Василь Заєць.
До 125-річчя з дня народження Миколи КАПУСТЯНСЬКОГО

Про нього українські військовики з великою повагою говорили: "Головний мозок нашої армії!"
Народився Микола Капустянський 1879 р. в селі Сумаки на Катеринославщині. Навчався в Чугуївському військовому училищі. 1912 р. закінчив академію Генерального штабу.
Під час Першої світової війни командував піхотним полком, виконував обов’язки начальника штабу піхотної дивізії. Всім серцем привітавши українську революцію, Микола Олександрович все своє подальше життя віддав боротьбі за волю і долю українського народу. Він на противагу переважній більшості тодішніх політичних лідерів України, добре розумів, що новопостала держава зможе вистояти на нещадних вітрах історії тільки тоді, коли нація перетворяться з плебея на аристократа, а для цього необхідно було мати потужну армію. Тож наприкінці 1917 року Капустянський перевівся в 34-й армійський корпус генерала Павла Скоропадського, допоміг його українізувати й перетворити на 1-й Український корпус. Найкращі операції, здійснені корпусом проти більшовиків, були розроблені полковником Капустянським. Генерал Скоропадський, відвідуючи Центральну Раду, брав з собою Капустянського: гострий на язик полковник знав, якою мовою розмовляти і як поводитися з тим чи іншим політиком.
За короткий час популярність полковника настільки зросла, що йому було зроблено чимало досить вигідних пропозицій, зокрема стати начальником штабу відомої монархічної Південної добровольчої армії. Але він усім відповідав: "Я - український офіцер!"
Під час протигетьманського повстання Капустянський підтримав Директорію. З прибуттям до Києва армії Директорії пішов працювати в її штаб.
Був дуже цілеспрямованим, комунікабельним, чуйним. Цікаве таке порівняння. Командири дивізій в скрутний час зверталися до командира армії Василя Тютюнника з благаннями забезпечити їх набоями і чули відповідь: "Набоїв нема. Де я візьму їх?" По-іншому відповідав начальник оперативного відділу штабу Капустянський: „Голубчику! Потерпіть! Ви ж „залізні”!
Після поразки національних визвольних змагань Капустянський разом зі штабом армії виїхав до Польщі. Тут він закінчив військово-стратегічне дослідження "Похід українських військ на Київ-Одесу", де піддав суворій критиці політику Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, лідерів Західно-Української Народної Республіки, що призвело до розриву з багатьма колишніми друзями.
Через кілька років Микола Капустянський став членом Української Військової Організації, очолюваної полковником Євгеном Коновальцем.
У 1934 р. генерал-хорунжий Капустянський організував у Парижі Українську громаду. Після того як до неї увійшли ще кілька українських товариств, виник Український Народний Союз, який став одним із співзасновників Організації Українських Націоналістів. Як член Проводу ОУН, Капустянський займався переважно військовими питаннями, активно виступав у націоналістичній пресі.
Наприкінці 1941 р. з дозволу німецької влади Капустянський створив у Києві Українське Військове Товариство ім. Павла Полуботка. Та вже 13 грудня того ж року гітлерівці почали арешти членів ОУН, і Капустянський емігрував до Відня.
В 1948 р. в Німеччині постала Українська Національна Рада, до якої Капустянський увійшов як представник ОУН. Незабаром його було підвищено у званні до генерал-поручника, згодом - генерал-полковника.
Помер видатний український військовий і громадський діяч Микола Капустянський 1969 р. у Мюнхені.