РОЗДІЛ XXVIII

СХІДНЯ АРМІЙСЬКА ГРУПА (НАДДНІПРЯНСЬКА АРМІЯ)

Стан Наддніпрянської армії. Сх. ч. 19.

Ситуація на відтинку Наддніпрянської армії склалася поважна. Ворог попередніми боями вже виявив 45-ту дивізію з доданими до неї частинами.

Але гро 14-ї большевицької армії. Ще не визначило своїх намірів. Треба було вживати відповідних заходів, щоби стримати навалу червоних, а склад Наддніпрянської армії - невеличкий кількісно, до того ж частини її ще й не скупчилися.

А обставини вимагали швидких і рішучих дій, щоб захистити правий фланг і тил центральдій групі.

Розглянемо докладніше цю справу.

На фронті змагалася лише 3-тя Залізна, переможна дивізія.35

Повстанську групу Ю.Тютюнника (Київська дивізія) було розміщено в районі Ворошилівка-Тиврів. 9-та Залізнична дивізія, слабенька чисельно, зосередилася в Жмеринці. В цьому ж районі вже стала й 11-та Галицька бригада.

Справи з 2-ю дивізією (Січ) не було ще остаточно залагоджено. Нарешті було вирішено не розформовувати її, а призначити їй нового начальника, полковника Бондаренка. Але отаман Божко не здавав своїх позицій і погрожував "збройно оборонити свої права". Треба було ліквідувати цього напівбожевільного отамана. Це тертя прикро відбилося на боєздатності 2-ї дивізії.

Лишалася ще не досить витривала Волинська група, що перебувала в цей час в районі Війтівців.

Волинці не брали участи в боях уже біля 3-х тижнів. Новий командувач Волинської групи полк. Осмоловський працював над упорядкуванням її. Щоб реорганізувати цю групу і зміцнити її, за Начальника Штабу групи призначено Генштабу полковника Мішківського. Цей видатний старшина значно спричинився до відновлення її боєздатности.36

Командармом Наддніпрянської призначено отамана В.Тютюнника, Начальником Штабу - от. Сінклера, 1-м генквартом - полк. Капустянського, другим - от. Янушевського.

Фактично персональний склад ШДА увійшов цілком до Штабу Наддніпрянської армії.

Командармові Наддніпрянської підлягали також усі повстанські відділи на терені України, і від нього одержували зарядження.

Як бачимо, лише одна дивізія була на бойовому фронті Наддніпрянської армії, решта частин допіру скупчувавалися.37

Отже, сили Наддніпрянської армії були, порівнюючи, невеликі, ще до того й розпорошені, а завдання дуже важливі.

Заходи ШНА до зміцнення армії.

Командування Наддніпрянської армії брало під увагу ці обставини і хотіло підсилити свій склад. На нараді 10.VІІІ, що відбулася в Кам'янці під головуванням от. Петлюри, представники Наддніпрянської армії просили Шефа Штабу от. Юнакова і генерала Курмановича, щоб до Наддніпрянської армії було приділено щонайменше дві бригади галичан. ШГО не пристав на це. От. Сінклєр мав палку розмову з вищими чинниками Головного Отамана з приводу завдань, які покладено на Наддніпрянську армію. Він зазначав, що Наддніпрянська армія здужає боронити лише напрямки Вапнярка-Бірзула, Христинівка-Тальне, Христинівка-Умань, висунути ж будьяку частину далеко на північ на Володарку (за 15 верст на схід від Сквири) не можна, бо тоді 14-та большевицька армія зможе прорватися на Жмеринку або Козятин; ген. Курманович із цим не зовсім погодився. Одначе, Штаб Наддніпрянської армії лишився при своїй думці і перевів її в життя й тому тільки, як побачимо далі, допіру міг виконати своє завдання оборони головної операційної лінії на Київ.

ПЛЯНИ ШТАБУ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ АРМІЇ І РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Командування вирішує висунути дві групи на важливіші напрямки Одеський і Христинівський - ці правдоподібні шляхи руху гро 14-ї большевицької армії; свої ж резерви зосередити в районі Жмеринки, щоб підтримати той із напрямків, де виявляться головні ворожі сили. Штаб теж мав на увазі, опанувавши Христинівку, висунути панцерні потяги й повстанські відділи по залізниці на північ на Шполу-Квіткове, щоб перетяти ворогові й цей шлях відвороту.

Наступ на Бірзулу мусів розпочати пполк. Удовиченко, на Христинівку-Умань от. Ю.Тютюнник (телеграма ч. 2173/К від 13.VІІІ).

Як бачимо, всю увагу звернуто лише на Одеський і Христинівський напрямки, на Володарку не відряджається жодної частини. Чисельна центральна група мала повну змогу прикрити своє праве крило власними засобами.

Вислід.

Наддніпрянська армія почала виконувати наказ ч. 4 по духу, а не по формі. Отже, головна думка ШНА - тримати міцно в своїх руках залізничні вузли Вапнярка і Христинівка, скупчити резерви для дальшого маневру і, таким чином, надійно прикрити операційну лінію центральної групи.

НАСТУП ПОЛК. УДОВИЧЕНКА

Бої 14-16.VІІІ. Сх. ч. 19.

14.VІІІ. 3-тя Залізна дивізія несподівано для ворога переходить в наступ38 і в трьохденних гарячих боях завдає ворогові поразки і відсуває його геть на південь, верст на 15. Станція Рудниця залишається в наших руках.

Контрнаступ червоних. Бої 17.VІІІ. Сх. ч. 19.

Але підсилившись, ворог уже 16.VІІІ. ввечері починає контрнаступ на широкому фронті, охоплюючи крила 3-ї дивізії своєю кіннотою й комуністичними відділами. 17-го бої точаться з перемінним успіхом. 3-тя дивізія зазнала тяжких утрат. Між іншим, смертельно поранено молодого, сміливого командира 8-го полку Царенка.

Ворог увесь час насідає на дивізію і примушуючи її відходити крок за кроком.

Ситуація 19.VІІІ.

Увечері 19.VІІІ. склалася загрозлива ситуація. У Залізних Стрільців брак набоїв, полки знесилилися від безперервних боїв. Ворог своїми атаками намагається звалити нашу дивізію. Ми залишили Крижопіль і Гарячківку. Одначе, Залізна ще б'ється.

Штаб Наддніпрянської армії вживає всіх заходів, щоб надіслати набоїв до пполк. Удовиченка, підсилити його свіжими частинами. Отаман Ю.Тютюнник із своєї групи, з наказу Штабу, надсилає до 3-ї дивізії 50% свого вогнеприпасу; з Могилева екстреним потягом теж наспівають набої, але все це підходить по краплі.

В цей же час уже поспішає на допомогу пполк. Удовиченкові 11-та Галицька бригада. З її підходом, 19-го ввечері становище поліпшало.39

Бої 20-21.VІІІ. Сх. ч. 19.

20.VІІІ. Вапнярська група знову йде в наступ, вибиває ворога з Крижополя та Гарячківки й тисне його на південь. Ми захопили полонених, обоз, кулемети.

21.VІІІ. знов починаються вперті бої, червоні атакують наш фронт. Цілий курінь 11-ї Галицької бригади виведено з ладу. Тільки пізно вночі ворога відбито і він подався назад.

Рух групи Ю.Тютюнника.

15.VІІІ. Київська група починає свій форсований марш і швидко, "по повстанському" рушає вперед. Вона перевозить свій вантаж і деякі відділи залізницею на Вапнярку-Христинівку. Фронтові частини йдуть через Гайсин-Брацлав на Христинівку. Треба тут зазначити, що Христинівку й Умань уже встигли захопити наші повстанці й вибили звідти ворога, що відійшов на Погребище.

У цьому районі зібрався цілий букет отаманів. Тут опинився організований відділ Павловського, що з пропозиції пполк. Удовиченка вирушив із Вапнярки на Христинівку. Так само сюди відійшов нестриманий і палкий отаман Зелений, що користувався такою любов'ю й пошаною буйної Таращі і раніше виступав проти наших військ. В Умані перебувало ще кілька ватажків меншого калібру.40

Вже 19.VІІІ. одна дивізія Ю.Тютюнника підходить до Умані. А 20.VІІІ. вся група зосередилась у районі Христинівка - Умань - ст. Яроватка. Отаман Ю.Тютюнник із штабом дістався на ст. Христинівку.

Він вимагає підлеглости собі з боку всіх отаманів і їхніх загонів. Необхідно підкреслити характерну рису ватажків повстанських - це небажання працювати спільно і підлягати один одному. Слабіша постать мусить шукати для себе вільних просторів.

Тому зрозуміло, що от. Зелений не хотів співпрацювати з от. Ю.Тютюнником і подався з своєю дивізією на північ - на Білу-Церкву, щоб через Канів ударити на Київ.41

21.VІІІ. окремі відділи Тютюнника йдуть на Шполу.

Таким чином, за шість діб Київська повстанська група пройшла 140 верст і досягла призначеного їй району.

Отже, до вечора 21.VІІІ. група Ю.Тютюнника вже обсадила Христинівку.

Вислід. Сх. ч. 19.

Цим унеможливив ворогові відворот залізницею Христинівка-Козятин. Наші панцерні потяги з авангардом просунулися в напрямку на Шполу. На цьому напрямку ворога майже не виявлено. Ворог із Христинівки відійшов на Погребище, де його перехопили Запорожці.

Трохи гірша була справа на Одеському напрямку. Там, після тижневих упертих боїв, Вапнярська група, нарешті, лишилася на вихідному становищі. Захопити Бірзулу й розбити ворога не пощастило. Тут виявилися значні большевицькі сили. Вапнярська група досить знесилена. Наші резерви поволі підходять до Жмеринки.42

На нашу думку, полк. Удовиченко трохи поспішив із своїм окремим наступом. Згідно з директивою, він мусів почати свій рух тоді, коли Ю.Тютюнник опанує м. Брацлав (телеграма ч. 2173/К).

Проте, енергія, витривалість та активність Залізної дивізії заслуговує бути відзначеною.

Так само 11-та Галицька бригада наспівав вчасно, і б'ється завзято поруч із 3-ю дивізією. Її допомога 19-го ввечері значно підсилила - 3-тю дивізію.

Ю.Тютюнник добре організував свій марш і швидко його перевів.

-----------------------------------------------------------------------

[35] За героїчні бої під Вапняркою, надзвичайну стійкість та витривалість 3-ї дивізії, їй надається назву "Залізної".

[36] Генштабу полковник Євген Васильович Мішківський працює на відповідальних посадах, в Українській армії ще з 1911 року. Він брав діяльну участь в організації Галицької армії і в керуванні нею під Львовом, на посаді Шефа Штабу НК ГА. Далі його було призначено Начальником Штабу Східнього фронту в Наддніпрянській армії.

Полк. Мішківський справжній богатир тілом і духом, людина нестримної енергії, великої працездатності й лицарськоі вдачі. Надмір енергії навіть трохи шкодив йому. За всяку працю Євген Васильович хапався сам; правда, все кипіло в його руках, але підлеглі призвичаювалися покладатися на свого начальника і, коли він відходив від праці, то справи гальмувалися. Цей вельми хоробрий старшина був смертельно поранений ворожим стрілом в героїчній сутичці під Чорним Островом в 1920 році.

Українська армія через його смерть зазнала тяжкої втрати.

[37] Від Жмеринки (осередку скупчення резерв) до бойових частин 3-ї дивізії більше, ніж 110 верст.

[38] Для координації акцій полк.Удовиченка і Київської групи було наказано 3-й дивізії рушити вперед тоді, коли в Брацлав увійдуть частини Київської групи.

[39] 11-та Галицька бригада і 3-тя Дивізія складають Вапнярську групу під керуванням полк. Удовиченка.

[40] На допомогу повстанцям надіслано панцерний потяг.

[41] Склад відділу Зеленого: 3-4 тис. люду, 400 кіннотчиків, 6 гармат і величезний обоз. Набоїв обмаль (про Зеленого див. чч. І-ІІ "Походу").

[42] Все ж Вапнярська група надійно прикривала напрямок Вапнярка-Жмеринка, лише треба було зміцнити її і відповідвим маневром своїх резерв допомогти їй.