Висновки

Як бачимо, вище військове керівництво Холодного Яру у 1917 - 1922 роках не надто дбало про чітке визначення посад, які обіймало, а також практично не залишило по собі спогадів, продовживши сумну традицію козаччини, яка вміла воювати та не дуже переймалася написанням хронік. Винятком став Іван Лютий-Лютенко, єдиний із Головних отаманів Холодного Яру, який написав книгу спогадів "Вогонь з Холодного Яру" (1986, Детройт), та й то зробив це надто пізно, через понад 60 років після завершення боротьби, коли багато чого забулося або й деформувалося в пам'яті. І це при тому, що серед вищого керівництва Холодного Яру було достатньо багато вчителів (наприклад, Олекса, Василь, Петро та Семен Чучупаки). Завдяки сотнику Івану Лютому-Лютенку, а також підхорунжому Чорноліського полку Михайлові Дорошенку, автору мемуарів "Стежками холодноярськими"; Якову Водяному, який опублікував кілька своїх згадок про Вільне Козацтво та партизанку в Холодному Яру, і, зрозуміло, Юрію Горлісу-Горському ми й маємо наш, український, погляд на боротьбу в Холодному Яру. Та все ж, чи не основний масив інформації зберіг для нас ворог, який більш детально фіксував події та імена "бандітов" - насправді героїв Національно-визвольної боротьби українського народу за свою незалежність. Прикро, але історію власного народу знову вивчаєш за хроніками противників - колись поляків, тепер - росіян.
На завершення цієї навмисно лаконічної роботи хотів би звернутися до вже цитованого документу - звіту отамана Ґонти (Лютого-Лютенка), який характеризує структуру й ідеологію Холодноярської організації. Отаман Гонта зазначав, що "у каждого отамана були люди видающі, котрі улаштовували справу як інформаційну, так і військову" 59. До категорії видатних особистостей Гонта зараховував і самих отаманів. На жаль, каже він, таких людей "була дуже мала кількість" 60. Найпевніших людей, "кадру", яка становила ядро загону було: "старшин от п'яти (5) і до двадцяти (20), а козаків от тридцяти (30) і більше. Це все зависить від фронту партизанського руху" 61.
Далі Гонта зауважує, що всі "кадрові" старшини і козаки "були настроєні войовниче протів ворогів. Цілком захищали українські інтереси і старались провадить їх в життя: мова уживалась рідна каждим. Мета всіх їдна - здобути державу рідну... Партізани з населенням їшли рука об руку, скажу так: щоб населення не підтримувало повстанців, то таких не існувало би. Всі прихильно ставились до повстанців, помагали, в скрутний мент ховали і допомагали військам, а також хлібом (і) зброєю, як такова у них була. Трапляються в отрядах ще і поляки, і кацапи, но це рідко..." 62 Що ж стосується "населення польського і кацапського", то до них ставлення було таким же "як до своїх", головне, щоб вони не підтримували більшовицьку владу 63.
"Жидівського населення в загонах не зустрічається зовсім, - писав далі Гонта, - до їх відношення лояльне, де котрі жиди ідуть назустріч повстанцям. Раніше були випадки, що повстанці робили погроми і убійства, но тепер цього не зустрічається, хіба що тільки дійсні бандіти... то за це партізани не відповідають. Борьбу ведуть повстанці з кожним ідущім проти його з рушницею. Як отамани, так і їхні прихильники, дуже гарно відносяться до того народу, котрий співчуває... іде назустріч. Всі повстанці настроєні вороже до росіян, лічать (їх) першими ворогами - бачивши їхнє нахабство і шкуродерство...
Організація "Холодного Яру" у населення користується повною допомогою. В зазначеному районі (все) організовано так, що наколи б був фронт, то в ньому вибухнуло б загальне повстання" 64.
Закінчує свій звіт отаман Гонта запевненням, що (станом на другу половину квітня 1922 р.) весь район Холодноярської організації стоїть на засадах УНР.
Як бачимо, хоч офіційно УНР була безвладною на українській території від 21 листопада 1920 р. - дня переходу Збруча, влада її в Україні ще існувала. І хай вона існувала переважно в нічний час і в глухих закутинах української землі - лісах, болотах, дніпровських островах, віддалених хуторах і селах - вона змушувала окупантів рахуватися з собою.
Останніми представниками влади Української Народної Республіки були отамани - і Батьківщина мусить сказати про них вдячне слово.


Джерела, примітки:

1. Мироненко Г. Родина Чучупаків. Героїзм і трагедія Холодного Яру. -Київ: Незборима нація, 1996. - С. 52.
2, 14, 30, 31. ЦДАГО України. - Ф. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 163.
3. ДАЧО. - Р - 529, оп. 1, спр. 22, арк. 231.
4. Тепер станція ім. Тараса Шевченка.
5. Полікша С. Кубанець Уварів - отаман Холодного Яру в 1919 році // Літопис Червоної Калини. - 1933. - Ч. 5. - С. 16 - 18.
6. Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - С. 441 - 442.
7. ДАЧО. Ф. Р - 529, оп. 1, спр. 10, арк. 40 - 42.
8. Коваль Р. Названа праця. - С. 449.
9. Коваль Р. Названа праця. - С. 452 - 453.
10. Коваль Р. Названа праця. - С. 441, 442, 453.
11, 12. Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. - Львів: Червона Калина, 1994. - С. 63.
13. ДАПО. - Ф. Р - 2048, оп. 1, спр. 154, арк. 143.
15. Кость Блакитний, отаман Степової дивізії (збірник документів і спогадів) та вказані там джерела. - Київ: Незборима нація, Просвіта, 1997.
16, 19. Лютий-Лютенко Ю. Вогонь з Холодного Яру (спогади). - Детройт, 1986. - С. 11 - 139.
17. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30 зв. Надав П. Стегній.
18. Дорошенко М. Стежками холодноярськими (спогади). 1918 - 1923. - Філадельфія, 1973. - С. 159.
20. Коваль Р. Названа праця. - С. 145.
21, 22, 26. ДА СБУ. - Арх. 1136, спр. 446/7971, т. 1, арк. 163 - 164.
23. ДА СБУ. - Арх. 1136, спр. 444/7971, арк. 78 - 79 зв.
24. Коваль Р. Названа праця. - С. 475.
25. Коваль Р. Названа праця. - С. 281.
27. ЦДАГО України. - Ф. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 208 - 209.
28. Горліс-Горський Ю. Названа праця. - С. 194.
29. ДАПО. - Ф. Р - 1189, оп. 2, спр. 8, арк. 38.
32. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2 , спр. 210, арк. 27. Надав П. Стегній.
33. Коваль Р. Названа праця. - С. 473.
34. Коваль Р. Названа праця. - С. 475.
35. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27, 27 зв., 28. Надав П. Стегній.
36. Один із них був Пилип Хмара з с. Цвітної.
37, 38, 39. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв. Надав П. Стегній.
40. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30. Надав П. Стегній.
41. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 30, 30 зв. Надав П. Стегній.
42. З протоколу допиту Івана Івановича Коваленка від 22 - 23 квітня 1922 р., яке провів "начбандчасти ЕУГПО по разработ. делу № 169". З архіву Р. Коваля.
43. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2 спр. 210, арк. 30 зв. Надав П. Стегній.
44. Коваль Р. Названа праця. - С. 475.
45, 46. Коваль Р. Названа праця. - С. 479.
47. Коваль Р. Названа праця. - С. 218 - 226.
48. ДАПО. - Ф. Р - 7473, оп. 1, спр. 113, арк. 760.
49. ДА СБУ. - Арх. № 1136, спр. 446/7971, арк. 193 - 194.
50. Коваль Р. Названа праця. - С. 238 - 240.
51. ЦДАГО України. - Ф. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 208 - 209.
52. ЦДАГО України. - Ф. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 189.
53. ДАПО. - Ф. Р - 7473, оп. 1, спр. 113, арк. 760.
54. ДАПО. - Ф. Р - 7173, оп. 1, спр. 112, арк. 108.
55. ДА СБУ. - Арх. 1136, спр. 446/7971, т. 3, арк. 95, зв. 96.
56. ДАПО. - Ф. Р - 7173, оп. 1, спр. 112, арк. 152.
57. ДАЧО. - Ф. Р - 184, оп. 1, спр. 48, арк. 20 - 22.
58. Якщо полковник Нестеренко-Орел продовжував діяти в другій половині 1922 р. та в наступні роки на території Холодного Яру, то внесення мною лебединського отамана Чорного Ворона до складу вищого військового керівництва Холодного Яру помилкове, бо отаман Нестеренко-Орел був останнім із Головних отаманів Холодного Яру, обраним на представницькому з'їзді.
59, 60, 61. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв. Надав П. Стегній.
62, 63. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 27 зв., 28. Надав П. Стегній.
64. ЦДАВО України. - Ф. 1078, оп. 2, спр. 210, арк. 28, 28 зв. Надав П. Стегній.