звільнили від ворога дві важливі залізничні магістралі Вінниця-Козятин і Шепетівка-Козятин; також нам припали залізниці: Бердичів-Житомир і Шепетівка-Звягель. Ця обставина сприяла кращому маневруванню наших військ. 4) Дух армії піднісся, боєздатність зросла.

Розпорядження шго і армійських груп.

Центральна армійська група виконала наказ ШГО ч. 4. Так само справилася із своїм новим завданням група полк. Вольфа.

Звертає на себе увагу лише та обставина, що вже 18.VІІІ. ШГО вводить у свій плян значний коректив. На Житомир, з його розпорядження, скеровано 2-й Галицький корпус, тим часом, як це місто мусіла обсадити частина центральної групи (див. наказ ч. 4, § 4-5).


На нашу думку, цю зміну викликано частково бажанням, висунувши частини 2-го корпусу від Полонного на Житомир, відтяти червоним шлях відбороту від Бердичева. Одначе, як уже відомо, 19.VІІІ. зранку 1-й корпус вмаршував у Бердичів, і гостра потреба такої зміни відпадала.

Отже, до вечора 21.VІІІ. всі три Галицькі корпуси і Запорізька група розгорнулися сливе на одній лінії 1-й і 3-й корп. фронтом на схід і на південний схід; 2-й на схід і на північ запорізьска група - фронтом на схід і на південний схід. СС - уступом за лівим флангом біля Звягеля. В такому угрупованні закладено певну ідею. Яку саме, це ми побачимо далі.

НК ГА.

На нашу думку, доцільні були і плян наступу НК ГА по рубежах, і групування сил.

Як перший етап, вирішено захопити район Калинівки; сюди приділено два Галицькі корпуси, вони один поруч одного просуваються вперед.

Ворога розбито, позбавлено стійкости, тепер легше здійснити другий етап, і корпуси вже націлені на ширший фронт, саме: 3-й корпус атакує Козятин, 1-й - м. Бердичів.

Запорожці.

Поважне завдання покладено на Запорожців; вони наступають на схід від залізниці на фронті 30-32 верст і надійно прикривають 1-й корпус. В той же час вони обходоять охоплюючим рухом усі позиції червоних, улаштовані ними для захисту залізничних вузлів, і цим зручним маневром Запорожці значно полегшують фронтальний наступ 3-го корпусу. Червоні, під загрозою своєму запіллю, були вимушені швидко пиводити з бою панцерні потяги, цю головну свою вогневу силу на залізницях.

Запорожці добре зрозуміли своє завдання і гаразд його виконали.

Взагалі, наша чисельна і моральна перевага над ворогом на цих напрямках і відповідне керування військами добре відбилося на нашій операції.