РОЗДІЛ XXXI

НАСТУП ЦЕНТРАЛЬНОЇ АРМІЙСЬКОЇ
ГРУПИ І БОЇ З 23 до 27.VІІІ. ДРУГА ФАЗА.

Бої під Фастовом. Сх. ч. 21.

Наступ на Київ Центральної групи скомбіновано так: на Фастів наступає 3-й корпус, за ним на залізницю Козятин - Фастів поволі скупчується 11-й Галицький корпус. На Білу Церкву йдуть Запорожці. Червоні під Фастовом 24.VІІІ. поставили галичанам сильний опір; не зважаючи на це, їхні позиції (на південний захід від Фастова - ст. Китайка-Ставище) цього ж таки дня, після гарячого бою, проламано. Здеморалізований ворог подався далі на північ; Бригади 3-го корпусу переслідують його.

Бої за Білу Церкву. Сх. ч. 21.

Цікаві бої точилися за посідання Білої Церкви. 24.VІІІ. 6-та Запорізька дивізія захопила Білу Церкву. Після бою сюди прибув комгрупи із своїм Штабом. До Білої Церкви наближався і партизанський загін отамана Зеленого.

В цей час у Штабі Запорізької групи було одержано відомості, що із сходу, з боку Квітківського, на Білу Церкву насувається триполкова большевицька бригада з панцерними потягами.

Полк. Сальський, уживши різних хитрощів, нарешті умовив таки отамана Зеленого, щоб він узяв активну участь в обороні Білої Церкви та погодився тимчасово підлягати розпорядженням Штабу Запорізької групи. За це пообіцяно партизанам передати весь вогнеприпас, який поведеться захопити у ворога в бою.

25.VІІІ. червоні вдерлися в Білу Церкву, їм із фронту дали добру відсіч Запорожці, а на большевицькі обози налетів ураганом із своїми повстанцями отаман Зелений. Там було чим поживитися. Швидко поле вкрилося ворожим трупом. Червоних було розбито вщент.

В наші руки дісталася значна військова здобич: панцерні потяги, гармати, кулемети та інше.

Отаман Зелений одержав свою частку з військової здобичі, сердечно попрощався з Запорожцями і далі подався на Канів.

Вислід. Сх. ч. 21.

Отже, до вечора 26.VІІІ. бригади 3-го корпусу опанували Васильків; 1-й корпус зосередився в районі Корнин-Попельня, Запорожці - уступом позаду. Ворог у повному відвороті. Всі шляхи від Мотовилівки на Київ забито потягами, де зовсім припинився всякий рух.

Таким чином, Центральна група була готова до атаки Києва; правда, ворог намагався ще захищати підступи до Києва на укріпленій позиції, але це, з огляду на загальну ситуацію, було заздалегідь засуджено на неуспіх.

НК ГА ще 24.VІІІ. натякає Штабові Головного Отамана в своїй телеграмі на необхідність швидше рухатись на Київ, щоб першими взяти його з усім його багатомільярдовим майном. Та й усі частини, що оперували на Київському напрямку, захопилися своїм наступом і були окрилені бажанням якомога швидше вибити червоних із Золотоверхого Києва.

Так само й Наддніпрянська армія, виконуючи своє важке завдання, все ж думками була з Галицькою армією й Запорожцями під Києвом. Ще 24.VІІІ. Командарм Наддніпрянської висловлює бажання дальших успіхів Галицькій армії і сподівається, що вона швидко здобуде Київ.

Телеграми ШНА і НК ГА.

Подаю характерні телеграми Штабу Наддніпрянської армії й НК ГА, якими обидві ці установи обмінялися:

"Штаб Наддніпрянської армії радіє великим успіхам братерських військ, котрі женуть ворога, що відходить на Київ. З свого боку війська й Штаб Наддніпрянської армії вживають усіх заходів, щоб забезпечити праве крило головних сил, оперуючих на Київ, маючи на увазі розбити й знищити ворога.

ч.2228/К."

Відповідь:

"Галицька армія щиро дякує за ваш братерський привіт. Виконуючи наше завдання, ми не турбуємося за правий фланг знаючи, що там стоять герої Наддніпрянці. Дай, Боже, особисто подякувати вам у Києві".

Одначе, неясність ставлення до нас Добрармії непокоїла командний склад і війська. Запорожці посувалися на схід, проте весь час поглядали в бік Квіткова (звідки наближалася Терсько-Кубанська дивізія) і тримали одну дивізію в резерві - на всякий випадок.

ПОДІЇ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Ситуація на лівому крилі. Сх. ч. 21.

Трохи гірше склалася ситуація на лівому крилі. 2-й корпус лишався своїм гро в Житомирі і не чинив активно проти Коростеня а там поволі почали скупчуватися недобитки 44-ї дивізії, туди ж наспіли й деякі підсилення з півночі та евакуйовані з Києва. На північ від Звягеля проти Січовиків з'явилася червона повстанська бригада. Вона складалася з волиняків, що не співчували українсько-польській угоді. До того ж і наші спільники Поляки, - це треба відзначити, - провадили якусь подвійну політику і турбували Штаб СС своїми ворожими кроками. Так, наприклад, на схід від Звягеля 26.VІІІ. вони захопили цілий обоз одного з полків групи СС. Траплялися кілька разів аналогічні випадки, але в менших розмірах. Все це прикро відбивалося на настроях Січових Стрільців.

Взагалі, ні СС, ні 2-й корпус не зробили серйозної спроби захопити Коростень.

Командування СС, обурене ворожим ставленням поляків, на власну руку вирішує звільнити напрямок Звягель-Коростень і відійти на Житомир. Нехай, мовляв, поляки та большевики б'ються проміж себе на Коростенському напрямку.

ОЦІНКА АКЦІЙ НА КИЇВСЬКОМУ Й КОРОСТЕНСЬКОМУ НАПРЯМКАХ

Оцінка напрямку руху 1-го корпусу. Сх. ч. 21.

НК ГА веде наступ від Козятина на Київ уздовж залізниці Козятин-Фастів, 3-й корпус іде в бій, 1-й корпус тримається в резерві ззаду. На шосе Житомир-Київ не звернуто уваги.

На нашу думку, з огляду на сприятливі обставини, було можливо 1-й корпус, або, краще, дві його бригади скерувати на Житомир, а решту тримати в резерві. Бригади 1-го корпусу з Бердичева могли зосередитися в Житомир уже 22-23 і розпочати наступ на Київ.

На Київському напрямку 3-й корпус легко справлявся з слабішим від нього ворогом.

У Фастові, як уже зазначалося, лише дві бригади з усього корпусу побили ворога. До того ж Запорожці надійно забезпечували праве крило і, в разі потреби, могли подати допомогу 3-му корпусові.

Нарешті, боятися сильної диверсії з Києва також не було чого.

Позитивні сторони зосередження частин 1-го корпусу в Житомирі були ось які: 1) цим звільнявся весь 2-й корпус, який треба було намірити на Коростень і який, правдоподібноу вже здобув би цей вузол; 2) з Коростеня 2-й корпус міг надіслати залізницею на Київ, на випадок потреби, якунебудь частину; 3) наступ бригад 1-го корпусу по шосе уможливлював викинути на північ окремі відділи, щоб зруйнувати залізницю Київ-Коростень і цим припинити евакуацію червоних із Києва раніш майже за тиждень.

Небезпеки для окремого руху бригад 1-го корпусу по шосе на Київ не було тому, що шосе і залізниця Фастів-Київ зближаються мірою підходу до околиць Киева.

Таким чином, у момент рішучої атаки Києва всі сили Центральної групи були б у маневровому між собою зв'язку. Крім того, 1-й корпус своїм рухом обходив усі, большевицькі позиції, що прикривали Київ із південного заходу.

Акції полк. Вольфа.

На нашу думку, акції групи полк. Вольфа взагалі мляві. 2-й корпус перебувае 21-26.VІІІ. в районі Житомира, СС у Звягелі, і за цей час не організував рішучої акції проти Коростеня. Захопити його було досить легко.

ШГО надає цьому вузлові важливого значення; він ще 21.VІІІ. видає розпорядження, щоб кіннота групи Вольфа здобула Коростень і перетяла залізничний шлях на північ від нього.

Таким чином, здається нам, коректива до наказу ч. 4 про передачу Житомира групі полк. Вольфа була однією з причин, що Коростень не було здобуто. За другу причину була пасивність групи Вольфа і, нарешті, неприємні "інцинденти" у Січовиків із поляками.

Самостійно схвалене рішення СС відійти з призначеного їм напрямку на Житомир, на нашу думку, і не зовсім доцільне, і не викликалось обставинами.

Загальні висновки щодо всіх напрямків.

Взагалі, наш наступ на Київ пляново розвивався. Забезпечення з півдня операційноі лінії на Київ провадилося Наддніпрянською армією покищо успішно, одначе, тут ще мусів початися генеральний бій з усією південною большевицькою групою. ШНА вживав відповідних заходів для успішної боротьби з нею. ШГО в тих же цілях видав розпорядження пересунути бригаду УСС на Жмеринку.

На жаль, НК ГА не знайшла можливим виділити бодай одну бригаду в Жмеринку на допомогу Наддніпрянській армії, хоч на Київському напрямку у неї сили більше, ніж вистарчало.

На Коростенському напрямку червоні потрошку зміцнюються, одначе, група полк. Вольфа була в силі їм протистати, а навіть за енергійних дій і вибити їх із Коростеня.

Отже, останній важливий крок - атака Києва - обіцяв повний успіх.


РОЗДІЛ XXXII

НАСТУП НАДДНІПРЯНСЬКОЇ АРМІЇ
ПРОТИ 45-ї СОВЄТСЬКОЇ ДИВІЗІЇ

Ситуація ворожа. Сх. ч. 20.

До вечора 26.VІІІ. вже остаточно виявилося групування ворожих сил. 58-ма дивізія, як зазначалося вище, почала рух у напрямі на Вознесенськ, 45-та з боями проривалася на Вапнярку, 47-ма скупчувалася в районі Бірзули в резерві.

Звідси мала змогу підтримати чи 58-му, чи 45-ту дивізії

Ситуація наша. Сх. ч. 21.

Скупчення Волинської групи доходило до кінця; правда, була ще в поході 4-та дивізія, але передові ешелони її вже наспівали. Чекати далі було небезпечно. Ворог міг попередити нас. На Христинівському напрямку невтральність з боку Терсько-Кубанської пластунської дивізії розв'язувала руки Ю.Тютюнникові.

Командування Наддніпряиської армії рішає бити по черзі ворожі дивізії, починаючи з найнебезпечнішої для нас.

Директива ч. 2240-к. Сх. чч. 22 і 23.

26.VІІІ ШНА видає директиву ч.2240-к. Ідея цієї директиви й головні точки її такі: вся Наддніпрянська армія переходить у наступ, щоби знищити Вапнярську ворожу групу. Надалі малося, просунувшись наперед, посісти рубіж Рибниця (що на Дністрі) - Бірзула - Ольвіополь і проробити собі вільні шляхи на побережжя Чорного моря. Наступ починають разом усі три групи. Удовиченко - вздовж залізниці, Волинська група зосереджується в районі Верхівка-Ободівка, виграє фланг червоної Вапнярської групи і, просунувшись далі на південь, круто повертає на захід і б'є по правому крилу й тилу 45-ї совєтської дивізії й відтинає її від Бірзули. 4-та дивізія Волинської групи в резерві ШНА.

Ю.Тютюнник забезпечує ліве крило НА. Він прямує на південь - на Голованівськ-Ольвіополь і своїм наступом стримує 58-му сов. дивізію.

Бої з 27 до 30.VІІІ. Сх. ч. 23.

Ворог 27.VІІІ. енергійно атакує групу Удовиченка; спершу він натискає на праве крило (на див. 9) і трохи відсуває його назад. 29 й 30-го він охоплює ліве крило, яке боронить 11-та Галицька бригада й 8-й полк 3-ї дивізії й завдає їм важких утрат.

Група Удовиченка парирує цей наступ короткими контр-ударами.

Ситуація 30.VІІІ ввечері. Сх. ч. 24.

До вечора 30.VІІІ. на Вапнярському напрямку утворюється загрозлива ситуація. Група Удовиченка виснажена й ледве-ледве тримається. В деяких місцях на нашому лівому крилі ворог досяг наших позицій. Ворожим гарматним огнем виведено із строю наші чотири гавбиці і п'ять легких гармат. Два панцерні потяги теж зіпсувалися. Удовиченко має вночі трохи відсунутись назад. Нами залишено Крижопіль, Вапнярку евакуюємо.

Одначе, Волинська група вже почала свій маневр. Штаб цієї групи скерував першу дивізію на Кодиму, другу - на Рудницю. 4-та дивізія, з розпорядження ШНА, скупчилася на північ від 11-ї Галицької бригади, безпосередньо прикриваючи ліве крило групі Удовиченка. Бригада УСС уже в Жмеринці, в ешелонах.

Акції Київської повстанської групи з 27 до 31.VІІІ. Сх. чч. 21, 23, 24.

Дивізії Ю.Тютюнника перед наступом були розміщені так: 5-та в Умані, 12-та в Тальному, панцерні потяги з охороною в полі в дотику з Денікінцями.

Щоб прискорити собі рух, от. Ю.Тютюнник почав наступ на південь двома дивізіями і різними шляхами, маючи зосередити ці дивізії в районі Голованівська. Рух почався 28.VІІІ. 12-ю дивізією. 5-та трохи затрималася, бо чекала повстанця Волинця, - який мав до неї приєднатися з своїми загонами.

До 30.VІІІ. Ю.Тютюнник сподівався досягти Голованівська обома дивізіями. Свій Штаб він переводить вузькоторовою колією в Гайворон, а сам комгрупи лишається при 5-й дивізії.

Назустріч Київській групі швидко рухалась 58-ма совєтська дивізія, і теж двома колонами: менша йшла на Юзефпіль-Покотилів, більша - на Голованівськ, за ними - ціла хмара обозів.

Зустрічні бої 30.VІІІ. Сх. ч. 24.

30.VІІІ. почалися уперті зустрічні бої 5-ї дивізії в районі Голованівська з ворожою колоною, що залишила свій ар'єргард і прямувала на Грушки. В Покотилові 12 дивізія також здибалася з ворогом.

Бої на Вапнярському напрямку з 31.VІІІ. до 3.ІХ.

31.VІІІ. ШНА видає гострий наказ ч.2254/К: військам виконувати останню директиву і зліквідувати Вапнярську ворожу групу.

31.VІІІ. група Удовиченка, за допомогою 4-ї дивізії, потроху просувається вперед. Але ворог міцно тримається. До полудня 1.ІХ. бої досягають кульмінаційної точки.

Критичне становище 1.ІХ.

Ворог зробив останню спробу прорвати наш фронт і прожогом кинувся вперед. В 9-му полку забито командира куреня і всіх сотенних командирів. Призначених під час бою нових сотенних командирів теж було всіх забито. Командира 7-го полку двічі поранено. Великі втрати мала й 11-та Галицька бригада, яка завзято билася поруч з 3-ю дивізією. Одначе, ворога відбито. 4-та дивізія з півночі охоплює його. Раптом у червоних почалась якась метушня на фронті. Далеко в тилу почали грати наші гармати й скоростріли, було чути сильні вибухи... То Волинці вдерлися на вороже запілля.

Ми перемогли.

Маневр Волинської групи. Сх. ч. 24.

2-га, дивізія почала 30.VІІІ. наступ на Рудницю, але контрударом свіжих большевицьких сил її було відкинено, і лише після значних зусиль та підтримки з боку 4-ї дивізії, 1.ІХ. була захоплена Рудниця.

Зовсім інакше діяла 1-та Північна дивізія під проводом от. Ярошевича. Вона вже 30.VІІІ. вибила ворожий відділ із Чечельника і захопила полонених; 31.VІІІ. Північна дивізія, виставивши заслону на ліве крило, сміливо просуваєтьсй вперед.

1.ІХ. після гарячого бою, вона захопила ст. Кодиму. Сполучення Вапнярської ворожої групи й 47-ї дивізії було перервано.

4-та дивізія, як вище зазначалося, теж енергійно й успішно наступала вперед.

Переслідування ворога.

Отже, 2-го вересня і ранком 3-го спільними зусиллями груп Волинської й Удовиченка, за діяльної підтримки наших повстанців, ведеться переслідування ворога і знищення окремих відділів його.

Нарешті, Вапнярську ворожу групу нами розбито вщент. Більшість її частин потрапило до полону, або було знищено. Шлях на Одесу вільний. До наших рук дісталась величезна здобич. Ми захопили понад 3000 полонених. Сотні забитих і тяжко ранених вкривали поле. Два незіпсовані панцерні потяги, гармати й кулемети, безліч обозу й різного майна стали нашою здобиччю. Крім того, червоні залишили величезну базу в Бірзулі.47

Ситуація ранком 3.ІХ. Сх. ч. 25.

Проте, треба було поспішати, бо на тили Волинської групи насувалася нова небезпека: 47-ма дивізія своїми авангардами йшла на Верхівку-Ободівку, 58-ма совєтська дивізія перемагала Тютюнника й натискала на Христинівку.

Акції большевиків.

Подивимося, що ж роблять большевики.

Зорганізувавши сильну й численну Вапнярську групу - біля 10 тисяч багнетів і шабель - большевики намагалися за всяку ціну прорватися на Вапнярку і далі на Жмеринку. В той же час 58-ма дивізія мусіла наступати на Голованівськ і далі на Христинівку-Теплик. 47-ма дивізія підтримує Вапнярську групу. Бригада цієї дивізії і вела бої з Північною і 2-ою дивізіями.

Але ця спроба скінчилась катастрофічно. Тоді червоне командування вирішує пробиватися на північ 47-ю дивізією через Бершадь-Соболівку і далі на Кублич-Теплик; сюди ж мусіли відійти й недобитки Вапнярської групи, що розсіялися по лісах і селах. 58-ма дивізія прямує назустріч 47-й, правим крилом на Христинівку.

Плян ШНА. Сх. ч. 25.

Зліквідувавши Вапнярську ворожу групу Командування Наддніпрянської армії вирішує повернути групу Удовиченка (3-тя дивізія й 11-та Галицька бригада) на схід, підсилити її бригадою УСС, що вже прибула, і вдарити по 47-й дивізії та йти на допомогу Ю.Тютюнникові. Київcькій групі поставлено завдання тримати в своїх руках Христинівку, чого б то не коштувало. Сюди на допомогу посилається три панцерні потяги.

Волинська група наступає на південь, на Бірзулу. Крім того, Командування НА звертається з проханням до ШГО, щоб він висунув у район Христинівки свіжу групу і відрізав відророт червоним з північного сходу. Цим маневром намічалося оточення 47-ї й 58-ї дивізій і їх знищення.
-----------------------------------------------------------------------

[47] Тут ними висаджено в повітря 5 панцерних потягів і спалено багато майна.