Нове про Миколу СЦІБОРСЬКОГО

Працюючи в Центральному державному архіві вищих органів влади України з фондами Української господарської академії в Подебрадах я знайшов чимало особистих справ воїнів Української Народної Республіки, зокрема і сотника Армії УНР Миколи Сціборського. Сціборський насамперед відомий як Провідник Легії українських націоналістів (1925 - 1929) й один із фундаторів Української військової організації та Організації українських націоналістів, а також ідеолог українського націоналізму. Він автор багатьох публіцистичних праць, наприклад: "ОУН і селянство" (1933), "Робітництво і ОУН", "Націократія" (1935, три видання), "Національна політика большевиків в Україні" (1938, також англійською, французькою й німецькою мовами), "Демократія", "Сталінізм" (три видання: 1938, 1941, 1947), "Україна і національне політика Совітів" (1938), "Земельне питання (1939), "Україна в цифрах" (1940, німецьке видання 1944 року). Валентин Мороз назвав "Націократію" Сціборського, "Націоналізм" Донцова і "Призначення Україна" Юрія Липи триєдиним символом, що сформував українське "вірую". Отож дозвольте додати деякі штрихи до ненаписаної ще біографії видатного українського мислителя і громадсько-політичного діяча Миколи Орестовича Сціборського.

Народився він 28 березня 1897 р. в Житомирі в родині православних українців Сціборських - Ореста Михайловича та Євдокії (в дівоцтві Глінка). 1915 року закінчив 6 класів 1-ї житомирської гімназії. Залишивши гімназію, вступив до російської армії однорічником 1 розряду. 1 січня 1916 року закінчив школу прапорщиків. Служив у 1 лейб-гренадерському полку. Під час бойових дій був отруєний газами (1916) та двічі поранений, внаслідок чого визнаний інвалідом зі втратою 50% працездатності. За героїзм Сціборського було нагороджено орденами Святої Анни 3 і 4 ст. ст. та Святого Станіслава 3 ст., а також Георгіївським хрестом 4 ст. Службу в російській армії закінчив в ранзі поручника "на посаді командира куреня". В Українській армії - з 1 жовтня 1917 р. Посідав різні "муштрові і військово-адміністративні посади". 1919 року переніс поворотний і висипний тифи. 21 листопада 1920 р. в складі Української армії був інтернований на терені Польщі. Перебував у таборі м. Каліш. У червні 1924 р. закінчив річні курси Академії генерального штабу Армії УНР і був "прилічений до генштабу". Службу в Українській армії закінчив 1924 року на посаді старшого ад'ютанта штабу Окремої кінної дивізії. 10 червня 1924 р. командир Окремої кінної дивізії видав Миколі Сціборському посвідчення (Ч. 460) такого змісту: "Цім свідчу, що ст. ад'ютант штабу дорученої мені дівізіі сотник при генштабі Сціборський Микола... виявив себе як бездоганний, національно-вихований старшина. Жодним карам не підпадав, під судом та слідством не був".

27 червня 1924 р. канцелярія Української господарської академії в Подебрадах на підставі заяви Миколи Сціборського, присланої з табору в Каліші, завела на нього особисту справу. З неї видно, що деканат економічно-кооперативного факультету спочатку не задовольнив його прохання прийняти до УГА. Підставою було те, що Сціборський не мав закінченої середньої освіти.

У вересні 1924 р. Сціборський нелегально прибув з Польщі до Чехії. І почав наполегливу боротьбу за право отримати вищу освіту українською мовою. Він пише низку заяв. На адресу УГА надходить й звернення Ради Українського союзу студентів-емігрантів від 8 жовтня 1924 р., в якому, зважаючи на "видатні здібності" Миколи Сціборського, Український союз студентів-емігрантів прохав прийняти його до академії. 17 жовтня сенат УГА ухвалив рішення прийняти Сціборського "матурантом". "Факт неприйняття мене до Академії, - знову пише він до ректора академії, - ставить мене в катастрофічне положення з тої причини, що засобів до життя не маю, а виконувати фізичні роботи не можу з огляду на те, що внаслідок війни залишився військовим інвалідом зі втратою 50% працездатності, що стверджено документально двома спільними українсько-польськими комісіями. Положення моє погіршується ще тим, що матуральні курси при Громкомі (Громадянському комітетові) в цьому році закінчують своє функціонування..."
Тяжкою було і його матеріальне положення. За неповних три місяці він заборгував своїм приятелям 700 чеських марок. Врешті, керівництво академії капітулювало перед відчайдушним натиском сотника-кавалериста. Його було прийнято на економічний підвідділ економічно-кооперативного факультету за умови здачі матуральних іспитів.

Серед оцінок іспитів після першого семестру переважали "дуже добрі". Нижче "добре" оцінок не було... Те саме спостерігалося й під час складення другого півкурсового іспиту - знову переважало "дуже добре".

6 березня 1926 р. доктор Рибак знайшов у Сціборського активний туберкульозний процес лівої легені та неактивний туберкульоз правої легені. Лікар рекомендував перебування в кліматичній місцевості та відживлення...

За тему дипломної праці Сціборський вибрав "Аграрну політику українського націоналізму" (72 сторінки машинопису). На 22 сторінці дипломної праці М. Сціборський зазначив, що "у виборі провідної ідеї кожної політики не вагаємося, нею є Величність, Потужність і Благо української нації". Реферат на дипломну працю Сціборського писав відомий економіст і соціолог (за Директорії міністр внутрішніх справ й товариш міністра народного господарства) Олександр Мицюк. "Стиль автора добрий, - писав він, - лише місцями вкрались русизми "(судьба") чи чехизми ("перекрочили") і потрібуючі перекладу вирази в дусі Липинського..." Мицюк зазначав, що дипломна робота Сціборського написана "чисто в дусі мусолінізму". Звернув увагу Мицюк і на "імперіалістичну мрію" Миколи Сціборського. І не дивно, адже той проголошував необхідність "потужної експансії колоніального характеру на Близький Схід в імперіалістично-державних цілях" (65 стор. дипломної праці).

Під час обговорення "Аграрної політики українського націоналізму" на семінарі Микола Сціборський погодився лише з одним зауваженням Олександра Мицюка.
В особистій справі Миколи Сціборського є згадка про його реферат "До проблеми націоналізації промисловості", який він готував "у професора Щербини та доцента Шрамченка". Є в особистій справі й лекційна книжка студента Української господарської академії Миколи Сціборського з великою фотографією (Арк. 174 зв.).
Особиста справа Сціборського закінчена 9 квітня 1929 р. - саме в цей день він отримав диплом інженера-економіста. Ось і все, що я хотів повідати зацікавленому читачеві про небуденну постать українського національного руху 1920 - 1940-х років - уродженця Волині Миколу Сціборського. Не забуваймо захисників нашої Вітчизни!


Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб "Холодний Яр"

Джерела
Енциклопедія українознавства. - Т. 4. - Львів, 1994. - С. 1563.
Енциклопедія українознавства. - Т. 8. - Львів, 2000. - С. 3117.
Росоха С. Вступне слово. Націократія (2 видання).Прага: Українське видавництво "Пробоєм",1942. -С.3-4.
ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 2002. Арк. 1 - 174 зв.