Олексій Кайда оголосив хвилину мовчання за загиблими борцями, в тому числі й за Максимом Чайкою, якого вбили російські націоналісти 17 квітня 2009 р. в Одесі, рівно 2 роки тому.
На пам’ять про полеглих Тарас Силенко заспівав:

Чорна рілля ізорана і кровію сполощена,
Білим тілом зволочена і кулями засіяна…


Вшанування на мельничанському цвинтарі завершив хор “Заграва” геніальною піснею на слова Тараса Шевченка “Гайдамаки”. А тулумбас Чорних запорожців уже кликав далі. Під його громи об’єднана делегація поклала вінки і квіти до монумента Героям Холодного Яру та до пам’ятника Юрію Горлісу-Горському.
Під час покладання квітів Тарас Силенко співав:

Як прощався стрілець зі своєю ріднею.
Сам відходив в далеку дорогу,
Боронить рідний край, і козацький звичай,
Йшов у бій за свою перемогу.


Коли стихли струни бандури, над “столицею Холодноярської республіки” загримів український гімн “Ще не вмерла Україна”.
А невдовзі тулумбас Чорних запорожців уже кликав людей на Кресельці, на місце останнього бою Василя Чучупака.
Після покладання квітів до Креселецького меморіалу Холодноярським героям Роман Коваль закликав представників різних політичних сил пам’ятати сьогодні лише один пункт своїх політичних програм – Україна понад усе, а відтак дивитися один на одного як на союзників у боротьбі за неї. “Сьогодні в Холодному Яру, – сказав він, – оголошую перемир’я між політичними противниками, між людьми, які мають різне уявлення про створення світу”. І знову ведучий передав слово кобзареві Тарасові Силенку, який заспівав пісню на слова Степана Руданського “Із-за гори, із-за кручі”.

Україно, Україно, моя рідна мати,
Чи ще довго над тобою будуть панувати?
Чи ще довго будуть з тебе кривавицю пити
І діточок твоїх рідних в кайданах водити?

Може, знову розв’яжуться зав’язані руки
Може, знову дзвенітимуть козацькі шаблюки!


Як стихла пісня, слово взяв Віктор Ющенко. Лідер партії “Наша Україна” наголосив, що ця земля унікальна своєю життєдайною енергетикою свободи, нескореності та українського духу. “Наш обов’язок – зробити висновки з уроків нашої історії. Заради нашого майбутнього ми маємо підняти рівень відзначення героїв Холодного Яру”, – зауважив він. За словами Віктора Ющенка, Холодний Яр, як і Крути, Конотоп, Шаповалівка, Пилявці, Виграїв, Зборів, Батіг, Гурби й інші місця нашої слави необхідно внести до “спеціального реєстру українських перемог над окупантами”.
“Нас може об’єднати і відкрити перед нацією майбутнє тільки одна чесна відповідь: це наша історія, це наші герої”, – сказав Віктор Ющенко, підкресливши, що саме правдива історія єднає націю, а значить, робить нас сильнішими – як єднає націю єдина державна мова, культура, церква, мораль, звичай, право. “Історія боротьби в Холодному Яру, – підкреслив Віктор Ющенко, – це не тільки наше славне минуле, скільки проекція майбутнього. Нації, які знають собі ціну, завжди виборюють свою історію у націй-окупантів, які намагаються її спотворити, сфальсифікувати. І ми виборемо нашу історію, зробимо її неприступною для наших ворогів”.
“Після брутального наступу на громадянські та національні права українців, впровадження політики соціального визиску, Банкова взяла курс на запровадження з 1 січня 2012 р. ринку землі. Режим Януковича планує не лише дозволити торгівлю землею, а й надати право продавати землю іноземним громадянам… Це пряме оголошення війни українській нації. Купівля землі іноземцями – це анексія.
Сьогодні в Україні формується олігархічна диктатура, не пов’язана ні етнічно, ні соціально з українською нацією. Олігархам вже мало награбованих мільярдів. Вони тягнуть свої руки до святого – до землі, за яку проливали кров наші діди-прадіди. Цей брутальний наступ мусимо зупинити. Вірю, що герої, які поклали свої життя в обороні свободи, і сьогодні тримають лінію фронту національного порятунку, національної гідності, додадуть нам наснаги запалити і понести по Україні новий вогонь із Холодного Яру”, - зазначив Олег Тягнибок.
Зворушливим був виступ Наталки Осьмак, секретаря Братства вояків ОУН-УПА, дочки Кирила Осьмака, голови Української головної визвольної ради, підпільного уряду України в 1944 році.
Полетіли над Холодним Яром і слова Василя Шкляра, заступника голови Національної спілки письменників України. “Національна ідея, – сказав він, – це Тарасова сокира, і закопана вона в Холодному Яру. І ми її відкопаємо, і станемо до боротьби за наші національні права, за право бути на нашій землі господарями”.
Андрій Юсов від імені “Холодноярської ініціативи” та Степан Брацюнь від імені Конгресу українських націоналістів вручили Василеві Шкляру Народну Шевченківську премію за документальний роман “Чорний Ворон” і чек на 250000 гривень із формулюванням “За повернення українській нації історичної пам’яті”. Половину цієї суми зібрав КУН. Від імені Конгресу промовляв його голова Степан Брацюнь, зокрема він сказав: “Холодноярські повстанці були взірцем служіння Україні. Їхній чин боротьби за незалежну Україну підхопили ОУН та УПА. І саме завдяки жертовному служінню українських вояків різних земель ми сьогодні живемо в суверенній Українській державі”, – підкреслив Голова КУН.
Після меморіального мітингу на Кресельцях відбувся постановочний бій холодноярських партизанів та більшовицького продзагону, який завершився повним розгромом московських грабіжників (автор сценарію Роман Коваль, режисер-постановник і організатор Олег Островський, отаман Вільного козацтва Холодного Яру, член Історичного клубу “Холодний Яр”).
А тулумбас Чорних запорожців уже кликав козацтво на береги Гайдамацького ставу – щоб освятити зброю нових борців за волю України. Це вже було п’яте освячення зброї. Цю славну традицію відновив Історичний клуб “Холодний Яр” спільно зі священиками Української православної церкви Київського патріархату.
Після того як Тарас Силенко заспівав старовинну гайдамацьку пісню “Та виїхав Ґонта, гей та із Умані” Роман Коваль передав слово народному депутатові України Андрієві Парубію, який сказав: “Коли в Україну приходили загарбники, українці святили зброю, гартували свою волю і серця та набиралися сили в Холодному Яру. Так було в часи Гайдамаччини, так було в часи Визвольної боротьби 20-х років минулого століття. Невипадково й сьогодні у Холодний Яр приїхали тисячі людей, які прагнуть боротьби. Нинішня влада стала на службу загарбникам. Тому сьогодні тут, як наші діди і прадіди, ми освячуємо зброю, гартуємо свою волю і серця, набираємося сили – для нової боротьби, для нових перемог. Я впевнений, що разом ми зможемо здобути перемогу над антиукраїнською владою. Україна переможе!”.
Вірш про освячено зброї у Холодному Яру прочитав Владлен Ковтун.

Навесні оживуть срібнолисті тополі,
Край доріг залеліють дубці-ясени –
Й до Холодного Яру зберуться на раду про волю
Козаки-гайдамаки – української волі сини.

Як колись їх діди – вони висвятять зброю
Й закружля їхні долі смертельний танок…
“Нищіть зайд-окупантів”, – б’ють Мотрині дзвони до бою!
Запанує тут воля й заквітують калина й бузок.

Віддавали життя дорогою ціною,
Нам у пам’ять вони вкарбували наказ:
“Добувається воля жертовно, в жорстоких двобоях,
Перед вами є борг: завершіть нашу мрію за нас!”

Є єдина ціна, аби борг ми сплатили
Тим, хто кров’ю наш край – кожний клаптик – полив:
Це, щоб нині всяк сущий щодня, як вони, що є сили
На вівтар України клав життя і за неї моливсь!


Зброю урочисто освятили панотці Української православної церкви Київського патріархату, на чолі з протоієреєм Петром Бойком.
А вінець всьому підвела пісня – “Гей видно село” у виконанні хору “Заграва”. У хвилини, коли співав хор, Верховний отаман Українського козацтва Ігор Вардинець вручив Романові Ковалеві орден IV ступеня “Віра”, а Василеві Шкляру – орден “Честі” III ступеня – обом “за вагомий внесок у справу розвитку, відродження та єдності Українського козацтва, ствердження національної ідеї, розбудови держави”.
Після завершення урочистої церемонії за участю старійшин Українського козацтва організатори запросили всіх до поминального обіду. Поминальний обід відбувся також і на хуторі Буда-Половецька біля дуба Максима Залізняка, на території готельно-ресторанного комплексу “Дикий хутір”, який виступив співорганізатором меморіальних вшанувань. Гостила всіх у той день чарівна господиня Леся Островська. А вже надвечір відбулося закладення першого каменю фундаменту “Музею Холодного Яру”. Участь у церемонії взяли заслужені художники України Микола та Олександра Теліженки, Олег Островський, Роман Коваль, Тарас Силенко, депутат Черкаської міської ради Микола Болотецький, козак Петро Билина та інші достойники.
Слід сказати, що співорганізатори вшанувань передали 2000 грн. на підтримку хору “Заграва”, 1000 грн. Богданові Легоняку на підтримку Медведівського краєзнавчого музею. Йому ж було передано і 1000 грн. на оновлення і збільшення табличок у селі Мельники з назвами вулиць – братів Чучупаків, Холодноярська та Чучупаків узвіз. 1000 грн. було передано сільському голові Розумівки на вказівники до могили Чорного Ворона, 11000 грн. було витрачено на поминальні обіди на берегах Гайдамацького ставу, на хуторі Буда та в Розумівці (загалом на 730 порцій). 500 грн. було передано на підтримку родини отамана Хмари. Були й інші видатки: пошив будьонівок, оренда автобуса для учасників бою в Холодному Яру, озвучення мітингу тощо.

Подаємо до відома неповні списки делегацій організаторів і співорганізаторів велелюдних народних зборів у Холодному Яру, які переросли у свято українського духу.
Делегацію Історичного клубу “Холодний Яр” представляли Роман Коваль, директор філіалу “Холодний Яр” Національного заповідника “Чигирин” Богдан Легоняк, кобзар Тарас Силенко, редактор газети “Шлях перемоги” Віктор Рог, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський, підприємці Леся Островська, Роман Боровик та Орест Стець, директор Кам’янського краєзнавчого музею Юрій Ляшко, журналістки Лідія Титаренко та Олеся Коваль, інженер-конструктор Максим Селюзкін, організатор кіновиробництва Василь Дунський із сином Тарасом, який у фільмі “Юрій Горліс-Горський” зіграв юного Юрка; юрист Олександр Бесєдков, краєзнавці Володимир Вознюк, Владислав Карпенко, Василь Білошапка та Петро Билина; дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Тамара Здоровецька; голова Суспільної служби України в Чигиринському районі Лідія Улянич; чигиринська козачка Юлія Улянич, козаки-хлібороби із с. Цвітна Олександр Ромащенко та Юрко Хмара, херсонський козак Леонід Цимбал, а також велика родина Чучупаків на чолі з Володимиром Дем’яновичем Чучупакою, рідним племінником Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака. Участь у вшануваннях взяли правнук Петра Чучупака, Сергій Чучупак, та його дружина Наталка, онучка наймолодшого з п’яти братів Чучупаків, Дем’яна, Олена Горбаченко з чоловіком Олегом та дітьми Артемом та Даринкою. Приїхали вшанувати своїх рідних і нащадки священика УАПЦ Автонома Чучупака – двоюрідного брата Головного отамана Холодного Яру.
Партію “Наша Україна” представляли її лідер Віктор Ющенко, голова політради Валентин Наливайченко, голова центрального виконкому Сергій Бондарчук, народні депутати України Андрій Парубій, Лілія Григорович, Зіновій Шкутяк та Віктор Матчук, член президії Володимир Огризко, директор Інституту Віктора Ющенка Ірина Ванникова, голова ЦКРК Євген Гірник, голова Дніпропетровської обласної організації Віктор Гноєвий та кандидат історичних наук Андрій Ніцой, керівник департаменту організаційно-партійних питань “Нашої України”.
“Холодноярську ініціативу” репрезентували народні депутати України Тарас Стецьків і Володимир Філенко, експерт із правознавства Ігор Коліушко, поет Сергій Пантюк, бард Володимир Гонський, а також Євген Золотарьов, Андрій Юсов та Віктор Жердицький.
Народний рух України прислав делегацію на чолі із заступником голови НРУ Іваном Крульком. У її складі були заступник голови ВГО “Молодий Народний Рух” Сергій Воронов, голова Одеської міської організації Надія Яшан, голова Броварської районної організації НРУ Андрій Прядун, голова Київського міського осередку “Молодого Народного Руху” Олексій Захарченко та голова Білоцерківської міської організації НРУ Костянтин Климчук.
Найбільше козаків і козачок прислало до Холодного Яру Всеукраїнське об’єднання “Свобода”. Її представляли Олег Тягнибок, заступник голови партії, депутат Львівської обласної ради Леонтій Мартинюк, делегації Одеської обласної організації на чолі з Павлом Кириленком, Дніпропетровської ОО (голова Анатолій Галілей), Житомирської ОО (голова Сидір Кізін), Рівненської ОО ВО “Свобода” (керівник – депутат Рівненської облради Олег Осуховський), Київської міської організації на чолі з Андрієм Іллєнком, Ірпінської МО (керівник Богдан Мельничук організував 2 автобуси), Вінницької обласної та міської організацій на чолі з Романом Марійчаком (серед вінничан були голова Тиврівської районної організації Василь Мідяний, голова Калинівської МО Костянтин Васюк, голова Калинівської районної організації Володимир Павлюк, депутати міських та районних рад Вінниччини) та голова Крижопільської РО В’ячеслав Березовський.
Делегацію Кіровоградської ОО ВО “Свобода” (голова Олександр Ромащенко) сформували голова Кіровоградської МО Сергій Запорожан, голова Кіровоградської РО Юрій Рогало, голова Долинської РО Віталій Терещенко, голова Знам’янської РО Анатолій Вигонний, голова Знам’янської МО Олександр Голінько, голова Новгородківської РО Андрій Войтович, голова Новоукраїнської РО Леонід Матейчук, голова Світловодської РО Володимир Іванець, голова Світловодської МО Владислав Повалій, голова Маловисківської РО Роман Тучков.
До делегації ВО “Свобода” увійшли також керівник секретаріату ВО “Свобода”, голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, голова Закарпатської ОО Олег Куцин, голова Чернігівської ОО Андрій Міщенко, голова Сумської ОО ВО “Свобода” Ігор Мірошниченко, голови Уманської та Черкаської міських організацій Юрій Ботнар та Михайло Вакуленко, керівник Аналітичної служби ВО “Свобода” Юрій Левченко, керівники Київської “Студентської Свободи” та фракції ВО “Свобода” в Українській міській раді Руслан Андрійко і Пилип Іллєнко, депутат Тернопільської обласної ради Олег Любінський. Своїх представників послали також Ставищанська, Васильківська та Білоцерківська організації ВО “Свобода”. Бориспільську МО привіз до Холодного Яру Ігор Петренко та його заступник Вадим Шапошников – обидва депутати Бориспільської міської ради. У складі делегації були доктор медичних наук Леонтій Сандуляк та доктор фізико-математичних наук Юрій Зелінський – професори Бориспільського інституту муніципального менеджменту при МАУП.
Делегацію Конгресу українських націоналістів очолили Степан Брацюнь та його заступник Євген Лупаков. До неї увійшли також голова Кіровоградської обласної організації КУНу Віктор Тріщенко, керівник театру української традиції “Дзеркало” Володимир Петранюк та редактор газети “Нація і Держава” Богдан Захаряк.
Вклонився могилам героїв і Герой України Степан Хмара. Завітав у цей день на Холодноярщину і народний депутат України Іван Заєць. Серед учасників вшанувань можна було побачити скульпторів Миколу Теліженка, Руслана Найду та Дмитра Бур’яна, заслуженого художника України Олександру Теліженко, доктора педагогічних наук Юрія Руденка, благодійника Антона Коломійця, різьбяра Миколу Оцуна, художника Івана Фізера, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Володимира Недяка, письменника Володимира Осипчука, журналістів Ростислава Мартинюка, Степана Вінярського, Олену Білозерську, Світлану Орел, редактора газети “Рада козацька” Віталія Опанащука та багато інших достойних українців. Вшанували наші могили й доброзичливі чужинці – кримсько-татарська поетеса Таміла Ташева й представник білоруської опозиції В’ячеслав Сівчик.
Важливу місію виконали члени Історичного товариства “Чорні запорожці” (сотник Роман Боровик, поручник Орест Стець, козаки Віктор Фастовець, Михайло Кертичак, Василь Ільчишин) та юна чорношличниця Ярослава Фастовець. Вони знову привезли величезний тулумбас, розкішний голос якого скликав до гурту.
На цей раз чимало своїх представників прислали Черкаси, зокрема були голова Черкаської обласної організації “Просвіта” Олена Фещенко, голова Черкаського відділення фонду “Культура” Анатолій Волошин, видавець Олександр Третьяков, головний архітектор Черкаської області Василь Дмитренко, бард Кока Черкаський. А Ольга Мазуренко привезла делегацію Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Міський голова міста Помішна, що на Кіровоградщині, давній приятель Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Антошик привіз два автобуси з дітьми. Була й делегація українців Макіївки. А депутат Вінницької міської ради Антон Бойдаченко організував і профінансував приїзд делегації своїх земляків.
У вшануваннях у Холодному Яру взяли участь делегація Українського козацтва на чолі з Верховним отаманом Ігорем Вардинцем, делегація Вінницького полку ім. Івана Богуна на чолі з Володимиром Воловодюком, Богданівська сотня Бугогардівської паланки Українського козацтва (отаман Сергій Шуліка), козаки з УНСО на чолі з Ігорем Мазуром-“Тополею”, активістки Союзу українок, делегація рідновірів України (керівник Олександр Ваврик, власник книгарні-кафе “Руський клуб Культ-Ра”), рідновірський хор “Вольниця” (художній керівник Володимир Яремчук), голова правління ГО “Честь і слава” Сергій Буря, екс-голова Олександрівської районної ради Станіслав Степанов.
Зібралася в цей день у Холодному Яру й об’єднана делегація ОУН, МНК і Центру національного відродження. Її сформували голова Головної ради ОУН (б) Андрій Гайдамаха, ветеран Національно-визвольних змагань ОУН-УПА Степан Семенюк, голова правління ЦНВ Анатолій Семенюк, виконавчий директор ЦНВ Тарас Рондзістий, керівник секретаріату ЦНВ Василь Бойко, голова МНК Сергій Кузан, редактор “Шляху Перемоги” Віктор Рог та інші.
Слід сказати, що подію висвітлювали з півтора десятків телеканалів, серед них “5 канал”, “СТБ”, “24”, “ISTV”, “1+1”, “1-й Національний”, “Інтер”, черкаські “Рось” і “Вікка”, Вінницьке державне телебачення (ВДТ-6), харківське телебачення та інші.

У понеділок, коли вже більшість учасників вшанувань роз’їхалось, невеликий гурт членів Історичного клубу “Холодний Яр” повернувся з Буди Половецької до Мельників провідати дочку холодноярського повстанця Харитона Холода Ганну Харитонівну. Поправили вінки та квіти на Мельничанському меморіалі Героям Холодного Яру. І тут Роман Коваль запропонував передати вітання-квіти від Юрія Горліса-Горського трьом дівчаткам, яких зарубали будьонівці 1920 року на Недашківській греблі під Млієвом. Ошатний кошик із красивими жовтими квітами, що стояв біля підніжжя пам’ятника Юрію Горлісу-Горському, було покладено до багажника. За кілька годин квіти вже прикрашали могилку в лісі між Млієвом і Орловцем.
Останньою піснею, яку Тарас Силенко заспівав дівчаткам, була улюблена пісня отамана Голого (Трохима Бабенка):

Ой піду я лугом, лугом-долиною,
Ой чи не зустрінусь з родом-родиною…

Нехай слова цієї пісні, яку так любив отаман Голий та його козацтво, стануть пророчими, нехай душі полеглих борців за волю України зустрінуться з душами тих, хто низько схиляє голову перед їхнім подвигом.